02.05.2018
єдиний унікальний номер справи 531/1336/16-а
номер провадження 2-а/531/7/18
24 квітня 2018 року м.Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі
головуючої судді Лизенко І.В.,
за участі секретаря судового засідання Мельник О.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №531/1336/16-а за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення та зміну запису про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
Позивач 27.09.2016 звернувся до суду з вищеназваною позовною заявою від 27.09.2016 та із наступними заявами про доповнення та зміну позовних вимог від 13.10.2017, 27.11.2017, 30.11.2017, у яких, просив суд:
визнати незаконними та скасувати розпорядження виконавчого комітету Карлівської міської ради: від 16.08.2016 р.№121 «Про накладення дисциплінарного стягнення», від 31.08.2016 р.№129 «Про накладення другого дисциплінарного стягнення», від 31.08.2016 р. №130 «Про звільнення інспектора з благоустрою ОСОБА_1М.»;
поновити його на роботі на посаді інспектора з благоустрою Карлівської міської ради;
зобов'язати Карлівську міську раду визнати недійсним запис №13 від 31.08.2016 про звільнення у трудовій книжці;
зобов'язати Карлівську міську раду змінити запис у трудовій книжці, виданій 20.04.1976, щодо підстав звільнення, а саме: «Звільнено за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України 31 травня 2017 року»;
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2016 по 31.05.2017, по день, що передує дню його працевлаштування на іншій роботі у сумі 39 236,34 грн.;
стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 31 000 грн.;
допустити рішення до негайного виконання в частині зміни запису у трудовій книжці щодо підстав звільнення та виплати заробітної плати за один місяць.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 01.03.2016 був прийнятий на роботу на посаду інспектора з благоустрою Карлівської міської ради. Розпорядженням виконкому Карлівської міської ради від 16.08.2016 №121 «Про накладення дисциплінарного стягнення» на нього накладено дисциплінарне стягнення за «невиконання доручення міського голови від 29.07.2016 стосовно складання приписів та протоколів про порушення Правил благоустрою та торгівлі в м.Карлівка, що проявилися у тому, що проведені рейди по благоустрою були безрезультатними, а на зауваження міського голови, було заявлено, що це не повноваження інспектора з благоустрою». Зазначає, що будь-яких порушень трудової дисципліни ним допущено не було. Зміст протоколу апаратної наради від 29.07.2016 не містить такого доручення, так як йому було доручено лише підготувати доповідну записку щодо заходів по знищенню амброзії в місті та складання приписів на підприємців, а також перевірити наявність документів на земельну ділянку у ФОП ОСОБА_3, що ним виконано. Акт фіксації відмови від надання пояснень від 16.08.2016 не відповідає дійсності, оскільки про оголошення догани дізнався лише 29.08.2016, так як з 17.08.2016 по 28.08.2016 перебував на лікарняному. З цих же підстав не відповідає дійсності акт фіксації відмови від ознайомлення з розпорядженням від 17.08.2016.
Розпорядженням виконкому Карлівської міської ради №129 від 31.08.2016 «Про накладення другого дисциплінарного стягнення» був притягнутий до дисциплінарної відповідальності вдруге. Підставою зазначено рішення виконавчого комітету міської ради №125 від 18.08.2016, яким роботу інспектора з благоустрою по виконанню рішень виконкому міської ради №17 від 25.02.2016, №51 від 26.04.2016 визнано незадовільною. Вважає посилання на невиконання рішення виконкому №17 від 25.02.2016 «Про вирішення актуальних питань щодо покращення торгівельного обслуговування населення, що проживає на території Карлівської міської ради, та захисту прав споживачів» безпідставним, оскільки прийнятий на роботу лише 01.03.2016. Окрім того, довідка про виконання рішень виконкому міської ради №17 від 25.02.2016, №51 від 26.04.2016 ним була підготовлена, вказані доручення були виконані в межах його компетенції та чинного законодавства. Міський голова позбавив його права у порядку ст. 149 КЗпП України дати відповідні пояснення.
Розпорядженням №130 від 31.08.2016 міський голова звільнив його з роботи у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених посадовою інструкцією, згідно п.3 ст. 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки, застосовуючи дисциплінарні стягнення у вигляді доган та звільнення, міський голова не відібрав у нього письмових пояснень щодо систематичного порушення трудової дисципліни. Причини звільнення не відповідають дійсним обставинам. В порушення вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України його не було ознайомлено із розпорядженням про звільнення. У день звільнення йому видано лише трудову книжку. Розпорядження отримав лише 02.09.2016 за заявою. Розрахунок проведено лише 02.09.2016 та 07.09.2016.
Вважає, що згідно ст. 235 КЗпП України має бути поновлений на роботі з дня звільнення. Однак, враховуючи, що з 01.06.2017 працює в іншій організації та не має наміру продовжувати роботу в Карлівській міській раді, то просив суд, змінивши позовні вимоги заявою від 30.11.2017 (а.с.90-95), застосувати інший спосіб захисту порушеного права: зобов'язати Карлівську міську раду змінити запис у трудовій книжці, виданій 20.04.1976, щодо підстав звільнення, а саме: «Звільнено за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України 31 травня 2017 року».
У зв'язку з цим визначає тривалість вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення - з 01.09.2016 по 31.05.2017. що складає 187 робочих днів. За цей період з відповідача підлягає стягненню середній заробіток у сумі 39 236,34 грн., який визначив шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу (187) на суму середньоденної заробітної плати (209,82 грн. згідно довідки Карлівської міської ради).
Незаконним звільненням йому завдано моральної шкоди, яка полягає у позбавленні гарантованого Конституцією України права на працю, внаслідок чого втратив душевний спокій. Має захворювання на гіпертонію, а незаконні дії міського голови призвели до значного погіршення здоров'я. Висвітлення спотворених та неправдивих висловлювань ОСОБА_4 по телебаченню ТРО «Контакт» на його адресу нанесло йому та його родині моральної шкоди та принижень, які полягають у постійних моральних стражданнях, нервових потрясіннях, переживаннях і стресах, які зазнав протягом часу лікування та звільнення, відсутності роботи. Через постійний тиск на нього з боку міського голови в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності, необхідність відстоювати свої права в судах змушений нести сильні душевні переживання, порушились нормальні життєві зв'язки. Вказані обставини вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, не міг влаштуватись на іншу роботу, довгий час не мав засобів для забезпеченого належного лікування, сплати комунальних послуг, життя та відпочинку. Розмір моральної шкоди визначив у 31000 грн., враховуючи наведені обставини.
Позов подано до суду 27.09.2016. У зв'язку з відсутністю в суді суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства, був неможливим розподіл справи між суддями до переведення шляхом відрядження строком на шість місяців судді Лизенко І.В. на підставі Указу Президента України №212/2017 від 07.08.2017.
Провадження у справі відкрито 12.10.2017. Ухвалою суду від 20.10.2017 призначено справу до судового розгляду.
Судовий розгляд не завершено до закінчення терміну відрядження судді Лизенко І.В. через обґрунтовані клопотання сторін про оголошення перерви в судовому засіданні.
Справа передана до канцелярії суду, де здійснено повторний автоматизований розподіл та не визначено суддю через відсутність в суді суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства.
Указом Президента України №24/2018 від 07.02.2018, опублікованим 27.02.2018, продовжено на шість місяців термін відрядження судді Лизенко І.В., яка приступила до виконання обов'язків з 01.03.2018.
Ухвалою судді Карлівського районного суду Полтавської області від 02.04.2018 справу прийнято до провадження, призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 24.04.2018.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 24.04.2018 залишено без розгляду позовні вимоги про поновлення позивача на роботі на посаді інспектора з благоустрою Карлівської міської ради за його заявою.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, доповнивши, що пропрацював на посаді інспектора з благоустрою лише півроку. Посада була нововведена, тому самотужки розробляв всю необхідну документацію, в тому числі свою посадову інструкцію. Був забезпечений комп'ютерною технікою лише 05.08.2016. До 16.08.2016 зауважень та нарікань у роботі не мав. Протягом двох тижнів отримав дві догани та звільнення. Вважає це наслідком особистого неприязного ставлення міського голови. Протягом 30 років працював в санепідемстанції, 12 років з них - на посаді головного санітарного лікаря. Мав лише заохочення. З розпорядженнями про догани та звільнення ознайомлювався, але не підписував, бо не був згоден з ними. Акт фіксації про відмову від надання пояснень від 31.08.2016 виготовлений щойно, оскільки раніше його не надавали. 31.08.2016 йому пропонували надати пояснення, але відмовився, бо не вважав себе винним у порушеннях. Перед оголошенням доган не пропонували надати пояснення. Пропонували це вже після їх оголошення. Фактів відмови у працевлаштуванні у зв'язку зі звільненням за п.3 ст.40 КЗпП України не було. На час прийняття на роботу він вже отримував пенсію за вислугу років як лікар. Протягом роботи та після звільнення продовжував її отримувати. На гіпертонію хворів і раніше, але криз стався у зв'язку з доганою.
Представник відповідача позов не визнав, зазначивши у вступному слові та у відзиві на позов, що 02.03.2016 рішенням виконкому Карлівської міської ради позивачу були делеговані повноваження на складання протоколів про адміністративні правопорушення за порушення правил благоустрою міста Карлівка. У п.2.2. його посадової інструкції зазначено, що згідно розпорядження виконкому Карлівської міської ради від 02.03.2016 №38 він має повноваження щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення за порушення правил благоустрою м.Карлівка. Згідно п.2.5. інструкції інспектор проводить рейди та перевірки територій підприємств, установ організацій та громадян щодо дотримання Правил благоустрою, в тому числі спільно з іншими контролюючими службами, представниками поліції. Тобто, основними завданнями інспектора є контроль за дотриманням правил благоустрою міста, притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою міста та профілактика запобігання правопорушень у цій сфері. 16.08.2016 міським головою було прийнято розпорядження №121, яким оголошено догану позивачу за невиконання доручень міського голови, даного на апаратній нараді 29.07.2016, яке проявилося в тому, що проведені рейди по благоустрою були не результативними, а на зауваження міського голови щодо роботи позивача, було заявлено, що це не повноваження інспектора з благоустрою. 16.08.2016 міським головою до виконкому було подано клопотання про визнання роботи інспектора з благоустрою незадовільною. Рішенням виконкому Карлівської міської ради від 18.08.2016 роботу позивача було визнано незадовільною, у зв'язку з чим накладено друге стягнення у вигляді догани. Перед накладенням стягнень позивач відмовлявся від надання письмових пояснень, що зафіксовано відповідними актами. Позивач також відмовлявся від підпису про ознайомлення з розпорядженнями. Так як позивач двічі протягом року притягувався до дисциплінарної відповідальності, то був звільнений за п.3 ст. 40 КЗпП України. Звільнення відбулось не як дисциплінарне стягнення за певне порушення, а за неодноразове, систематичне невиконання трудових обов'язків. Вважає звільнення законним, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими. Докази на підтвердження моральної шкоди позивачем не надані.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України в редакції Закону №2747-IV від 03.10.2017 публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача (а.с.23-25) 01.03.2016 ОСОБА_5 був прийнятий на роботу на посаду інспектора з благоустрою Карлівської міської ради.
Розпорядженням міського голови №130 від 31 серпня 2016 року відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією, п.3 ст.40 КЗпП України; підстава: розпорядження міського голови від 16.08.2016 №121 «Про накладення дисциплінарного стягнення», від 31.08.2016 №129 «Про накладення другого дисциплінарного стягнення» (а.с.47).
При цьому суд зазначає, що розпорядження №130 від 31.08.2016 видано міським головою ОСОБА_4 в межах його повноважень, а не виконкомом ради (формою акту якого є рішення), тобто звільнення здійснено посадовою особою, якійнадано право прийняття позивача на роботу.
Зазначення у позовних вимогах про визнання незаконним та скасування розпоряджень виконавчого комітету Карлівської міської ради суд вважає формальним, оскільки зі змісту та реквізитів розпоряджень вбачається, що оскаржуються саме розпорядження міського голови.
Судом встановлено, що позивач був призначений та звільнений з посади в органі місцевого самоврядування, тобто проходив та звільнений з публічної служби.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України.
Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.
Відповідно до ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Розпорядженням міського голови м.Карлівка від 16.08.2016 №121 «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивачу оголошено догану відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни, а саме невиконання доручення голови міської ради, даного на апаратній нараді від 29.07.2016 щодо складання приписів та протоколів про порушення правил благоустрою та торгівлі в м.Карлівка, що проявилося у тому, що проведені рейди по благоустрою були безрезультатними, а на зауваження міського голови, було заявлено, що це не повноваження інспектора з благоустрою. Підстава: акт фіксації відмови від надання пояснень (а.с.56).
З протоколу апаратної наради за участі керівників структурних підрозділів №4 від 29.07.2016 вбачається, що питаннями 9 і 10 Порядку денного розглянуто «Про виконання доручення міського голови щодо заходів по знищенню амброзії в місті та складання приписів на підприємців. Вирішення: підготувати доповідну записку Васильцю»; «Про закінчення термінів дії договору оренди земельної ділянки особистого строкового сервітуту у ФОП ОСОБА_3 Вирішення: дано доручення ОСОБА_1 перевірити наявність документів на земельну ділянку» (а.с.18).
Зі змісту цього протоколу випливає, що на апаратній нараді позивачу надано доручення про підготовку доповідної записки. На виконання доручення позивачем складено Довідку про роботу інспектора з благоустрою станом на 16.08.2016 (а.с.52).
Таким чином, доручення про складення відповідного документа виконано.
Документів на підтвердження надання на цій апаратній нараді інших доручень, в тому числі «щодо складання приписів та протоколів про порушення правил благоустрою та торгівлі в м.Карлівка, що проявилося у тому, що проведені рейди по благоустрою були безрезультатними» відповідачем не надано.
Окрім того, відповідачем не надано суду жодного доказу з приводу «безрезультатності» рейдів внаслідок саме невиконання позивачем своїх посадових обов'язків. Відсутні будь-які документи, які б свідчили про перевірку діяльності позивача.
Посилання у відзиві на позов, що доказом порушення є Довідка ОСОБА_1, згідно якої за 5 місяців роботи складена певна кількість приписів та лише один матеріал про адміністративне правопорушення, є безпідставним. Так, роботодавцем не з'ясовано чи мали місце певні факти, які неправомірно залишились без реагування інспектора з благоустрою; чи кількість актів реагування обумовлена кількістю порушень. Тобто, у даному випадку роботодавець лише припустив, не перевіривши належним чином, факт невиконання посадових обов'язків позивачем.
Також не підтверджено жодним доказом невиконання доручення про перевірку наявності документів на земельну ділянку ФОП ОСОБА_3. Позивач зазначив, що документи перевірив та не виявив порушень.
Відповідачем не зафіксовано жодним чином факт невиконання цього доручення.
Більш того, підставою оголошення догани у розпорядженні вказано акт фіксації відмови від письмових пояснень. Отже, при накладенні дисциплінарного стягнення роботодавцем не вказано жодної підстави, що свідчила б про дисциплінарний проступок.
Підсумовуючи, за відсутності доказів вчинення позивачем порушення трудової дисципліни, розпорядження міського голови про накладення дисциплінарного стягнення є незаконним та підлягає скасуванню.
Розпорядженням міського голови м.Карлівка №129 від 31.08.2016 «Про накладення другого дисциплінарного стягнення» позивачу вдруге оголошено догану відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 18.08.2016 №125 «Про стан виконання рішень виконавчого комітету міської ради від 25.02.2016 №17 «Про вирішення актуальних питань щодо покращення торгівельного обслуговування населення, що проживає на території Карлівської міської ради, та захисту прав споживачів» та від 26.04.2016 №51 «Про питань благоустрою та упорядкування торгівлі сезонною сільськогосподарською продукцією на території міста Карлівка», яким роботу інспектора з благоустрою по виконанню цих рішень визнано незадовільною. Підставою вказано зазначене рішення виконкому №125 від 18.08.2016 (а.с.53).
Відповідачем не надано суду рішення виконкому №125 від 18.08.2016.
Зі змісту наданого суду рішення виконкому №124 від 18.08.2016 вбачається, що дійсно роботу інспектора з благоустрою по виконанню вказаних рішень визнано незадовільною (а.с.49-50).
Разом з тим, рішення не містить мотивів його прийняття, відсутня фіксація фактів неналежного виконання посадових обов'язків.
Не надано таких доказів відповідачем також під час судового розгляду.
Відповідно до ст. 149 ч.3 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Оголошуючи позивачу догану на підставі вказаного рішення виконкому, міський голова зобов'язаний був з'ясувати чи дійсно вчинено проступок, обставини його вчинення, чи заподіяно ним шкоду.
Згідно наданих суду документів, позивачу оголошено догану лише на підставі не підтвердженого жодними доказами клопотання міського голови до виконавчого комітету про визнання роботи інспектора незадовільною (а.с.51) та відповідного невмотивованого рішення виконкому (а.с.49-50). До того ж реквізити рішення виконкому при накладенні дисциплінарного стягнення вказані невірно. Будь-яких документів що свідчили б про виправлення описки у розпорядженні міського голови від 31.08.2016 №129, суду не надано.
Отже, відповідачем, який згідно ст. 77 КАС України несе тягар доказування в адміністративній справі, не надано суду доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Таким чином, розпорядження міського голови №129 від 31.08.2016 є незаконним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, слід зазначити, що посилання позивача на незаконність розпорядження, бо не міг виконувати рішення виконкому №17 від 25.02.2016, оскільки прийнятий на роботу лише 01.03.2016, є необґрунтованим, так як це рішення має необмежений термін дії (а.с. 82).
Посилання позивача на позбавлення його права у порядку ст. 149 КЗпП України дати відповідні пояснення, на не ознайомлення з розпорядженнями, спростовуються актами фіксації відмови ОСОБА_1 від надання письмових пояснень та ознайомлення з розпорядженнями від 16.08.2016, 29.08.2016, 31.08.2016 (а.с.48, 54, 55, 57, 59, 60, 121). Доказів на спростування цих актів суду не надано.
Враховуючи встановлену судом незаконність розпоряджень про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді догани, є безпідставним звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України.
При цьому суд зазначає, що розпорядження про звільнення не відповідає вимогам закону також через те, що застосовано вдруге за одне й те саме порушення. Даних про вчинення позивачем проступку після оголошення догани 31.08.2016 суду не надано.
Посилання представника відповідача на те, що звільнення відбулось не як дисциплінарне стягнення, суперечить нормам ст. 147 КЗпП України, яка поширюються на звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав порушення трудової дисципліни.
Отже, розпорядження міського голови про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи, що позивача звільнено без законної підстави, він підлягає поновленню на роботі на посаді інспектора з благоустрою Карлівської міської ради.
Разом з тим, позивачем обрано інший спосіб захисту порушеного права: зобов'язати відповідача змінити формулювання і дату звільнення на звільнення за власним бажанням з 31.05.2017, ст. 38 ч.1 КЗпП України. Дата звільнення за власним бажанням обґрунтована моментом виникнення у позивача волевиявлення на припинення трудових відносин з Карлівською міською радою через працевлаштування в іншій установі.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів позивача як людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тобто є належним в розумінні ч.2 ст.5 КАС України.
Наявність волевиявлення позивача на припинення трудових відносин з відповідачем з 31.05.2017 відповідає підставам звільнення, передбаченим ч.1 ст.38 КЗпП України.
Отже, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Хоча відновлення порушеного права здійснюється не шляхом поновлення на роботі, однак, враховуючи наведені вище висновки суду, позивач перебував у вимушеному прогулі з 01.09.2016 по 31.05.2017 включно.
Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за цей період, що складає 187 робочих дні при 40-годинному 5-денному робочому тижні.
Відповідно до абз.3 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі Порядок), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п.5 розділу IV Порядку нарахування витрат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
З довідки, виданої Карлівською міською радою 28.11.2017, вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача за червень-липень 2016 року, тобто за два місяці, які передують звільненню, складає 209,82 грн. (а.с.96).
Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 01.09.2016 по 31.05.2017 включно складає 39 236,34 грн. (39 236,34 = 209,82 х 187, де 209,82 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 187 - кількість робочих днів з 01.09.2016 по 31.05.2017 за нормами тривалості робочого часу при 40-годинному 5-денному робочому тижні).
Посилання представника відповідача на отримання позивачем пенсійних виплат є необґрунтованим, оскільки законодавством не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин.Указана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (№ 6-511цс16). Окрім того, позивач отримував пенсію до прийняття на роботу, під час проходження служби в міській раді та після звільнення, тобто незалежно від трудових відносин з відповідачем.
Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачем суду не надано доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, оскільки позивачем в судовому засіданні зазначено, що фактів відмови у працевлаштуванні у зв'язку з підставами звільнення (про що зазначав у позові) не було, на гіпертонію хворіє протягом 20 років, обставин, що свідчили б про втрату нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, не навів. Додана до позову копія листка непрацездатності (а.с.22) не підтверджує завдання моральної шкоди, оскільки не містить діагнозу захворювання, а також через відсутність доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку.
Отже, вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає оплаті на користь держави судовий збір із задоволених позовних вимог за ставками станом на час звернення з позовом до суду (27.09.2016), а саме: 1 розмір мінімальної заробітної плати (1378 грн.) з чотирьох немайнових вимог, що становить 5 512 грн., а також 1,5% ціни позову з майнових вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (39 236,34 х 1,5% = 588,55 грн.), але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378 грн.), тобто у розмірі 1378 грн., а всього 6 890 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 40 п.3, 235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 2, 241-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення та зміну запису про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови м.Карлівки ОСОБА_4 від 16 серпня 2016 року №121 «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови м.Карлівки ОСОБА_4 від 31 серпня 2016 року №129 «Про накладення другого дисциплінарного стягнення».
Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови м.Карлівки ОСОБА_4 від 31 серпня 2016 року №130 «Про звільнення інспектора з благоустрою ОСОБА_1М.».
Зобов'язати Карлівську міську раду Полтавської області (розташована за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, буд. 54, код ЄДРПОУ 21046549) визнати недійсним запис №13 від 31.08.2016 у трудовій книжці ОСОБА_1, виданій 20.04.1976, «про звільнення у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією, п.3 ст.40 КЗпП України» та зобов'язати змінити формулювання і дату звільнення на звільнення за власним бажанням з 31.05.2017, ст. 38 ч.1 КЗпП України.
Стягнути з Карлівської міської ради Полтавської області (розташована за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, буд. 54, код ЄДРПОУ 21046549) на користь ОСОБА_1 (який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2016 року по 31 травня 2017 року включно у сумі 39 236 (тридцять дев'ять тисяч двісті тридцять шість) гривень 34 копійки за вирахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської міської ради Полтавської області, розташованої за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, буд. 54, код ЄДРПОУ 21046549, на користь держави судовий збір у сумі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня складення в повному обсязі до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошено 24.04.2018, повне рішення суду складено протягом п'яти днів з урахуванням вихідних, святкових та неробочих днів - 02.05.2018.
Суддя: І.В. Лизенко