м. Вінниця
27 квітня 2018 р. Справа № 802/871/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Іллінецьке ОУПФУ, відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.09.2017 вона звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", однак отримала відмову у призначенні пенсії. На переконання позивача, відмова у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю стажу є протиправною, оскільки законом визначені підстави, що підлягають зарахуванню до стажу державної служби час перебування ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сертифікації та сортової продукції управління контролю якості насіння та садивного матеріалу терміном 03 роки 10 місяців 22 дні.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.
10.04.2018 відповідач подав відзив, у якому зазначає, що Іллінецьке ОУПФУ діяло правомірно та в межах чинного законодавства, а тому права, свободи та інтереси позивача не порушило. Свою позицію мотивує тим, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування іншого стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно д Закону України "Про державну службу" (Закон № 3723) є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Враховуючи, що позивач зверталася із заявою про призначення пенсії 04.09.2017, у момент дії Закону № 889, який передбачає лише 9 рангів, а позивачу на посаді головного спеціаліста відділу сертифікації та сортової ідентифікації управління контролю якості насіння та садивного матеріалу присвоєно 11 ранг державного службовця, в Іллінецького ОУПФУ не було правових підстав зараховувати вказаний стаж роботи для призначення пенсії згідно з Законом України «По державну службу».
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
04.09.2017 позивач подала до Іллінецького ОУПФУ заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Відповідно до листа Іллінецького ОУПФУ від 27.12.2017 за № 278/02-41-2/02 "Щодо відмови в призначенні пенсії" у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" позивачеві відмовлено.
Вважаючи протиправними дії Іллінецького ОУПФУ щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позову, суд виходив з такого.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723 від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Так, пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст.37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове, державне пенсійне страхування" умовою призначення пенсії за віком є досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення цього віку право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Підставами для відмови у призначенні пенсії позивачеві відповідно до Закону України "Про державну службу" стали відсутність достатнього стажу.
Так, однією із підстав відмови у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" відповідач наводить ту обставину, що до Пенсійного фонду позивачем надано довідку № 08-31/15 від 23.09.2016, затверджену виконуючим обов'язки начальника відділу кадрового забезпечення Державної інспекції; сільського господарства у Вінницькій області, в якій зазначено, що вказана посада відноситься до шостої категорії посад державних службовців та з 19.12.2014 присвоєно 11 ранг державного службовця і надалі відповідач зазначає, що "діючим" законодавством передбачено 9 рангів.
З такими доводами відповідача суд не погоджується з огляду на таке.
Встановлено, що позивач перебувала на посаді головного спеціаліста відділу сертифікації та сортової продукції Управління контролю якості насіння та садивного матеріалу, що дає підстави віднести вказану посаду до шостої категорії посад, передбачених ст. 25 Закону України "Про державну службу". На час присвоєння позивачеві - 19.12.2014 (редакція закону від 26.10.2014) 11 рангу державного службовця шостої категорії посад чинним на той час законодавством, а саме статтею 26 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державним службовцям які займають посади, віднесені до шостої категорії посад, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг.
Таким чином, законом визначено підстави, що підлягають зарахуванню до стажу державної служби час перебування позивача на посаді головного спеціаліста сертифікації та сортової продукції Управління контролю якості насіння та садивного матеріалу терміном 03 роки 10 місяців 22 дні (з 18.12.2012 по 10.11.2016).
Відтак, відмова у призначенні позивачеві пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" за вказаної підстави є протиправною. Перебування позивача на вказаній посаді відповідачем у вказаний проміжок часу не оспорюється.
Відповідачем визнається стаж роботи позивача на державній службі 16 років 01 місяць 12 днів. Отже, сумарний стаж роботи із врахуванням перебування на посаді головного спеціаліста сертифікації та сортової ідентифікації Управління контролю якості насіння та садивного матеріалу терміном 03 роки 10 місяців 22 дні становить 20 років 0 місяців 04 дні, що вже надає позивачу право на призначення йому та отримання пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Щодо зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця за віком, час перебування на посаді в податковій інспекції з 04.05.1992 по 25.11.1996 необхідно зазначити наступне.
Відповідач відмовився вказаний період зараховувати, тому що, на його думку, ст. 343.1 Податкового Кодексу України передбачає присвоєння спеціальних звань і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених ст. 25 Закону України "Про державну службу" за № 3723.
З такою позицією відповідача суд не погоджується з огляду на таке.
Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Викладена правова позиція також узгоджується з постановою Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі № 21-340а13.
Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно з частиною другою статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII Державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини перша, четверта статті 15 цього Закону).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Підсумовуючи все сказане варто зробити висновок про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Абзацами третім та п'ятим пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (в редакції, чинній на момент виникнення права на пенсію як держслужбовця), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Відповідно до записів трудової книжки БТ II № 0879436 на ім'я ОСОБА_1 (пункт 8) їй відповідно до наказу № 20-о від 26.01.1994 за результатами проведеної атестації 26.01.1994 присвоєно інспектора податкової служби II рангу. Звільнення із вказаної посади проведено 25.11.1996 (запис № 10). Отже, стаж державного службовця на посаді в податковій інспекції з присвоєнням спеціального звання складає 02 роки 09 місяців 29 днів (за період з 26.01.1994 по 25.11.1996).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" діяв не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе зобов'язати відповідача призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведену норму, витрати, понесені позивачем у даній справі в сумі 704,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Іллінецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (22700, Вінницька область, м. Іллінці, вул. Соборна, 27, код ЄДРПОУ 40350288).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович