27 квітня 2018 р. м. Вінниця Справа № 802/393/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Фурмана В.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Попроцького В.В., Товбуха Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації
про: визнання протиправним та скасування висновку
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Департамент охорони здоров'я Вінницька обласна держадміністрація, департамент, відповідач), яким просив визнати протиправним та скасувати висновок клініко - експертної комісії від 05 липня 2017 року.
На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що клініко-експертною комісією Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації 05 липня 2017 року проведено засідання ДОЗ ОДА на предмет оцінки якості та обсягу наданої позивачу медичної допомоги на стаціонарі Вінницького обласного клінічного ендокринологічного диспансеру (ВОКЕД) у другій половині червня - початок липня 2008 року та складено висновок, відповідно до якого надана медична допомога хворому А. Ґонті відповідає вимогам уніфікованого клінічного протоколу експертної, первинної, вторинної, третинної медичної допомоги пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу.
Однак, позивач вказує, що такий висновок комісії не відповідає вимогам чинного медичного законодавства України є протиправним, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, позивач зазначає, що до складу клініко-експертної комісії ДОЗ ОДА, що засідала 05 липня 2017 року, згідно наказу директора Департаменту №571, залучена заступник головного лікаря з медичної роботи ВОКВЕЦ ОСОБА_4. Разом з тим, є очевидним, що ця особа не може перебувати у складі клініко-експертної комісії та проводити перевірку якості та обсягу надання позивачу медичної допомоги через її зацікавленість в результатах висновку КЕК ДОЗ, адже в період перебування позивача на стаціонарі ВОКЕД (ВОКВЕЦ) у 2008 році і до сьогодні член та секретар клініко-експертної комісії ОСОБА_4 займала керівні посади у названому медичному закладі. За цих умов є безсумнівним, що ОСОБА_4, як член КЕК ДОЗ, перебувала в стані реального конфлікту інтересів. Член та секретар Комісії Г.Слободянюк зобов'язана була повідомити про наявність у неї конфлікту інтересів голову клініко-експертної комісії, як це передбачену у п.6 розділу IV Положення, що зроблено не було. Є також очевидним, що ОСОБА_4, будучи членом і секретарем клініко-експертної комісії не могла перевіряти "саму себе" та давати оцінку якості та обсягу наданої медичної допомоги хворому у медичному закладі, в якому вона займає посаду заступника головного лікаря.
Окрім того, до висновку клініко-експертної комісії занесені твердження, що не мають відношення до предмету розгляду комісії та не стосуються клініко-експертного оцінювання якості і обсягу медичної допомоги хворому на стаціонарі медичного закладу ендокринологічного профілю, зокрема, щодо психологічного та психічного стану позивача. Такі твердження є надуманими, безпідставними, оскільки позивач психічними хворобами не страждає, на обліку в медзакладі психіатричного профілю не перебуває.
Також, у спірному висновку вказано, що позивач незаконно збирає та розповсюджує інформацію про стан здоров'я громадян, в тому числі з ОСОБА_5. Однак, позивач стверджує, що ніякого збирання і розповсюдження про стан здоров'я громадян, в тому числі лікаря ВОКВЕЦ ОСОБА_5 з його боку не було. Окрім того, інформація про стан здоров'я лікаря ОСОБА_5 була оголошена свідком ОСОБА_6, колишнім заступником головного лікаря ВОКЕД з медичної роботи, в судовому засіданні 09 лютого 2016 року, де остання засвідчила, що з лікарем ОСОБА_5 на роботі траплялись приступи, що він перебував у стані клінічної смерті, у зв'язку з чим його доводилось рятувати. ОСОБА_7 ОСОБА_6 були зафіксовані технічними засобами, які прилучені до цивільної справи № 212/2-4174/11, яка зберігається у Вінницькому міському суді. Саме цю інформацію про стан здоров'я ОСОБА_5 позивач, будучи учасником судового процесу у зазначеній вище справі, використав при написанні 28 грудня 2016 року звернення до МОЗ України та голови Вінницької обласної ради. Таким чином вищенаведене твердження комісії не відповідає дійсності, є помилковим та надуманим.
09.02.2018 р. відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено підготовче засідання на 07.03.2018 р. за правилами загального позовного провадження.
07.03.2018 р. протокольними ухвалами витребувано додаткові докази та відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідків та оголошено перерву до 26.03.2018 р.
Ухвалою суду від 26.03.2018 р. витребувано додаткові докази у відповідача та оголошено перерву в судовому засіданні до 02.04.2018 р.
02.04.2018 р. протокольними ухвалами відмовлено в зупиненні провадження у справі, у виклику свідків, у залишенні позову без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду та закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 27.04.2018 р.
01.03.2018 р. відповідачем подано відзив (вх.№8025), в якому просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи наступним.
Відповідно до Протоколу засідання клініко-експертної комісії Департаменту від 05.07.2017р. (додаток №6) та висновку за результатами клініко-експертної оцінки від 05.07.2017р. надання медичної допомоги позивачу повністю відповідає вимогам уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу (наказ МОЗ України від 29.12.2014р. №1021). Медична документація велася відповідно до вимог наказу МОЗ України від 26.07.1999р.№ 184.
Відповідач вказує, що реальний конфлікт інтересів - суперечність приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Однак, секретар КЕК, яким була ОСОБА_8 бере участь у комісіях без права голосу, отже твердження Позивача про конфлікт інтересів є хибним. Більш того, під час проходження лікування позивача, ОСОБА_8 не обіймала зазначені позивачем посади та не здійснювала його лікування. Відтак, спірний висновок є правомірним та не підлягає скасуванню.
06.03.2018 р. до суду надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що твердження відповідача про відсутність реального конфлікту є надуманими та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_8 не могла бути включена до складу КЕК, яка визначала якість надання медичної допомоги ОСОБА_1
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.02.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до в.о. міністра охорони здоров'я ОСОБА_9, голови Вінницької ОДА ОСОБА_10, постійної комісії Вінницької ОДА з питань охорони здоров'я, комітету ВРУ з питань охорони здоров'я щодо неякісного надання медичної допомоги. Вказане звернення листом від 17.05.17 р. за № 3.49-Г-7700 направлено до Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації для проведення клініко-експентної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1
У зв'язку із даним зверненням, 05.07.2017 р. клініко-експертною комісією Департаменту охорони здоров'я Вінницької облдержадміністрації проведено засідання, за наслідком якого складено протокол.
В даному протоколі КЕК ДОЗ Вінницької облдержадміністрації зафіксовано, що надання медичної допомоги ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу (наказ МОЗ України від 29.12.2014р. №1021). Медична документація велася відповідно до вимог наказу МОЗ України від 26.07.1999 р. № 184.
За наслідком проведеної клініко-експертної оцінки складено Висновок «за результатами клініко-експертної оцінки», у висновку якого зазначено:
" Клініко -експертною комісією опрацьовано усі матеріали справи.
За результатами вивчення та обговорення, опираючись на дані медичної документації, комісія прийшла до наступних висновків:
На етапі стаціонарної медичної допомоги помилок не виявлено. Фактори, які могли вплинути на розвиток ускладнень відсутні.
Причиною появи діабетичної ретинопатії та втрати зору могло статися внаслідок фізичного навантаження, підвищення артеріального тиску та інших причин. Інфузійна терапія , яка проводилася у відділенні АРІТ ВОКЕД не була об'ємною та не могла стати причиною погіршення стану очного дна, також в літературній практиці не зустрічаються випадки ускладнення з боку очей після об'ємної інфузійної терапії. Розвиток діабетичної ретинопатії є закономірним процесом при цукровому діабеті 1 типу, особливо з великим стажем захворювання ( стаж цукрового діабету 1 типу у громадянина ОСОБА_1 на момент лікування у стаціонарі був 29 років).
Аналізуючи еклектичність скарг та вимог громадянина ОСОБА_1, ставиться під сумнів його психологічний та психічний стан, який потребує уточнення. Громадянин ОСОБА_1 незаконним шляхом збирає та розповсюджує інформацію про стан здоров'я громадян, в тому числі ОСОБА_5
Надання медичної допомоги ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу (наказ МОЗ України від 29.12.2014р. №1021).
Медична документація велася відповідно до вимог наказу МОЗ України від 26.07.1999р.№ 184.".
Не погоджуючись із даним висновком, вважаючи його протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням повноважень, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
З метою впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги розроблено Порядок контролю якості медичної допомоги , затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.09.2012 № 752 (далі - Наказ №752).
В розумінні пунктів 3, 4 Наказу №752, якість медичної допомоги - це надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров'я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров'я. Оцінка якості медичної допомоги - визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров'я.
Із положень пунктів 7, 8 Наказу №752 випливає, що контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.
Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров'я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.
Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров'я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров'я України та/або управлінь охорони здоров'я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров'я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.
Отже, як видно із вище процитованого, оцінка якості медичної допомоги -це визначення відповідності саме наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 22 Основ законодавства України про охорону здоров'я, абзацу чотирнадцятого підпункту 8 пункту 4, пункту 6 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 та з метою реалізації положень абзацу другого пункту 8 Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308, наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.02.2016 р. № 69 затверджено Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров'я України Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 р. за № 286/28416 (далі - Положення №69).
Із положень Розділів 2, 4 Положення №69 випливає, що основним завданням КЕК є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров'я.
За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги наведеною у додатку до цього Положення, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308 (далі - висновок КЕО) та медичного обслуговування складається Експертний висновок згідно затвердженої форми.
До складу КЕК входять працівники відповідного органу охорони здоров'я, спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію за спеціальністю, а також можуть входити інші фахівці та представники громадських організацій, асоціацій у сфері охорони здоров'я, представники професійних спілок, їх об'єднань у сфері охорони здоров'я, організацій роботодавців, їх об'єднань у галузі охорони здоров'я (за їх згодою).
КЕК проводить клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, а саме оцінює: структуру, процеси та результати медичної допомоги та медичного обслуговування; якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування; дотримання Основ законодавства України про охорону здоров'я; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників ЗОЗ; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги та медичного обслуговування; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги та медичного обслуговування.
Отже, як видно КЕК надає експертну оцінку надання медичної допомоги та медичного обслуговування та оцінює якість такої (допомоги, обслуговування), дотримання Основ законодавства України. При цьому, якщо така оцінка надається за наслідком розгляду скарги особи, то вона проводиться в межах вимог звернення.
Оцінюючи доводи сторони позивача щодо безпідставності та неправомірності висновків про його психічний та психологічний стан, зазначені в оскаржуваному рішенні, та в контексті наведених норм, суд вказує на наступне.
Як встановлено судом, у висновку оскаржуваного рішення, зокрема, в абзаці п'ятому, зазначено: «Аналізуючи еклектичність скарг та вимог громадянина ОСОБА_1, ставиться під сумнів його психологічний та психічний стан, який потребує уточнення. Громадянин ОСОБА_1 незаконним шляхом збирає та розповсюджує інформацію про стан здоров'я громадян, в тому числі ОСОБА_5.».
Зазначений висновок не узгоджується з процитованими вище нормами, адже комісією оцінюється якість наданої медичної допомоги та її відповідність нормативам і стандартам, а не психічний/психологічний стан заявника та визначення законності/незаконності збирання та розповсюдження певної інформації про іншу особу. Останнє взагалі виходить за межі медичних знань.
Також, суд вважає за необхідне вказати й наступне.
В розумінні статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" (далі - Закон № 1489-14), психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті. Тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України (ст.3 Закону № 1489-14).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1489-14 , діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного здоров'я.
Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно (ч.3 ст. 7 Закону № 1489-14).
Із положень статті 11 Закону № 1489-14 випливає, що психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.
Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника психіатричний огляд неповнолітнього здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду.
Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.
Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.
Статтями 20, 21 Закону № 1489-14, передбачено проведення експертиз, зокрема експертизи психічного стану особи (медико-соціальна експертиза втрати працездатності, військово-лікарська та інші) проводиться на підставах та в порядку, передбачених законами та прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами. Судово-психіатрична експертиза в адміністративних, цивільних справах, у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.
Разом з тим, суду не надано жодних рішень, які вказували, що ОСОБА_1 проходив психіатричний огляд, за наслідком якого встановлено його психічний стан чи по відношенню до останнього проводились експертиза психічного стану особи/судово-психіатрична експертиза.
За сукупністю наведених обставин, суд вважає, що досліджуваній частині спірний висновок суперечить нормам чинного законодавства, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи доводи позивача щодо наявності конфлікту інтересів, оскільки до складу комісії включено ОСОБА_8- заступника головного лікаря з медичної роботи ВОКВЕЦ, яка займала керівні посади в медичному закладі, що надавав медичну допомогу позивачу у 2008 році, суд зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 7 Розділу 4 Положення №69, до складу КЕК входять: голова, заступники голови (не більше двох), секретар та члени комісії.
При цьому, пунктом 10 Розділу 4 Положення №69 встановлено, що секретар КЕК забезпечує ведення протоколів засідань КЕК, а також: відповідає за підготовку документів до засідання КЕК; надає матеріали членам КЕК не пізніше ніж за один день до засідання; готує проект порядку денного та протоколу засідання КЕК; веде протокол засідання КЕК; відповідає за підготовку та подання матеріалів на засідання КЕК; опрацьовує із членами КЕК заяву про відсутність реального чи потенційного конфлікту інтересів, складену в довільній формі; за результатами засідання готує висновок КЕО; бере участь у засіданнях КЕК без права голосу.
При цьому, слід зазначити, що під реальним конфліктом інтересів розуміють суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що законодавець розмежовує права та обов'язки членів комісії та секретаря. Останній, за змістом Положення № 69, не є членом комісії (а лише входить до її складу) та не має права голосу, відтак, не впливає на прийняття рішення.
Суд наголошує, що за змістом пункту 6 Розділу 4 Положення № 69, обов'язок повідомлення про наявність конфлікту інтересів, за наявності ситуації, яка має або може бути сприйнята як така, що має ознаки реального чи потенційного конфлікту інтересів, покладено саме на члена комісії.
А відтак, враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_8 була саме секретарем комісії, відсутні підстави вважати, що у неї має місце обов'язок повідомляти про наявність конфлікту інтересів та, як наслідок, застосовувати наслідки наявності такого.
Отже, доводи позивача в досліджуваній частині не знайшли свого підтвердження, а тому, з мотивів наведених у позові, відсутні підстави вважати, що висновок є протиправним, крім його абзацу п'ятого.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного висновку в частині абзацу 5, а саме :"Аналізуючи еклектичність скарг та вимог громадянина ОСОБА_1, ставиться під сумнів його психологічний та психічний стан, який потребує уточнення. Громадянин ОСОБА_1 незаконним шляхом збирає та розповсюджує інформацію про стан здоров'я громадян, в тому числі ОСОБА_5 ". в решті позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
позов задовольнити частково.
Визнати потиправним та скасувати висновок клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації від 05.07.2017 р. в частині абзацу 5 висновку наступного змісту: "Аналізуючи еклектичність скарг та вимог громадянина ОСОБА_1, ставиться під сумнів його психологічний та психічний стан, який потребує уточнення. Громадянин ОСОБА_1 незаконним шляхом збирає та розповсюджує інформацію про стан здоров'я громадян, в тому числі ОСОБА_5."
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1)
Відповідач: Департамент охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ - 40196748).
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна