24 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/3153/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,
за участю представників:
прокуратури - Доценко Т.О.,
позивача - не з'явилися,
відповідачів - Капітан В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 (судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., Скрипка І.М.) з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 24.01.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2016 (суддя Бацуца В.М.) у справі № 911/3153/16
за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області
до Гірської сільської ради, Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран"
про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки,
У вересні 2016 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Гірської сільської ради, Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" (далі - ПП "ВКП "Маран") про визнання недійсним рішення Гірської сільської ради від 21.10.2004 № 172-15-4 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди на 49 років Малому приватному "Виробничо-комерційному підприємству "Маран" (далі - МПВКП "Маран") під комплекс автодорожного обслуговування в с. Гора"; визнання недійсним, укладеного між відповідачами, договору оренди земельної ділянки від 18.01.2005 (далі - договір від 18.01.2005), площею 2,53 га на термін 49 років під комплекс автодорожнього обслуговування, розташованої на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В., на підставі статей 116, 152, 155, 179 Земельного кодексу України, статей 16, 21, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням Гірською сільською радою вимог земельного законодавства під час передачі в оренду відповідачеві спірної земельної ділянки, оскільки частина цієї ділянки, щодо якої Гірською сільською радою було прийнято оспорюване рішення та укладено договір від 18.01.2005, була і є частиною земельної ділянки загальною площею 82,6 га, наданої Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639 (згідно з державним актом на право постійного користування землею від 09.11.2000 серії 1-КВ № 003611), правонаступником якої наразі є Служба автомобільних доріг у Київській області, при цьому остання не відмовлялася від свого права користування цією землею у встановленому законом порядку.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2016 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено. Визнано недійсним рішення Гірської сільської ради від 21.10.2004 № 172-15-4, а також договір від 18.01.2005, укладений між відповідачами.
Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що рішення сільської ради прийнято всупереч нормам земельного законодавства та порушує права позивача як належного землекористувача, оскільки передана в оренду земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, користувачем якої є позивач, який згоди на вилучення та припинення свого права землекористування не надавав. Отже, суд дійшов висновку про незаконність оспорюваного рішення сільської ради та недійсність договору від 18.01.2015, укладеного на підставі цього рішення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 (судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., Скрипка І.М.) рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2016 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу ПП "ВКП "Маран" - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 виправлено допущено описку. У вступній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі 911/3153/16 дату "22.12.2017 року" замінено датою "19.12.2017 року". В описовій частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі 911/3153/16 дату "13.02.2014 року" замінено датою " 30.11.2016", у описовій частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 у справі 911/3153/16 слова "господарський суд міста Києва" замено словами "господарського суду Київської області" та у описовій частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року номер "910/31696/15" замено номером "911/3153/16".
Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ПП "ВКП "Маран" подало касаційну скаргу (з урахуванням доповнень), в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 і рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2016 та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі скаржник зазначає порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 217, 257, 261 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про оренду землі", статті 84 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017. Скаржник наголошує на недоведенні факту накладення наданої ПП "ВКП "Маран" в оренду спірної земельної ділянки на земельну ділянку Служби автомобільних доріг в Київській області; невизначенні судами її площі та конфігурації. Він стверджує, що належно виконує умови оспорюваного договору оренди і використовує земельну ділянку відповідно до мети договору, сплачує орендну плату та вважає, що позивач у цьому випадку повинен був заявити позов про внесення змін до договору щодо площі земельної ділянки, а не про визнання його недійсним. Крім того, на думку скаржника, з моменту укладання спірного договору до часу звернення із цим позовом сплинуло 10 років, що перевищує установлений законом строк позовної давності.
Від Першого заступника прокурора Київської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просив відмовити у її задоволенні, а оскаржені постанову та рішення у справі залишити без змін, посилаючись на незаконність оспорюваного рішення ради та недійсність договору від 18.01.2005.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Викладені у касаційній скарзі доводи є підставою для скасування оскаржуваних у справі судових рішень і передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі ухвалено без дотримання норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Ухвалюючи судове рішення, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про незаконність прийняття сільською радою оспорюваного рішення та укладення договору від 18.01.2005, виходячи, зокрема, із порушення прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки передана в оренду земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку користувачем якої є позивач, який від свого права землекористування не відмовлявся.
Однак наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій колегія суддів визнає передчасними через нез'ясування судами усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам і доводам сторін.
Господарські суди установили, що 09.11.2000 Гірською сільською радою Бориспільського району Київської області на підставі рішення від 08.08.2000 № 82-14-23 Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639 було видано державний акт серії 1-КВ № 003611 на право постійного користування землею площею 82,6 га для розміщення доріг, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 18.
Рішенням Гірської сільської ради від 21.10.2004 № 172-15-4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду (строком на 49 років) МПВКП "Маран" під комплекс автодорожного обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; вилучено із земель запасу сільської ради земельну ділянку загальною площею 2,53 га, у тому числі: 0,20 га - чагарників, 0,10 га - під польовими дорогами, 2,23 га - рілля; передано зазначену земельну ділянку загальною площею 2,53 га, у тому числі: 0,20 га - чагарники, 0,10 га - під польовими дорогами, 2,23 га - рілля на умовах довгострокової оренди строком на 49 років МПВКП "Маран" під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради.
18.01.2005 на підставі зазначеного рішення між Гірською сільською радою та ПП "ВКП "Маран" було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, розташоану на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану, що додається; в оренду передається земельна ділянка під комплекс автодорожнього обслуговування загальною площею 2,53 гектарів, у тому числі: 2,23 га - рілля, 0,10 га під польовими дорогами, 0,20 га - чагарники, за рахунок земель державної власності на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, в межах населеного пункту.
Відповідно до пункту 2.3.1 договору його укладено на термін 49 років, починаючи із дати його державної реєстрації. Цей договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А. В. і зареєстровано в реєстрі за № 40.
Як уже зазначалося, прокурор просив визнати недійсним рішення Гірської сільської ради від 21.10.2004 № 172-15-4 про передачу в оренду МПВКП "Маран" земельної ділянки загальною площею 2,53 га та визнати недійсним договір оренди землі від 18.01.2005, укладений на підставі цього рішення між відповідачами у справі.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За змістом статті 791 цього Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Здійснюючи судовий розгляд, господарські суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не з'ясували обставин щодо визначення меж земельної ділянки, яка є предметом спору у цій справі, її конфігурації, координат поворотних точок. Суди, обмежившись посиланням на часткове накладення переданої в оренду ПП "ВКП "Маран" земельної ділянки на земельну ділянку позивача, не з'ясували та не встановили площі такого накладення, а отже достеменно не дослідили і меж порушення права позивача оспорюваним рішенням і договором, що у даному випадку має суттєве значення для вирішення цього спору з огляду на предмет та підстави заявленого позову, на чому, серед іншого, наголошував і відповідач у справі.
За таких обставин висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним, його зроблено без з'ясування всіх істотних обставин справи та дослідження зібраних у справі доказів, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом із тим за приписами статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2016 у справі № 911/3153/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Б. Дроботова
Судді: І.С. Берднік
І.С. Міщенко