донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
Іменем України
23.04.2018 справа №905/2324/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (судді-доповідача): суддів при секретарі судового засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_5, за довіреністю; не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від 26.01.2018 (повний текст складено та підписано 26.01.2018)
у справі № 905/2324/17 (суддя Мельниченко Ю.С.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м. Васильків, Київська область
до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область
простягнення 2 287 051,68 грн.
У жовтні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м. Васильків, Київська область (Позивач) із позовом до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область (Відповідач) про стягнення 2 287 051 грн. 68 коп., з яких: 1 098 364,99 грн. - сума основного боргу, 199 902,42 грн. - сума пені, 47 485,48 грн. - сума 3% річних та 941 298, 79 грн. - сума інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013 в частині оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого, на думку Позивача, наявні підстави для стягнення суми основного боргу та нарахованих на нього сум 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за договором субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013 в розмірі 1 098 364,99 грн., 3% річних в розмірі 47 485,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 905 532,95 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 30 770,76 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України, а також при неповному з'ясуванні обставин справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо встановлення факту виконання будівельних робіт є хибним, оскільки Позивачем цей факт недоведений, належних доказів останнім не надано; акти приймання та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, надані Позивачем, Відповідачем не підписувались.
Крім того, Відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, що в свою чергу на його думку є підставою до звільнення його від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
Серед іншого, Відповідач також зауважує на тому, що акти звіряння взаєморозрахунків, підписані нібито головним бухгалтером ОСОБА_6, не є доказом визнання заборгованості, а тому не можуть слугувати підставою до переривання строків позовної давності, про застосування яких Відповідачем було заявлено.
Відповідач наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що акти звіряння взаєморозрахунків були підписані неуповноваженою на вчинення таких дій особою.
15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.
Так, згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).
Відповідно до приписів п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017 згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017, розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017.
Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив, яким останній проти доводів апеляційної скарги заперечив за мотивами того, що акт приймання-передачі виконаних робіт був складений та підписаний у відповідності до законодавства, уповноваженими представниками сторін, із зазначенням дати та реквізитів договору. Також заперечує щодо настання форс-мажорних обставин, оскільки по-перше, зазначені обставини виникли після настання строку виконання Відповідачем свого зобов'язання, а по-друге - навіть якщо такі обставини і перешкоджали Відповідачу виконати свої зобов'язання за договором, останній всупереч умовам п. 8.2 договору Позивача про їх настання не повідомив.
Крім того, Позивач вважає, що акти звіряння взаєморозрахунків, підписані сторонами, свідчать про визнання Відповідачем боргу, та як наслідок, про переривання строку позовної давності, що в свою чергу зумовлює відмову у задоволенні заяви Відповідача про застосування строків позовної давності.
Також від Позивача 20.04.2018 через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів листування між сторонами у вигляді копій листів № б/н від 14.01.2014 ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та № б/н від 30.01.14 ТОВ "ПДБК", якими між сторонами погоджено відстрочення заборгованості до 31.12.2014 за Договором субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013 на суму 1 109 459,59 грн. з доказами направлення іншій стороні, яке задоволено ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018. Вказані документи долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності представника Відповідача, що не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:
- укладення між сторонами договору субпідряду № 2-38/7 від 30.09.2013 (далі - Договір), за умовами якого Позивач зобов'язався протягом 2013-2014 років виконати роботи з реконструкції автомобільної дороги Н-20 Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь, км 94+092 - км 95+200, відповідно до розрахунку договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору, а Відповідач - надати Позивачу будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, прийняти і повністю сплатити вартість виконаних робіт;
- підписання 30.12.2013 між сторонами заяви про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги на суму 11 094,60 грн.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Проте, Відповідач заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що Позивачем факт виконання робіт в грудні 2013 року недоведений, оскільки акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, надані Позивачем, Відповідачем не підписувались, а судом першої інстанції факт виконання робіт достеменно встановлено не було.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору та регулюються нормами ч.ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232, 237, Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 256, 257, ч. 1 ст.260, ч. 1, 3 ст. 264, ст.ст. 546, 549, 610-612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, матеріалами справи підтверджується, що грошове зобов'язання в сумі 1 098 364, 99 грн. - є простроченим, за наступних підстав.
Відповідач наголошує, що судом першої інстанції не враховано те, що з'ясування питання чи мав місце факт виконання робіт взагалі, а також факт підписання актів виконаних робіт та довідок про вартість цих робіт уповноваженою особою останнього має істотне значення для вирішення спору по суті та впливає на правильність застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просив призначити судову будівельно-технічну та судово-почеркознавчу експертизи у справі, зокрема, для з'ясування питання обсягів та вартості фактично виконаних робіт обсягам та вартості, визначеним в первинних документах, а також для з'ясування питання чи виконано підпис в акті приймання-передачі та довідці про вартість виконаних робіт від імені Відповідача саме заступником директора - ОСОБА_7
У задоволенні вказаних клопотань Відповідача ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 відмовлено, оскільки згідно до предмету спору в межах даної справи, доводів сторін, змісту апеляційної скарги, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, залучення висновків відповідних фахівців не є необхідним.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору Позивачем у грудні 2013 року були виконані обумовлені Договором роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), які не містять будь-яких заперечень відповідача стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), які підписані керівниками сторін та скріплені печатками підприємств, без будь-яких зауважень та претензій щодо об'єму, якості та визначеної вартості, завірені печатками підприємств, що свідчить про прийняття Відповідачем виконаних робіт на загальну суму 1 109 459,59 грн. від 30.12.2013.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Судова колегія не приймає до уваги доводи Відповідача щодо спірності обсягу та вартості виконаних Позивачем робіт, оскільки по-перше, в суді першої інстанції ані обсяг виконаних робіт, ані їхня вартість, ані справжність підпису особи, яка підписала вищевказані акт виконаних робіт та довідку про вартість Відповідачем не заперечувались, а по-друге - питання щодо проведення експертизи з метою з'ясування фактів виконання робіт, їх обсягу та вартості, а також справжності підпису особи, яка підписала вищевказані акт та довідку, Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції також не ставилось, будь-які клопотання з цього приводу в матеріалах справи - відсутні.
Судова колегія вважає, що підписанням актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, Відповідач погодився з переліком, обсягом виконаних робіт та їх вартістю.
Судова колегія зауважує, що відсутність коштів на проведення експертизи, як про це було зазначено у вищенаведених клопотаннях Відповідача на обґрунтування неможливості подання таких клопотань до суду першої інстанції, не перешкоджала принаймні заявити про необхідність встановлення фактів виконання робіт, їх обсягу, вартості, а також справжності підпису особи, яка підписала акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт, та відповідно необхідність проведення вищенаведених експертиз, з метою встановлення цих фактів.
Крім того, судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо необхідності з'ясування питання, чи підписаний акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт заступником директора ОСОБА_7, оскільки вказані документі від імені підприємства Відповідача підписані заступником директора - ОСОБА_8
Щодо доводів апеляційної скарги про сплив строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
При цьому, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами, зокрема, 01.11.2016 був підписаний акт звірки взаємних розрахунків № 464 за спірним Договором, за змістом якого за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 заборгованість за Відповідачем, зокрема, за спірним Договором становить 1 098 364,99 грн., а також акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2011 - 08.06.2015, за змістом якого станом на 08.06.2015 заборгованість Відповідача перед Позивачем також становить 1 098 364,99 грн., що в свою чергу підпадає під ознаки дій Відповідача, які свідчать про визнання останнім свого боргу та переривають строк позовної давності.
При цьому, вказані акти скріплені печатками сторін, підписані з боку, зокрема, Відповідача заступником головного бухгалтера, головним бухгалтером та вказані особи є уповноваженими на вчинення зазначених дій.
Дійсно, повноваження посадової особи на підписання акту звірки не є тотожними за змістом повноваженням на вчинення дій щодо визнання боргу, проте систематичність таких дій, а також зміст листа Відповідача від 14.01.2014 за підписом директора ДП "Донецький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги Україени" - ОСОБА_7, в якому він підтверджує виконання спірного зобов'язання до 31.12.2014, свідчить про вчинення Відповідачем дій щодо визнання боргу та повідомлення очікуваного строку його погашення.
Оригінали зазначених листів оглянуто судовою колегією в судовому засіданні.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності щодо стягнення з Відповідача заборгованості, яка становить предмет спору у даній справі, перервався та почав свій перебіг заново в порядку ст. 264 ЦК України, але саме через погодження сторонами відтермінування сторонами погашення зазначеної заборгованості до 31.12.2014.
При цьому судова колегія погоджується з доводами Позивача, що зазначеним листуванням сторони змін до умов Договору щодо строків оплати виконаних робіт.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що Позивач звернувся з позовом до суду в межах строку, визначеного ст. 256 Цивільного кодексу України.
Щодо предмету спору в межах даної справи, який стосується періоду прострочення оплати суми заборгованості, то у зв'язку з тривалим характером порушеного права, трирічний строк позовної давності має відраховуватись: з моменту кожного дня прострочення - за вимогами про стягнення 3% річних, а за вимогами про стягнення інфляційних втрат - з останнього числа кожного повного місяця, за який такі втрати настали.
Отже оскільки Позивач звернувся до суду 10.10.2017, про що свідчить відбиток штемпелю відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Донецької області, а нарахування 3% річних ним було зроблено починаючи з 01.02.2014 та інфляційних втрат з лютого 2014 року, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу вимог ст. 257 ЦК України, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних в розмірі 47 485 грн. 48 коп. як такі, які заявлені в межах трирічного строку позовної давності, а інфляційні втрати в розмірі 905 532 грн. 95 коп. за період з 01.11.2014 по 30.06.2017 (з урахуванням здійсненого судом першої інстанції розрахунку, а також неможливості виходу за межі позовних вимог).
Строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.02.2014 по 09.10.2014 судом першої інстанції застосовано вірно.
В апеляційній скарзі, однією з підстав для скасування рішення господарського суду Відповідачем також зазначено про те, що судом взагалі не надано оцінки тому питанню, що на акті звіряння взаємних розрахунків з датою звірки до 08.06.2015, не стоїть дата його підписання та неможливо встановити чи мала ОСОБА_6 необхідні повноваження для його підписання чи вже перебувала на посаді заступника головного бухгалтера і, відповідно до посадової інструкції, не була наділена таким правом.
Проте судова колегія не приймає до уваги вказані доводи Відповідача, оскільки по-перше, 08.06.2015 ОСОБА_6 ще перебувала на посаді головного бухгалтера, та заборгованість у зазначеному акті звіряння стоїть саме станом "на 08.06.2015", тобто на той період, у який остання ще займала посаду головного бухгалтера підприємства та мала повноваження підписувати акт звіряння, а по-друге - як встановлено судом першої інстанції, відповідно до посадової інструкції заступника головного бухгалтера ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", останній також наділений правом підпису актів звірки з контрагентами.
Щодо доводів Відповідача про наявність підстав до звільнення його від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує наявність або відсутність вини боржника в порушенні грошового зобов'язання із настанням наслідків, що передбачені ст. 625 ЦК України, судова колегія вважає, що правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України на період дії для Відповідача форс-мажорних обставин (проведення АТО) - відсутні.
Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2018 у справі № 905/2324/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2018 у справі № 905/2324/17 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2018.
Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка
Судді О.О. Радіонова
ОСОБА_3