ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
02 травня 2018 року Справа № 905/663/18
Провадження №33/905/663/18
Суддя Господарського суду Луганської області Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик” , вул. Хрещатик, буд. 8-А, м. Київ, 01001,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біловодський елеватор”, пров. Заводський смт. Мілове , буд. 3, Міловський район, Луганська область, 92500,
про звернення стягнення на предмет застави
Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Хрещатик” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біловодський елеватор” про звернення стягнення на предмет застави, відповідно до договору застави основних засобів №35-12-10/z3 від 28.12.2010, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 76 229 789 грн 92 коп. з метою погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Біловодська» перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» за кредитними договорами №08-09-07/1 від 25.09.2007 та 35-12-10 від 28.12.2010, враховуючи укладений договір про переведення боргу №63/1-20/14 від 26.12.2014.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.04.2018 справу №905/663/18 за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біловодський елеватор” про звернення стягнення на предмет застави передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Луганської області.
Згідно з ч.7 ст.31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що вони не відповідають вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
У відповідності до ч. 1 ст. 4 зазначеного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до положень ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає 1762 гривні.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру.
Проте в порушення п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, позивачем до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, зокрема в розмірі 616 700 грн 00 коп. (350 х1762 грн).
Разом з цим, позивачем в тексті позовної заяви порушено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до ухвалення судового рішення, оскільки Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Хрещатик” знаходиться у важкому фінансовому становищі та у нього відсутня можливість сплати судовий збір через відсутність доходу у зв'язку з нездійсненням банківської діяльності, продовженням ліквідаційної процедури банку.
Розглянувши заявлене позивачем клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи зміст ст. 8 Закону України “Про судовий збір” відстрочення або звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання позовної заяви.
Особа, яка заявляє клопотання (подає заяву) про звільнення або відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку та розмірі.
За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення судом сплати судового збору з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Приписами вказаної статті передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до прийняття рішення у справі.
Звертаючись із клопотанням про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору, позивач посилається на те, що згідно постанови Правління Національного банку України №234 від 05.04.2016, Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Хрещатик” віднесено до категорії неплатоспроможних банків, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Також відповідно до рішення Правління Національного банку України №46-рш від 02.06.2016 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 №913 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “КБ Хрещатик” та делегування повноважень ліквідатора банку”, розпочато процедуру ліквідації ПАТ “КБ Хрещатик”. Усі кошти, отримані в результаті ліквідації, спрямовуються виключно на погашення вимог кредиторів у відповідності до черговості.
Водночас, в порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Хрещатик” на обґрунтування заявленого клопотання не надано суду належних доказів на підтвердження обставин можливої зміни фінансового становища для сплати судового збору до закінчення строку відстрочки (дата прийняття рішення у справі), зокрема, кошторису витрат банку на здійснення ліквідації, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду, не надано жодних первинних документів фінансової звітності.
Наразі посилання позивача на неплатоспроможність як загальновідомий факт та неможливість у зв'язку з цим сплатити судовий збір, не є достатніми підставами для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Крім того, суд зауважує про те, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є обєктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є субєктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.
Згідно зі ст. 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом.
Згідно пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, до таких витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.
Проте позивач, звертаючись з клопотанням про відстрочення/звільнення від сплати судового збору, не надав жодних належних доказів на підтвердження тих обставин, що його майновий стан утруднює оплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, зокрема, як самого кошторису витрат банку на здійснення ліквідації, так і доказів відсутності у затвердженому кошторисі видатків на сплату судового збору, відсутності залишків коштів на рахунках банку та можливості здійснювати відповідні платежі.
Водночас, доступ до правосуддя, в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У зв'язку з цим сама лише обставина, пов'язана з тяжким фінансовим становищем, не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.
Водночас, звертаючись до суду із відповідним клопотанням позивач не надав належних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору; наведені ж ним обставини не мають характеру виключних.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
При цьому, належними доказами в розумінні ст. 172 Господарського процесуального кодексу України є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, зокрема, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: 92500, Луганська обл., Міловський район, селище міського типу Мілове, провулок Заводський, будинок 3.
Посилання позивача на те, що смт. Мілове Міловського району Луганської області відповідно до розпорядження КМУ №1275-р від 2 грудня 2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» віднесено до населених пунктів на території яких здійснюється антитерористична операція, а тому відправити копію позовної заяви з додатками відповідачу не вбачається можливим, судом не приймається, оскільки відповідно до відомостей з офіційного сайту ДП «Укрпошта» : https://ukrposhta.ua/dovidka/indeksi/ , смт. Мілове Міловського району Луганської області обслуговується відділенням поштового зв'язку - «Мілове».
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи відсутність доказів сплати судового збору та доказів відправлення копії позовної заяви відповідачу суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик” про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву №3/1339 від 03.04.2018 Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біловодський елеватор” про звернення стягнення на предмет застави - залишити без руху.
3. Публічному акціонерному товариству “Комерційний банк “Хрещатик” протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме : направити відповідачу копію позовної заяви і додані до неї документи, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення) надати до суду; сплатити судовий збір у розмірі 616 700 грн 00 коп. за належними реквізитами (докази сплати надати до суду) та у зазначений строк подати заяву про усунення недоліків.
4. Роз'яснити Публічному акціонерному товариству “Комерційний банк “Хрещатик” що у разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підписана 02.05.2018 та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Драгнєвіч