24 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/4912/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва (суддя -Спичак О.М.) від 15.05.2017
та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Мартюк А.І. судді: Смірнова Л.Г., Зеленін В.О.) від 01.08.2017
у справі за позовом Державного підприємства "Енергоринок"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
про стягнення 217 392 грн. 50 коп.
Короткий зміст позовних вимог
1. 23.03.2017 Державне підприємство "Енергоринок" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - Відповідач) штраф у сумі 217 392 грн. 50 коп.
2. Позовна заява мотивована порушенням Відповідачем умов та порядку здійснення подекадної оплати купованої у Позивача електроенергії за укладеним між сторонами договором № 4721/01 від 30.05.2008 (із внесеними змінами та доповненнями) за липень 2016 року та вересень-грудень 2016 року, у зв'язку із чим з Відповідача підлягає стягненню нарахована Позивачем та заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 217 392 грн. 50 коп. згідно з умовами в підпункті 6.3.1, 6.3.2 пункту 6.3 вказаного договору, вимоги а претензії про стягнення якої в досудовому порядку направлялись Відповідачу, але були залишені останнім без задоволення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 15.05.2017 Господарський суд міста Києва вирішив позовні вимоги задовольнити повністю: стягнути з Відповідача на користь Позивача штраф в розмірі 217 392 грн. 50 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Відповідачем були порушені порядок та строки оплати електроенергії, купленої у І декаду липня 2016 року, ІІІ декаду вересня 2016 року, І декаду жовтня 2016 року, ІІ декаду жовтня 2016 року, І декаду листопада 2016року, ІІ декаду листопада 2016 року, І декаду грудня 2016 року, ІІ декаду грудня 2016 року, а тому нарахування та заявлення Позивачем до стягнення штрафу в сумі 217 392 грн. 50 коп. є обґрунтованим. При цьому суд, здійснивши перевірку наведеного Позивачем розрахунку, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним. Також суд взяв до уваги, що порушення строків оплати мало місце більше 3 разів за останні 365 днів, а отже нарахування неустойки в повному обсязі узгоджується з умовами укладеного між сторонами правочину.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 01.08.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 15.11.2017 Відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Визначені в договорі між сторонами повідомлення на заявлений обсяг купівлі Відповідачем електричної енергії в Оптовому ринку електричної енергії встановлюють лише прогнозований, а не фактичний обсяг купленої електричної енергії, який, в свою чергу, підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, а тому у вказаних повідомленнях та актах вбачаються значні розбіжності між заявленими та фактично купленими Відповідачем обсягами електроенергії. Простроченим платежем може бути виключно платіж за фактично куплену, а не заявлену до купівлі електричну енергію. Документ, що підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від Позивача до Відповідача є підписаний з боку сторін та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії.
7. Підставою для застосування до Відповідача відповідальності може бути винятково прострочення заборгованості з повної поточної оплати вартості електроенергії за розрахунковий період, тобто до 14-числа місяця, наступного за розрахунковим, що не мало місце у даній справі, а нарахування спірної суми штрафу - це спроба застосування до Відповідача відповідальності у вигляді неустойки за несвоєчасно здійснену передоплату за укладеним між сторонами договором за одну із декад місяця.
8. У разі врахування позиції Позивача про можливість нарахування штрафу, виникають сумніви щодо правильності розрахунку штрафу, здійсненого Позивачем.
9. Суми, що вказані в повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії, на яких фактично ґрунтуються вимоги Позивача, є фактично прогнозованими авансовими платежами за визначені обсяги купівлі електричної енергії та робочої потужності за періодами поставки, але не є простроченою заборгованістю Відповідача, на яку може бути нарахований штраф.
10. Направлені Позивачем претензії не відповідають положенням Договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996, оскільки не містять інформацію з повідомленням Ради згідно із вказаним договором, про невиконання Відповідачем умов такого договору.
Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
11. Доводи в касаційній скарзі ідентичні тим що були наведені в суді першій інстанції та яким вже давали правову оцінку і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції.
12. Всі доводи та докази, на які посилається Позивач, документально підтверджені та додані до позову, на відміну від посилань Відповідача в касаційній скарзі.
Позиція Верховного Суду
Щодо порядку проведення попередньої оплати
13. Частиною 1 статті 693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Отже правила частини 1 статті 693 ЦК України стосовно порядку розрахунків застосовуються у разі, якщо сторони передбачили обов'язок покупця здійснити попередню оплату.
Як встановили суди, договір № 4721/01 від 30.05.2008 (із змінами та доповненнями) між сторонами є договором купівлі-продажу електроенергії.
Судами з посиланням на пункт 6.3 укладеного між сторонами договору визначений порядок проведення розрахунків між сторонами, який передбачає подекадну оплату Відповідачем електроенергії, яка надається Позивачем, що відповідає частинам 4, 7 статті 276 Господарського кодексу України, а також вимогам Закону України "Про ринок електричної енергії". При цьому, як встановили суди з посиланням на умови вказаного договору, сторони погодили в пунктах 6.2, 6.3 зазначеного договору, що оплата здійснюється у відповідні числа розрахункового місяця, а не місяця, наступного за розрахунковим. Саме за порушення такого порядку (подекадної) оплати сторони погодили нарахування штрафу, передбаченого в пункті 6.3.2 договору між сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Слід зазначити, що визначення сторонами вказаної умови щодо нарахування штрафу відповідає як наведеним вище нормам ЦК України, так і нормам статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України.
Здійснення попередньої оплати у визначені сторонами строки є частиною порядку розрахунків за договором між сторонами з купівлі-продажу електроенергії - частиною виконання грошового зобов'язання Відповідача перед Позивачем, до спірних правовідносин з приводу чого і слід застосовувати відповідні умови договору та норми законодавства, що регулюють відповідальність за неналежне виконання боржником грошового зобов'язання.
Викладений висновок узгоджується, не суперечить та не виключає регулювання порядку оплати між сторонами згідно з пунктом 6.4 договору, який окремо визначає порядок остаточного розрахунку за куплену Відповідачем у Позивача електроенергії та не передбачає подекадну оплату, оскільки згідно з вказаним пунктом договору оплата здійснюється до відповідного числа (до 14-го включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Таким чином спростовуються твердження скаржника, що відповідальність до Відповідача у вигляді штрафу згідно із укладеним з Позивачем договором № 4721/01 від 30.05.2008 купівлі-продажу електричної енергії може бути застосована лише за порушення строків остаточного розрахунку за куплену Відповідачем електроенергію, передача якої оформлюється за фактом актами купівлі-продажу електроенергії. У зв'язку із цим також спростовуються твердження скаржника про відсутність порушення строків оплати електроенергії Відповідачем та відсутність підстав для нарахування Позивачем та стягнення судом штрафних санкцій згідно із пунктом 6.3.2 на спірну суму.
14. Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, заявник в касаційній скарзі крім викладеного вказує на сумніви стосовно проведених Позивачем розрахунків суми штрафу, заявленої до стягнення у справі (пункт 8).
Однак такі аргументи скаржника не враховують межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України. Нормами частин 1, 2 цієї статті передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статті 33 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017, що діяла на час винесення оскаржуваних судових рішень) обов'язок доведення обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на відповідну сторону. Судами не встановлено обставини проведення та надання Відповідачем суду контррозрахунку суми штрафу.
Поряд з цим Суд звертає увагу на те, що під час обґрунтування оскаржуваних судових рішень, зокрема суд першої інстанції послався на те, що ним були перевірені надані та проведені Позивачем розрахунки спірної суми штрафу.
Отже, встановлення будь яких нових, інших, протилежних обставин, ніж ті, що вже були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, у зв'язку із чим слід відхилити доводи скаржника щодо сумнівів стосовно проведеного Позивачем розрахунку спірної суми штрафу (пункт 8).
15. У зв'язку із викладеним Суд відхиляє доводи скаржника про незаконність нарахування Позивачем та стягнення судом суми штрафу та погоджується із висновками судів оскаржуваних рішеннях про наявність правових та матеріальних підстав для застосування до Відповідача відповідальності згідно з пунктом 6.3.2 укладеного між сторонами договору № 4721/01 від 30.05.2008 купівлі-продажу електричної енергії, здійснення нарахувань згідно з нормами ЦК України та ГК України у вигляді штрафу.
16. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення вимог про стягнення з Відповідача суми штрафу зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 549, 551, 693 ЦК України та статей 193, 230, 231, 232, 275, 276 Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
17. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
18. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 910/4912/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак