23 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 920/1078/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Ткач І.В.,
судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017
(головуючий - Ільїн О.В., судді - Сіверін В.І., Слободін М.М.)
у справі № 920/1078/16 Господарського суду Сумської області
за позовом Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофермпостачання"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 192 610,00 грн,
Зміна складу колегії суддів Верховного Суду
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 11.01.2018 для розгляду справи №920/1078/16 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі №920/1078/16 за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області та ухвалено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №635 від 22.03.2018 у зв'язку перебуванням судді Мамалуя О.О. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1078/16.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №920/1078/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Баранець О.М., Стратієнко Л.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.03.2018.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 01 листопада 2016 року Державна податкова інспекція у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ДПІ) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофермпостачання" (далі - ТОВ "Агрофермпостачання") 192610,00 грн збитків.
1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання від 25.07.2016 № 4/17-2.15, а саме, втратою відповідачем переданого йому на зберігання за цим договором безхазяйного майна.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. Відповідно до службової записки ОУ ДПІ у м. Сумах від 12.07.2016 № 99/18-19-07-06-05 позивача було повідомлено, що в ході відпрацювання інформації щодо незаконного використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Білопільського району Сумської області встановлено, що земельні ділянки площею 48 га, 34 га та 10 га засіяні невстановленими особами без будь-яких дозвільних документів соняшником у стадії неповного дозрівання.
2.2. 25.07.2016 позивачем складено акт опису та попередньої оцінки безхазяйного майна № 4/17-2.22, згідно з яким здійснено опис, оцінку і передачу на зберігання відповідачу таке майно: 1) 48 га посівів соняшнику в стадії неповного дозрівання, розташовані на території с. Кальченки, Кальченківської сільської ради, Білопільського району, Сумської області (кадастровий номер 5920683900:01:004:0230) загальною вартістю 264 000 грн (ціна одиниці - 5500 грн); 2) 34 га посівів соняшнику в стадії неповного дозрівання, розташовані на території с. Крижик, Кальченківської сільської ради, Білопільського району, Сумської області загальною вартістю 187 000 грн (ціна одиниці - 5500 грн); 3) 10 га посівів соняшнику в стадії неповного дозрівання, розташовані на території с. Крижик, Кальченківської сільської ради, Білопільського району, Сумської області загальною вартістю 55 000 грн (ціна одиниці - 5 500 грн).
2.3. 25.07.2016 Державною податковою інспекцією у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофермпостачання" (зберігач) укладено договір № 4/17-2.15 (далі - Договір) про відповідальне зберігання безхазяйного майна та іншого майна, що переходить у власність держави. Пунктом 1.1 цього Договору відповідачу передано на відповідальне зберігання з 25.07.2016 по 31.12.2016 включно зазначені посіви соняшнику в стадії неповного дозрівання, розташовані на території с. Кальченки та с. Крижик Кальченківської сільської ради, Білопільського району, Сумської області на території 92 гектара загальною вартістю 506 000 грн (далі - майно).
2.4. Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.5 Договору відповідач приймає майно на зберігання особисто або через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю. Відповідач забезпечує повне збереження майна та турбується про майно, як про власне, вживає всіх заходів для його збереження від знищення та пошкодження.
2.5. Відповідно до п. 2.2.4 Договору позивач письмово протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє відповідачу претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилася його вартість, за цінами, визначеними у звіті про експертну оцінку майна. Згідно з п. 4.2 Договору відповідач несе відповідальність перед позивачем у випадку втрати, знищення, псування або пошкодження майна у розмірі повної вартості майна або суми, на яку знизилась вартість майна, яка буде визначена в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна. Зазначені суми розраховуються виходячи із вартості майна, визначеної в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 25.07.2016 № 4/17-2.22.
2.6. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що виконавець має право розірвати договір, попередивши про це замовника за десять днів та після повернення виданих замовником довіреностей, перерахування до бюджету коштів, отриманих від реалізації майна, та повернення нереалізованого майна замовнику. Пунктом 7.3 Договору повернення майна у разі розірвання Договору оформляється актом приймання-передачі майна.
2.7. 13.09.2016 відповідач надіслав на адресу позивача повідомлення № 86, в якому повідомив, що на виконання передбаченого п. 2.1.5 Договору обов'язку відповідача турбуватися про передане на зберігання майно як про своє власне, за його ініціативою спеціалісти аграрної галузі провели обстеження об'єкта зберігання та попередили, що в разі невжиття заходів щодо його реалізації (збір врожаю) до 15.09.2016 об'єкт зберігання буди мати нульову вартість. Зважаючи на це, відповідач у повідомленні пропонував позивачу вжити необхідних заходів щодо реалізації об'єкта зберігання до 15.09.2016 та в разі ігнорування даної пропозиції відповідно до п. 7.2 Договору попередив позивача про істотне погіршення стану об'єкта зберігання внаслідок природних умов та розірвання Договору з 27.09.2016. Згідно з п. 7.3 Договору відповідач просив до 15.09.2016 надіслати представників позивача для складання зворотного акта прийому-передачі майна.
2.8. Позивач відповіді на зазначений лист не надав та заходів щодо реалізації об'єкта зберігання для попередження погіршення його стану не вжив, у зв'язку з чим 21.09.2016 відповідач надіслав позивачу повідомлення № 72, в якому зазначив, що 12.09.2016 позивач був попереджений про можливе погіршення стану об'єкта зберігання з причин, що не залежать від відповідача. Оскільки жодних пропозицій з боку позивача не надійшло, відповідач виходячи з того, що об'єкт зберігання швидко псується, прийняв рішення про укладання договору про надання послуг з прибирання врожаю. Також відповідач попередив позивача про те, що за попередніми оцінками спеціалістів аграрної галузі, яких було запрошено, економічна складова прибирання врожаю після 15.09.2016 може носити негативну величину, тобто вартість врожаю буде меншої ніж витрати на його обслуговування.
2.9. Зважаючи на ненадання позивачем відповіді на повідомлення відповідача щодо можливого істотного погіршення стану об'єкта зберігання внаслідок природних умов, відповідачем з метою збереження об'єкта зберігання, 20.09.2016 укладено з третьою особою - ФОП ОСОБА_1 договір про надання послуг зі збирання врожаю від 20.09.2016 № 1-20/09, предметом якого є надання ФОП ОСОБА_1 послуг зі збирання врожаю соняшника.
2.10. Після збирання врожаю соняшника, з метою його збереження відповідачем було передано його на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський КХП" за договором зберігання від 21.09.2016 № 30/16.
2.11. 15.09.2016 позивачем складено акт огляду посівів соняшнику, в якому зазначено, що посіви соняшнику розташовані в с. Крижик Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області площею 34 га та 10 га, посіви соняшнику розташовані в с. Кальченки Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області площею 48 га є в наявності. Соняшник практично сухий, що свідчить про досягнення ним дозрівання. На полях наявні сліди крадіжок соняшнику в невеликій кількості, охорона полів відсутня.
2.12. За фактом огляду майна, 21.09.2016 позивачем складено відповідний акт, в якому зазначено, що поле, розташоване на території с. Крижик, Кальченківської сільської ради, Білопільського району, Сумської області площею 34 га посівів соняшнику, повністю скошене, посіви відсутні. Поле розташоване на території с. Крижик, Кальченківської сільської ради, Білопільського району, Сумської області площею 10 га посівів соняшнику, скошене частково; по периметру поля на відстані приблизно 20 м від краю поля до посівів соняшник скошений; залишено приблизно 5 га незібраних посівів соняшника. Посіви соняшнику розташовані на території с. Кальченки Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області площею 48 га - в наявності.
2.13. 26.09.2016 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 43513/10/18-19-17-033, в якій зазначив, що ним виявлено 35,02 га скошених посівів, чим нанесено йому збитки в сумі 192610 грн, а тому вимагав від відповідача терміново відшкодувати збитки у розмірі вартості майна, якого не вистачає.
2.14. Відповідно до наказу ДПІ від 26.09.2016 № 873 про проведення інвентаризації безхазяйного майна позивачем була проведена інвентаризація посівів соняшнику, що є предметом Договору. В цьому акті зазначено про встановлення в ході її проведення наступних обставин: 1) при огляді посівів, розташованих в с. Кальченки Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області на полі площею 48 га - такі посіви є в наявності; 2) посіви соняшнику на полі площею 34 га, розташовані в с. Крижик Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області відсутні повністю - скошені; 3) на полі розташованому в с. Крижик Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області площею 10 га - посіви соняшнику скошені частково. З метою визначення площі посівів соняшнику, які залишились нескошеними, ДПІ в м. Сумах був направлений лист від 22.09.2016 №43255/10/18-19-17-017 про проведення обстеження даної земельної ділянки та надання висновку.
2.15. Листом від 26.09.2016 № 990 ПП "Мегаполіс" повідомило позивача, що при дослідженні цієї земельної ділянки виявлено 8,98 га нескошених посівів соняшнику, у зв'язку з чим загальна площа скошених посівів соняшнику становить 35,02 га.
2.16. У претензії від 26.09.2016 позивачем зазначено, що згідно з актом опису і попередньої оцінки від 25.07.2016 №4/17-2.22 вартість одного га посівів визначена в сумі 5500 грн, а загальна сума завданих відповідачем збитків через неналежне виконання умов Договору становить 192610 грн і порядок їх розрахунку сторонами встановлено самостійно у пункті 4.2 Договору.
2.17. 28.09.2016 позивачем на адресу відповідача надісланий лист №43201/10/18-19-17-033 з наміром розірвати Договір та пропозицією повернення майна, у зв'язку з чим позивач пропонував прибути відповідачу 23.09.2015 за місцем розташування земельних ділянок для складання акта приймання-передачі майна. До такого листа ним додано акт приймання-передачі майна від 27.09.2016 та угода про розірвання договору в двох екземплярах.
2.18. 11.10.2016 позивач отримав від відповідача лист № 92, у якому останній повідомляв, що претензія позивача ним розглянута та відхилена як безпідставна, та пропонував укласти угоду з розірвання Договору. До такого листа ним були додані Додаткова угода № 1 про розірвання Договору, акт надання послуг від 11.10.2016 №9 та рахунок на оплату в сумі 395000 грн.
2.19. Позивач, посилаючись на зазначені обставини щодо виявлення ним нестачі посівів соняшника, просить стягнути з відповідача суму збитків 192610 грн, визначену відповідно до п. 4.2 Договору за даними акта опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 25.07.2016 № 4/17-2.22.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 12 січня 2017 року Господарським судом Сумської області прийнято рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
3.1.1. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що згідно з п. 4.7 наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №570 у разі невідшкодування суб'єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії, орган доходів і зборів у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.
3.1.2. Оскільки позивач не уповноважував відповідача збирати врожай соняшнику, а лише за договором передав його відповідачу на відповідальне зберігання, господарський суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення з відповідача 192610 грн є збитками у вигляді втраченого майна, які є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
3.2. 04 липня 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
3.2.1. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 22, ст.ст. 614, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобов'язання потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
3.2.2. Враховуючи положення ст. 33 ГПК України, яка встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та положення ст. 614 ЦК України, яка встановлює презумпцію вини порушника зобов'язання, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач - відсутність своєї вини у заподіянні збитків.
3.2.3. Проте, позивачем не доведено понесення ним збитків, в тому числі їх розмір, наявність в діях відповідача протиправної поведінки у вигляді порушення умов Договору та причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою, тоді як відповідач довів відсутність своєї вини у неповерненні майна, переданого йому за Договором.
3.2.4. Відповідач на виконання свого договірного обов'язку щодо забезпечення схоронності об'єкта зберігання, надсилав позивачу повідомлення про необхідність вжиття заходів зі збирання врожаю соняшника до 15.09.2016 та, враховуючи відсутність відповіді позивача та невжиття останнім заходів, провів збирання врожаю соняшника відповідно до укладеного з третьою особою договору та в подальшому передав зібраний врожай на зберігання ТОВ "Ворожбянський КХП" за договором зберігання від 21.09.2016 № 30/16.
3.2.5. В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача щодо повернення йому спірного врожаю соняшнику, а тому, зважаючи на наведені обставини, не вбачається втрата, знищення чи пошкодження переданого на зберігання майна.
3.2.6. Позивачем не доведено понесення ним збитків у вигляді втрати, знищення чи пошкодження переданого відповідачу за Договором на зберігання майна.
3.2.7. Крім того, позивачем також всупереч вимог чинного законодавства, при визначенні розміру збитків взято за основу вартість втраченого на його думку спірного майна, яка встановлена у п. 4.2 Договору на підставі даних акта опису та попередньої оцінки безхазяйного майна від 25.07.2016, складеного на дату укладення Договору. Таке визначення вартості майна, навіть в разі втрати, не може відображати понесені позивачем втрати (витрати), зважаючи на те, що: по-перше, на дату укладення Договору та складання зазначеного акта майно оцінювалося як "посіви соняшника на стадії неповного дозрівання", тоді як внаслідок природних властивостей це майно істотно змінило свої якісні характеристики та вартість за період дозрівання та, по-друге, в наведеному акті не зазначено, на підставі яких нормативних актів та з урахуванням яких критеріїв проведено таку оцінку органом ДФС. Натомість у звіті про незалежну оцінку вартості безхазяйного майна, складеному експертом-оцінювачем ОСОБА_5, на замовлення самого ж позивача 01.08.2016, тобто через 5 днів після складання ним акта визначено значно меншу вартість переданих на зберігання за Договором посівів - 125184 грн.
3.2.8. Отже, позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення як підстави для стягнення з відповідача спірної суми збитків.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 24 липня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017, а рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2017 залишити в силі.
4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:
4.2.1. Предметом позову є стягнення збитків, які було завдано відповідачем як зберігачем позивачу як поклажодавцю за Договором зберігання, згідно з умовами якого до обов'язків зберігача належить забезпечити повне збереження майна. Отже, в цьому випадку між сторонами склалися договірні відносини, до яких підлягають застосуванню ст.ст. 526, 530, 936, 949, 950, 951, 953 ЦК України та умови Договору зберігання.
4.2.2. Господарський суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідачем були порушені умови Договору зберігання внаслідок втрати переданого йому на зберігання майна.
4.2.3. Оскільки ДПІ не направляла відповідачу пропозиції щодо збирання врожаю соняшника, ДПІ завдані збитки у розмірі 192610 грн, пов'язані з порушенням договірних зобов'язань від втрати переданого на зберігання майна, які розраховані на підставі п. 4.2 Договору.
4.2.4. Висновки Харківського апеляційного господарського суду про те, що майно знаходиться на зберіганні у ТОВ "Ворожбянський КХП" та може бути передано позивачу на його вимогу, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки ТОВ "Ворожбянський КХП" зобов'язань перед ДПІ не має.
4.2.5. На думку позивача, ДПІ повністю доведена вина відповідача щодо порушенням умов Договору, а висновки суду апеляційної інстанції про протилежне, не узгоджуються з поданими доказами.
4.3. 01 лютого 2018 року ТОВ "Агрофермпостачання" подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.3.1. На думку відповідача, постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки відповідач врятував спірну частину врожаю та передав його на зберігання до вимоги позивача, який допустив прострочення та не вжив заходів щодо реалізації врожаю. Крім того, ДПІ у м. Сумах є неналежним позивачем у цьому спорі, не має повноважень стягувати такі збитки ані як власник майна, ані як державний орган; спірне майно не є індивідуально визначеною річчю, не визнано безхазяйним і його вартість, яку позивач визначив як збитки, розрахована некоректно.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з повноваженнями, визначеними законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Предметом судового розгляду у справі є вимога про відшкодування збитків на підставі ст. 951 Цивільного кодексу України, що становлять вартість переданих на зберігання відповідачу посівів соняшника, які, за твердженням позивача, були зібрані невідомими особами та частково зникли.
5.2.2. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що згідно з п.п. 5 п. 1 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340 (далі - Порядок №1340), дія цього Порядку поширюється, зокрема, на майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства. При цьому, п. 3 Порядку № 1340 передбачено, що майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (суб'єктами господарювання) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.
Майно, зазначене у пункті 1 Порядку №1340, конкретизоване у п. 8 цього Порядку, в якому унормовано вимоги щодо оцінки майна, і в ньому відсутнє таке майно як посіви - йдеться лише про зерно та іншу сільськогосподарську продукцію (пп. "в" п. 8 Порядку №1340).
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦК України).
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст.179 ЦК України).
Дія цього Порядку поширюється, зокрема, на майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства (пп. 5 п. 1 Порядку №1340).
Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий (ч. 1 ст. 335 ЦК України).
Майно, зазначене у пункті 1 Порядку №1340, конкретизоване у п. 8 цього Порядку, в якому унормовано вимоги щодо оцінки майна, і в ньому відсутнє таке майно як майнові права та обов'язки, оскільки фактично йдеться лише про речі, а також відсутнє таке майно як посіви - йдеться лише про зерно та іншу сільськогосподарську продукцію (пп. "в" п. 8 Порядку №1340).
Відповідно до п. 1.2 наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави" від 10.10.2013 №570 (далі - Порядок №570) дія цього Порядку поширюється на безхазяйне майно та майно, що переходить у власність держави, крім безхазяйного нерухомого майна (далі - безхазяйне майно).
Узяте на облік безхазяйне майно зберігається відповідним органом доходів і зборів у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна передається на відповідальне зберігання суб'єкту господарювання. Із суб'єктом господарювання, який прийняв безхазяйне майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір (п. 2.8 Порядку №570).
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.
Згідно з ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Статтею 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажедавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Частиною 3 ст. 950 ЦК України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Зміст наведених приписів законодавства свідчить, що зберігач відповідає за схоронність речі, яка передана йому на зберігання, оскільки за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 936 ЦК України, договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання.
Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що зазначені вище посіви не можуть бути тим майном, що могло б бути передане на зберігання згідно з Порядком №570, Порядком №1340 та ст. 936 ЦК України, оскільки до моменту їх зібрання як врожаю останні нерозривно пов'язані із зайнятою ними земельною ділянкою, що виключає можливість їх фактичної передачі зберігачу.
Поряд з цим, відносини, що забезпечують схоронність майна за його місцезнаходженням, регулюються договором про надання послуг охорони, зміст якого, зокрема, повинен встановлювати виконання фактичних, заздалегідь обговорених за своїм характером дій, необхідних для того, щоб зберегти майно від небезпеки, фізичного знищення, псування або втрати, що може загрожувати йому з боку навмисних неправомірних дій третіх осіб в місці знаходження такого майна.
5.2.3. Щодо тверджень позивача про втрату відповідачем спірного майна до закінчення строку дії договору зберігання Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про дострокове повернення переданого майна з дотриманням порядку, передбаченого ст.ст. 949, 953 ЦК України. Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору зберігання, а саме втрату ним спірного майна.
Також статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України). Згідно з статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Проте господарськими судами не встановлено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є необхідною передумовою для покладення на сторону цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Оскільки за умовами укладеного між сторонами договору зберігання відповідач зобов'язався забезпечувати схоронність саме залишеного на зберігання майна, втім, фактично посіви не були і не могли бути передані відповідачу, відповідний акт приймання-передачі в матеріалах справи відсутній, приймаючи до уваги, що договір від 25.07.2016 не містить зобов'язання відповідача надавати послуги по охороні посівів за їх місцезнаходженням, суд касаційної інстанції зазначає про відсутність в діях позивача складу цивільного правопорушення.
З огляду на викладене, касаційний суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову в позові ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених ними доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованим. Скаржником не доведено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 920/1078/16 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І. Ткач
Судді: О. Баранець
Л. Стратієнко