25 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 915/12/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач
за участю секретаря судового засідання - Руденко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р.
у складі суддів: А.І. Ярош - головуючий, В.А. Лисенко, Н.М. Принцевська
та на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017р.
суддя: В.О. Корицька
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації
про стягнення 1 777 961, 05 грн.
за участю представників:
від позивача: Родіна Т.М.,
від відповідача: не з'явилися,
1. Короткий зміст позовних вимог
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулося до господарського суду із позовом до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Управління) про стягнення грошових коштів у сумі 1 777 961,05 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку з повернення позивачу грошових коштів, сплачених позивачем за добудову об'єкта газифікації, у відповідності до договору №9 від 16.01.2012р.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, що виконало зобов'язання за укладеним з відповідачем договором, профінансувало об'єкт у повному обсязі у 2012 році, а тому Управління зобов'язане було до 31.12.2013 р. повернути на рахунок Компанії грошові кошти, отримані на добудову об'єкта.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017р. у справі №915/12/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р., у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що зобов'язання Управління щодо повернення грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об'єкта, могли бути включені у договір лише за умови наявності відповідного бюджетного призначення Управлінню на такі видатки на момент укладання договору.
Оскільки Управлінню на момент укладення договору не було виділено бюджетних призначень для повернення Компанії коштів, наданих на добудову об'єкта за договором, суди дійшли висновку, що Управління не набуло статусу розпорядника бюджетних коштів.
Господарські суди попередніх інстанцій вказали на те, що умови укладеного сторонами у справі договору щодо зобов'язань Управління повернути Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови об'єкта, виділених на це грошових коштів, передбачені п. 2.3.13 договору, є такими, що суперечать законодавству і бюджетному законодавству зокрема, а тому не породжують будь-яких правових наслідків для сторін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скаржник вказує, що укладений між сторонами договір в силу приписів ст. ст. 204, 629 ЦК України породжує для обох сторін відповідні права та обов'язки та укладався на виконання Розпорядження №1001-1 і діючого законодавства України.
Невірним скаржник вважає застосування судами положень Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки будівництво спірного об'єкта газопостачання здійснювалося не за державні кошти, а за власні кошти Компанії.
Скаржник вважає помилковим посилання судів на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності", яким виключено з Господарського кодексу України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" норми щодо передачі збудованих мереж постачання природного газу (об'єктів) постачальнику та відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на їх будівництво, оскільки позивач не є споживачем, а тому виключені норми не поширювалися на нього.
Крім того, скаржник вважає, що відсутність субвенцій з Державного бюджету є підставою для ненарахування пені та штрафу, однак не являється підставою для звільнення від відповідальності взагалі.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації не погоджується з доводами скаржника та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідач зазначає, що розпорядженням КМУ від 26.08.2009р. №1001-р погоджена пропозиція Міністерства палива та енергетики України та НАК "Нафтогаз України" щодо фінансування останньою робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого НАК "Нафтогаз України" переліку. При цьому вказаним розпорядженням не було погоджено механізм повернення замовниками будівництва коштів НАК "Нафтогаз України" профінансованих останнім на добудову об'єктів.
На думку відповідача, викладені в умовах договору зобов'язання відповідача щодо повернення суми грошових коштів могли бути передбачені лише за умови наявності у відповідача відповідного бюджетного призначення на момент укладання договору.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009р. №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010р. №1881-р, погоджено пропозицію Міністерства палива та енергетики України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо фінансування останнім робіт з добудови підвідних газопроводів та визначено, що для забезпечення добудови газопроводів НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом НАК "Нафтогаз України", а замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлі товарів і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.
Рішенням Миколаївської облради від 25.03.2011р. затверджено Програму економічного та соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 роки "Миколаївщина-2014".
У подальшому, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 04.04.2012 р. № 95-р затверджено перелік об'єктів газопостачання населених пунктів області, у спорудженні яких передбачається фінансова участь Компанії та які були включені до переліку пріоритетних інвестиційних проектів Програми економічного та соціального розвитку "Миколаївщина-2014", в тому числі і об'єкт, повернення коштів на фінансування будівництва якого є предметом спору в даній справі.
Цим же розпорядженням замовником будівництва таких об'єктів визначено Управління та зобов'язано останнє укласти з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договори на фінансування будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів.
На виконання вищевказаних розпоряджень Уряду та Миколаївської облдержадміністрації, 16.01.2012р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації як замовником укладений договір № 9.
Відповідно до п. 1.1 договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління ПАТ "НАК "Нафтогаз України" "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання, здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Міжселищний газопровід високого тиску до с. Дмитро-Білівка Казанківського району Миколаївської області" (об'єкт), а Управління як замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, забезпечити передачу його у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, введення його в експлуатацію та повернути грошові кошти, отримані від Компанії на добудову об'єкта.
Згідно з п. 2.1.1 договору фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України, договору.
Відповідно до п. п. 2.3.1 - 2.3.2, 2.3.12, 2.3.13 договору замовник зобов'язався, зокрема, забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта; здійснювати за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із добудовою об'єкта згідно з діючим законодавством; після завершення робіт по добудові об'єкта в обов'язковому порядку забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати виконання Компанією зобов'язань за цим договором щодо фінансування добудови об'єкта; протягом бюджетного року, наступного після року закінчення фінансування добудови об'єкта, повернути Компанії суми грошових коштів, отриманих від неї на добудову об'єкта.
За умовами п. 3.1 договору загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 861 808,00 грн.
Згідно з п. 4.3 у випадку порушення замовником зобов'язань щодо повернення суми грошових коштів, він платить на користь Нафтогазу пеню у розмірі 0,1 % від загальної ціни договору за кожний день прострочення виконання зобов'язань, а у випадку прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у сумі 7 % ціни договору.
Пунктом 4.7 договору передбачено, що замовник не несе відповідальності перед Нафтогазом за невиконання п. 4.3 договору, в разі відсутності субвенцій з Державного бюджету.
На виконання зобов'язань за договором Компанією у 2012 році перераховано Управлінню грошові кошти в сумі 861 808,00 грн. згідно з погодженим сторонами у додатку №1 до договору графіком.
Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, про що складено відповідну декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 04.09.2012 року за № МК14312156717 та що підтверджується інформаційною довідкою щодо стану будівництва об'єкта станом на 01.10.2016 р.
Управлінням у повному обсязі використано перераховані Компанією грошові кошти, що випливає із звіту про використання коштів та акту звірки розрахунків сторін за період 01.07.2014р.-30.09.2014 р. Проте 25.01.2013р. відповідач повернув позивачу 5 530,66 грн.
Судами встановлено, що Миколаївська обласна державна адміністрація зверталася до Міністерства фінансів України з проханням передбачити в Державному бюджеті України на 2013 рік асигнування на повернення профінансованих коштів Компанії.
В листі від 26.06.2014р. №31-06310-06-7/16343 Міністерство фінансів України вказало, що відсутні підстави для включення таких асигнувань до державного бюджету, так як Законом України від 22.12.2011р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності" змін до Господарського кодексу України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" внесено зміни в частині виключення норм щодо передачі збудованих мереж постачання природного газу (об'єктів) постачальнику та відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на їх будівництво.
6. Мотиви та норми права, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови
Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, послались на ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, згідно з якою зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
У зв'язку з відсутністю бюджетних призначень на виконання Управлінням зобов'язань за договором щодо повернення Компанії коштів, наданих за добудову об'єктів газифікації, господарські суди дійшли висновку, що умови п. 2.3.13 договору №9 від 16.01.2012р. є такими, що суперечать законодавству, а тому не породжують будь-яких правових наслідків для сторін.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, вважає їх помилковими та такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм права з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень ст ст. 626, 627, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судами, за умовами договору Управління як замовник зобов'язався протягом бюджетного року, наступного після року закінчення фінансування добудови об'єкта, повернути Компанії суми грошових коштів, отриманих від неї на добудову об'єкта.
Проте суди не врахували, що такий обов'язок відповідача умовами договору не поставлено в залежність від наявності бюджетних призначень, відповідних положень не містить і розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р, на виконання якого було укладено зазначений договір.
В п. 4.5 договору сторони дійшли згоди, що замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Верховний Суд звертає увагу, що укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, як правильно зазначає скаржник, в силу ст. ст. 204, 629 ЦК породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право ПАТ "НАК "Нафтогаз України" отримати грошові кошти, перераховані ним на будівництво об'єкта, та обов'язок Управління як замовника їх повернути.
Посилання судів попередніх інстанцій у судових рішеннях на ту обставину, що взяття бюджетною установою зобов'язання без встановлених бюджетних асигнувань є порушенням Бюджетного кодексу України, а тому виключає настання будь-яких наслідків за невиконання стороною таких зобов'язань, є безпідставним і таким, що не узгоджуються з характером спірних правовідносин сторін, умовами договору і наведеними вище вимогами чинного законодавства, оскільки судами помилково ототожнено поняття "бюджетне зобов'язання" (п. 7 ст. 2 Бюджетного кодексу України) та "господарське зобов'язання" (ч. 1 ст. 173 ГК).
Як визначено в ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Верховний Суд звертає увагу, що відносини, які виникли між сторонами, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників і регулюються актами цивільного законодавства України. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати свідомо взяте ним зобов'язання за договором.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, з рішення від 18.10.2005р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" випливає, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Господарські суди попередніх інстанцій, не врахувавши наведених вище норм чинного законодавства, дійшли помилкового висновку про те, що відсутність субвенцій з Державного бюджету України, призначених для відшкодування витрат на будівництво газопроводу, є підставою для звільнення Управління від виконання зобов'язання за договором, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Порушення господарськими судами попередніх інстанцій наведених вище норм права призвело до передчасних висновків судів, а тому рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню.
Оскільки розрахунок суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, а також період, за який заявлено стягнення, не були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості з'ясувати здійснення правильності такого розрахунку грошових вимог, справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень ч. 3 ст. 310 ГПК України.
8. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді
Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене, перевірити розрахунок заявлених до стягнення сум, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності та враховуючи викладене в мотивувальній частині даної постанови вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог ч. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р. у справі №915/12/17 скасувати.
Справу №915/12/17 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя Л. В. Стратієнко
Суддя І.В. Ткач