25 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/8863/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Берднік І.С., Суховий В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
позивача - Проценко О.М.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТАЛ"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017
(головуючий - Дикунська С.Я., судді: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017
(суддя Підченко Ю.О.)
у справі № 910/8863/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТАЛ"
до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
про визнання третейської угоди недійсною,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТАЛ" (далі - ТОВ "ВТОРМЕТАЛ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (далі - ПАТ "СБЕРБАНК") про визнання третейської угоди недійсною.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що третейське застереження, викладене у п. 6.8 укладеного сторонами договору поруки від 25.05.2015 №2, суперечить положенням ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, вчинене на вкрай невигідних умовах для поручителя та під впливом тяжких обставин, третейським судам не підвідомчі спори про стягнення заборгованості за кредитними договорами в іноземній валюті, що враховуючи положення ст. 215, ст. 233 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 17.06.2011 ПАТ "Дочірний банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "СБЕРБАНК" (банк) та ТОВ "Інтер-ГТВ" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ (далі - кредитний договір).
В подальшому між банком та позичальником було укладено низку договорів про внесення змін до кредитного договору, зокрема, додатковий договір №2 від 25.05.2015, за умовами якого сторони погодили викласти кредитний договір у новій редакції.
2.2. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 25.05.2015 ТОВ "ВТОРМЕТАЛ" (поручитель) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "СБЕРБАНК" (кредитор), укладено договір поруки № 2 (далі - договір поруки), приписами ст. 1 якого визначено, що основний договір - це договір про відкриття кредитної лінії номер 64-В/11/54/КЛ між кредитором та боржником (ТОВ "Інтер-ГТВ") від 17.06.2011 з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії, зокрема, з урахуванням змін до нього, внесених згідно з додатковим договором № 2 від 25.05.2015.
За умовами п. 2.1.1 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає зобов'язання, які були невиконані боржником та які передбачені основним (кредитним) договором, зокрема, зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США, гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 16.06.2016 за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 33 000 000,00 дол. США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строки, які зазначаються в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором - достроково.
Цей договір поруки згідно з п. 6.3 набирає чинності з моменту його укладення в письмовій формі. Строк його дії складає 4 роки, але в будь-якому випадку строк його дії продовжується до повного виконання кожною зі сторін своїх зобов'язань. При цьому договір припиняє свою дію достроково у випадку належного виконання боржником або поручителем усіх зобов'язань, передбачених ст. 2 договору, а також з інших підстав, передбачених законодавством України. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.
За умовами п. 6.8 договору поруки усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються договору, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним головою третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовились, що рішення постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладання договору.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 09 серпня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.
3.2. 13 листопада 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 залишено без змін.
3.3. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що позивачем не доведено факту укладення спірного пункту оспорюваного правочину під впливом тяжких обставин, на вкрай невигідних для нього в розумінні ст. 233 ЦК України умовах, а визначене спірним третейським застереженням коло спорів, розбіжностей або вимог, які підлягають розгляду третейським судом, стосується виключно договору поруки №2 від 25.05.2015. Наведене не суперечить обмеженням підвідомчості спорів третейським судам, встановленим ст. 6 Закону України "Про третейські суди", зокрема, переліку категорій справ, які не містять застережень щодо неможливості розгляду третейськими судами спорів, які виникають з кредитних правовідносин, в яких кредит надавався в іноземній валюті. Більше того, за висновками суду, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 01 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТАЛ" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.
4.2.1. Рішення та постанова прийняті за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
4.2.2. Скаржник стверджує, що викладене у п. 6.8 договору поруки третейське застереження укладено позивачем під впливом тяжких обставин, які полягали у дуже скрутному фінансовому становищі поручителя (позивача) та боржника, і на вкрай невигідних для нього умовах, які були нав'язані позивачу банком саме внаслідок такого фінансового стану зобов'язаних сторін та полягали у зміні умов кредитування.
4.2.3. Скаржник вважає, що спірне третейське застереження суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки третейським судам непідвідомчі спори, які виникають з кредитних договорів, за якими грошові кошти надавались в іноземній валюті, адже такі правовідносини носять публічно-правовий характер, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15.
4.2.4. Таким чином, позивач стверджує, що суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень порушили норми ст.ст. 6, 12 Закону України "Про третейські суди", ст.ст. 203, 215, 233, 524 Цивільного кодексу України та ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
4.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "СБЕРБАНК" просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи таке.
4.3.1. На думку відповідача, згідно з ст. 5 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
4.3.2. У ст. 6 Закону України "Про третейські суди" визначено підвідомчість справ третейським судам та перелік винятків справ, які відповідно до законодавства підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. Проте спори, що виникають за договором поруки між сторонами, підвідомчі третейським судам, тому відсутні підстави для визнання недійсним третейського застереження, передбаченого у п. 6.8 договору поруки № 2 від 25.05.2015.
4.3.3. Окрім цього, банк зазначає про недоведеність належними доказами того, що спірна третейська угода у вигляді застереження, викладеного у п. 6.8 договору поруки № 2 від 25.05.2015, укладена позивачем під впливом тяжких обставин для нього та на вкрай невигідних умовах.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір у справі стосується питання визнання недійсним третейського застереження, що міститься у договорі поруки.
5.2.2. Статтею 1 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).
Підвідомчість справ третейським судам визначена статтею 6 Закону України "Про третейські суди", за якою третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
5.2.3. Таким чином, Верховний Суд відхиляє аргумент скаржника про неправильне застосування господарськими судами положень статті 6 Закону України "Про третейські суди" та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України.
5.2.4. Відповідно ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Верховний Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанції про те, що обрання сторонами за взаємною домовленістю у встановленому порядку та визначених законодавством межах позасудового порядку вирішення спору не є порушенням права на судовий захист, якщо така домовленість відповідає внутрішній волі та намірам сторін. Крім того, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
5.2.5. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання спірної третейської угоди недійсною як правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, та відповідно відхиляє аргументи позивача про неправильне застосування судами положень статті 233 Цивільного кодексу України, вважаючи за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Для кваліфікації правочину за статтею 233 Цивільного кодексу України необхідна обов'язкова наявність зазначених двох умов у сукупності: вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Судами попередніх інстанцій не було встановлено існування тяжких обставин, під впливом яких позивач уклав третейську угоду, а так само і вкрай невигідний характер умов цієї угоди. Суд зазначає, що сама по собі умова правочину про розгляд спору третейським судом не може вважатися вкрай невигідною, оскільки передбачає у випадку виникнення між сторонами спору можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України "Про третейські суди".
5.2.6. Суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про необхідність врахування у цій справі постанови Верховного Суду України від 21.10.2015 зі справи 6-831цс15 зважаючи на таке. У названій постанові Верховний Суд України виходив зі змісту закону в питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто, спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті. Чинне законодавство України, зокрема статті 1, 5 і 6 Закону України "Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин. Оскільки господарські правовідносини щодо поруки для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитування між суб'єктами господарської діяльності мають особливості регулювання, то відсутні підстави вважати правовідносини у справі, що розглядається, подібними з правовідносинами у названій цивільній справі.
5.2.7. Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги обставини, встановлені у справі судами попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок господарських судів про відмову у задоволенні позову про визнання недійсною третейської угоди. Протилежні аргументи, наведені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, а відтак, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.
6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТАЛ" без задоволення, а судових рішень, що оскаржується, - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТАЛ" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТАЛ" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 у справі №910/8863/17 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Ткач
Судді І. Берднік
В. Суховий