79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" травня 2018 р. Справа № 907/10/18
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кравчук Н.М.
ОСОБА_1
секретар судового засідання: Совинська С.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Перечинський “Стеатит”, вих. № 03/19 від 22.03.2018 року (вх. № ЛАГС 01-05/978/18 від 26.03.2018)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2018
у справі №907/10/18, суддя Бобрик Г.Й.,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Перечинський “Стеатит”, м.Перечин,
до відповідача: Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, м.Ужгород,
про усунення перешкод у здійсненні права користування майном,
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2018 (суддя Бобрик Г.Й.) закрито провадження у справі №907/10/18.
Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції керувався положеннями п.1 ч.1 ст.231 ГПК України та виходив з того, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із вчиненням органом досудового розслідування процесуальних дій в межах кримінального провадження, а тому спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Перечинський “Стеатит” звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2018 у справі №907/10/18 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю “Перечинський “Стеатит” (далі - ТзОВ «Перечинський «Стеатит») посилається на те, що позивач є суб'єктом господарювання та йому належить право участі у господарських відносинах, в тому числі, шляхом використання належного на праві власності майна, що було порушене відповідачем та на захист якого заявлено позов.
Скориставшись своїм правом, передбаченим ст.263 ГПК України, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржену ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
В обгрунтування своїх вимог Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області) зазначає, що між сторонами у даній справі жодних господарських відносин не виникало, оскільки відповідач опечатав приміщення позивача в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016070130000406, здійснюючи свої безпосередні обов'язки, визначені Законом України «Про Національну поліцію» та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Перечинський “Стеатит”.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 розгляд апеляційної скарги призначено на 02.05.2018.
У дане судове засідання з'явився директор ТзОВ “Перечинський “Стеатит”, який підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Відповідач участі представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та те, що відповідача не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2018 року у справі №907/10/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Перечинський “Стеатит” - без задоволення, виходячи з наступного.
За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч.1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Критеріями розмежування справ господарського судочинства від інших справ є суб'єктний склад учасників процесу (склад учасників спору повинен відповідати положенням ст. 4 ГПК України) та характер спірних правовідносин (повинні мати господарський характер та бути врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства).
Сферу господарських відносин відповідно до ч. 4 ст. 3 Господарського кодексу України становлять:
господарсько-виробничі майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійснені господарської діяльності;
організаційно-господарські - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, під якою відповідно до частини першої даної статті розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;
внутрішньо господарські відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
ТзОВ «Перечинський «Стеатит» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з матеріально-правовою вимогою про зобов'язання ГУНП в Закарпатській області припинити чинення перешкод в праві користування виробничими та офісними приміщеннями у м. Перечин по вул. Червоноармійська,33 шляхом зобов'язання відповідача зняти з дверей до цих приміщень всі паперові пломби, наклеєні його працівниками.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, висновку службової перевірки від 10.10.2017, опечатування приміщень позивача здійснене працівниками ГУНП в Закарпатській області за наслідками огляду території, будівель та споруд ТзОВ «Перечинський «Стеатит» під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016070130000406 на підставі ухвали Перечинського районного суду від 16.02.2017.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поданий позов не обґрунтовано існуванням у відповідача статусу учасника відносин у сфері господарювання, правовідносини між сторонами не мають господарського характеру та не виникли у зв'язку із здійсненням даними особами господарської діяльності.
Натомість, підставою звернення з позовом є дії працівника ГУНП в Закарпатській області по опечатуванню приміщень позивача, здійснені в межах кримінального провадження та на виконання його функцій як органу державної влади. Вказані правовідносини регламентовано нормами кримінального процесуального законодавства, зокрема ст.303 КПК України, якою передбачена можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування.
Вказані обставини свідчать про неможливість, за нормами чинного ГПК України, розгляду даної справи в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2018 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 255, 269, 271, 275, 280, 281, 282, 283, 284 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2018 у справі №907/10/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Перечинський “Стеатит” - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст. ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький
Судді Н.М. Кравчук
ОСОБА_1