26 квітня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/340/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Богатиря К.В.
Суддів: Аленіна О.Ю., Величко Т.А.
Секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» - ОСОБА_1, за довіреністю;
Представники Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області та КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство»
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2; дата складання повного тексту: 26.01.2018; час і місце оголошення рішення: 22.01.2018р. о 13:47 год.; 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22; Господарський суд Миколаївської області, зала судових засідань № 2)
по справі № 915/340/14
за скаргою Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України
на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція»
до Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство»
про стягнення 11 434 424,57 грн.
У січні 2018 року Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (далі - КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство») звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 (далі - Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області) в якій просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову, винесену 19 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3, про арешт коштів, що перебувають у касах боржника КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» (реєстраційний номер виконавчого провадження № 55397798), в частині виконання ухвали, винесеної 18 вересня 2014 року Господарським судом Миколаївської області по справі № 915/340/14;
- зняти арешт з коштів, що перебувають у касах КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство», накладений постановою від 19 грудня 2017 року, винесеною старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3 (реєстраційний номер виконавчого провадження № 55397798), в частині виконання ухвали, винесеної 18 вересня 2014 року Господарським судом Миколаївської області по справі № 915/340/14;
- визнати протиправною та скасувати постанову, винесену 18 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3С, про арешт коштів боржника (реєстраційний номер виконавчого провадження № 55397798), в частині виконання ухвали, винесеної 18 вересня 2014 року Господарським судом Миколаївської області в справі № 915/340/14, щодо стягнення виконавчого збору в сумі 899 819,76 грн.
В обґрунтування скарги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» посилається на те, що державний виконавець незаконно наклав арешт на грошові кошти, що містяться у касах боржника, оскільки до винесення постанови про арешт таких коштів опис майна (грошових коштів) державним виконавцем не здійснювався та подальше вилучення зі складанням акту вилучення готівки не проводилось, чим державний виконавець порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
До того ж, скаржник зазначає, що в частині виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18 вересня 2014 року по справі № 915/340/14 (як виконавчого документа) державним виконавцем в оскаржуваних постановах було визначено стягнення боргу 8 998 197,54 грн. та виконавчого збору 899 819,76 грн. Однак, при цьому державним виконавцем не враховано, що виконавчий збір вже було стягнуто раніше в повному обсязі, що підтверджується постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 43936002 по виконанню наказу Господарського суду Миколаївської області виданого 02 червня 2014 року по справі № 915/340/14, а саме відповідно до постанови від 22 серпня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 20 жовтня 2014 року про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року по справі № 915/340/14 (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2В.) відмовлено КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» у задоволенні скарги на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3.
Відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про арешт коштів, що перебувають у касах боржника, а також щодо зняття арешту з таких коштів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державний виконавець діяв у межах та у спосіб, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», оскільки після відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен у повному обсязі вчиняти виконавчі дії, направлені на виконання вимог виконавчого документа, у тому числі, здійснювати накладення арешту на кошти боржника.
Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні скарги в частині часткового визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3 від 18 грудня 2017 року про арешт коштів боржника в частині виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18 вересня 2014 року по справі № 915/340/14 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 899 819,76 грн., з огляду на те, що оскаржуваними постановами у зведеному виконавчому провадженні № 55397798 державний виконавець не здійснював фактичне стягнення виконавчого збору в сумі 899 819,76 грн., а лише у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешти на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на загальну суму 35 739 461,14 грн.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року по справі № 915/340/14 та постановити нове рішення про задоволення вимог скарги на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що чинним законодавством України не передбачено накладення арешту на кошти боржника, що перебувають у його касах. При цьому, висновки суду щодо оскаржуваної постанови були поставлені в залежність від наявності обставини щодо не виявлення державним виконавцем готівкових коштів у касі боржника.
Крім того, судом попередньої інстанції не досліджувались обставини справи щодо поважності причин, за якими суд мав право зняти арешт з коштів, що перебувають у касах боржника, відповідно правова оцінка таким фактам судом не надавалась.
Також апелянт зазначає, що виконавчі дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3 вчинено наспіх, у зв'язку з чим послідовність виконавчих дій, передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, в процесі здійснення виконавчого провадження дотримано не було.
До того ж, скаржник зазначає, що державним виконавцем в оскаржуваних постановах було визначено стягнення боргу 8 998 197,54 грн. та виконавчого збору 899 819,76 грн. Однак, при цьому державним виконавцем не враховано, що виконавчий збір вже було стягнуто раніше в повному обсязі, про що зазначено в постанові ВПВР ДВС України про закінчення виконавчого провадження, винесеної 20 жовтня 2014 року з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 02 червня 2014 року за № 915/340/14.
Більш детальніше доводи викладені у скарзі.
У відзиві ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги та вважає ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року по справі № 915/340/14 такою, що не підлягає скасуванню.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2018 року колегією суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів: Бєляновського В.В., Величко Т.А., апеляційну скаргу КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (вх. № 473/18 від 14.02.2018) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду по справі № 915/340/14 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, які перешкоджають відкриттю апеляційного провадження по справі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13 березня 2018 року у вищезазначеному складі колегії суддів відкрито апеляційне провадження по справі № 915/340/14 за апеляційною скаргою КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та роз'яснено учасникам справи про їх право не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23 березня 2018 року справу № 915/340/14 призначено до розгляду на 10 квітня 2018 року о 10:00 год.
В зв'язку з перебуванням головуючого судді Поліщук Л.В. та судді-члена колегії ОСОБА_5 у відпустці по справі № 915/340/14 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи від 05.04.2018 року, яка відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2018 року розподілена складу колегії: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Величко Т.А., Філінюк І.Г..
В зв'язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_6 у відрядженні з 10.04.2018 по 12.04.2018 року, по справі № 915/340/14 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи від 10.04.2018 року, яка відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018 року розподілена складу колегії: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Аленін О.Ю., Величко Т.А..
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2018 року справу № 915/340/14 прийнято до провадження у зміненому складі суддів та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26 квітня 2018 року о 12:30 год.
В судове засіданні 26 квітня 2018 року представники Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області та КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» не з'явились без повідомлення про причини неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідний реєстр поштового відправлення ОАГС, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а також роздруківка з сайту Укрпошти. Вказані документи додані до матеріалів справи та в повній мірі свідчать про належне повідомлення зазначених осіб про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Одеським апеляційним господарським судом
Оскільки Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області та КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні, окрім того явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноважених представників Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області та КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство».
Заяви та клопотання учасниками справи до суду не заявлялись.
Вислухавши пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 травня 2014 року Господарський суд Миколаївської області виніс рішення по справі № 915/340/14, яким стягнув з КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» основний борг в сумі 10 098 797,06 грн., збитки від інфляції в сумі 30 260,86 грн., 3% річних в сумі 140 431,69 грн., пеню в сумі 218 688,94 грн., штраф в сумі 353 457,84 грн. та судовий збір в сумі 73 080 грн.
02 червня 2014 року на виконання вищевказаного рішення Господарським судом Миколаївської області було видано відповідний судовий наказ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18 вересня 2014 року по справі № 915/340/14 затверджено мирову угоду № 82 від 06 серпня 2014 року (надалі - ОСОБА_2 угода № 82) укладену між сторонами за виключенням пунктів 1.3 та 2.6.
У вказаній ухвалі судом зазначено, що остання набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а саме з 24.09.2014 року, є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та дійсна для пред'явлення державному виконавцю до примусового виконання протягом одного року.
Пунктами 1.1, 1.2 ОСОБА_2 угоди № 82 сторони визначили, що предметом цієї ОСОБА_2 угоди було встановлення порядку добровільного погашення Боржником заборгованості відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 15 травня 2014 року по справі № 915/340/14. Змістом цієї мирової угоди є надання Боржнику розстрочки погашення заборгованості у виконавчому провадженні по справі № 915/340/14.
Пунктами 2.1, 2.2 ОСОБА_2 угоди № 82 сторони погодили, що сума заборгованості, яка підлягає погашенню згідно Графіку погашення заборгованості становить 1 091 476,39 грн. Боржник зобов'язується суму заборгованості, зазначену в п. 2.1 цієї мирової угоди, сплатити у повному обсязі шляхом щомісячного перерахування боргу на рахунок стягувача згідно Графіка погашення заборгованості. Розділом 4 ОСОБА_2 угоди № 82 сторони встановили Графік погашення заборгованості рівними місячними платежами по 53 503,51 грн. в період з серпня 2014 року по липень 2031 року включно.
У зв'язку із затвердженням ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18 вересня 2014 року по справі № 915/340/14 укладеної між сторонами ОСОБА_2 угоди № 82, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 було закінчено виконавче провадження № 43936002 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 02 червня 2014 року по справі № 915/340/14. В даній постанові зазначено, між іншим зазначено, що виконавчий збір та витрати стягнуто у повному обсязі.
Пунктом 2.5 ОСОБА_2 угоди № 82 сторони домовились, що у разі порушення умов цієї ОСОБА_2 угоди стосовно строків погашення заборгованості (затримка внесення платежу більше, як на два місяці), Графік погашення заборгованості змінюється наступним чином: боржник зобов'язується погасити всю залишкову суму заборгованості на протязі 10 днів, які вираховуються з моменту спливу строку внесення платежу, передбаченого цією ОСОБА_2 угодою.
Пунктом 2.7 ОСОБА_2 угоди № 82 сторони оговорили, що у випадку непогашення боргу в 10-денний строк в повному обсязі в порядку, зазначеному в п.п. 2.5, 2.6 ОСОБА_2 угоди, стягувач звертається із заявою про відкриття виконавчого провадження на суму залишкової заборгованості або з позовом про зобов'язання виконати ОСОБА_2 угоду.
14 грудня 2017 року стягувач звернувся до Державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового стягнення залишкової суми заборгованості по ОСОБА_2 угоді № 82 в сумі 8 998 197,54 грн., у зв'язку з невиконанням її умов боржником. До того ж, стягувач в своїй заяві просив накласти арешт на майно боржника, а також на грошові кошти боржника у межах суми боргу, що належать боржнику та містяться на всіх його рахунках, які відкритті та будуть відкриті у банківських установах та у касах боржника, де приймаються комунальні платежі від населення.
18 грудня 2017 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 55397866 з виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2014 року по справі № 915/340/14 на суму 8 998 197,54 грн.
Крім того, іншою постановою від 18 грудня 2017 року того ж державного виконавця виконавче провадження № 55397866 на підставі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 55397798.
Між тим, в рамках зведеного виконавчого провадження № 55397798 з примусового виконання ухвал Господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року по справі № 915/361/13-г, від 18 вересня 2014 року по справі № 915/340/14, від 11 вересня 2017 року по справі № 12/179/10, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 від 19.12.2017 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться у касах боржника, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору витрат виконавчого провадження, штрафів у загальній сумі 35 739 461,14 грн.
До того ж, в рамках того ж зведеного виконавчого провадження, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 від 18.12.2017 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім суми коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у загальній сумі 35 739 461,14 грн.
Не погодившись з вищевказаними діями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, КП Комунального підприємства «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» оскаржило їх до суду.
Як з'ясовано судовою колегією, в даному випадку предметом скарги є вимоги про скасування постанови державного виконавця про арешт коштів, що перебувають у касах боржника, зняття арешту з таких коштів, а також скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв у межах та у спосіб, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про арешт коштів, що перебувають у касах боржника, а також в частині зняття арешту з цих коштів судова колегія зазначає наступне.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
- безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як встановлено судовою колегією, 14 грудня 2017 року стягувач на підставі п. 2.7 ОСОБА_2 угоди № 82 звернувся до Державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення залишкової суми заборгованості по ОСОБА_2 угоді в сумі 8 998 197,54 грн., у зв'язку з невиконанням її умов боржником.
При цьому, в своїй заяві стягувач також просив накласти арешт на майно боржника, а також на грошові кошти боржника у межах суми боргу, що належать боржнику та містяться на всіх його рахунках, які відкритті та будуть відкриті у банківських установах та у касах боржника, де приймаються комунальні платежі від населення.
За приписами ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Положеннями ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом (ч. 2 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Правовий аналіз Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що з метою неупередженого, ефективного, своєчасного вчинення виконавчих дій з примусового виконання вимог виконавчого документу, виконавець наділений відповідними повноваженнями, зокрема, негайно після відкриття виконавчого провадження накладати арешт на кошти боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору для забезпечення реального виконання рішення.
Пунктом 3 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5,зазначено, що виконавці в процесі виконання рішення можуть вилучати готівкові кошти у боржника в національній та іноземній валютах. При виявлені у боржника готівкових коштів виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, після чого готівкові кошти вилучаються, про що виконавець складає акт вилучення готівки. Вилучення проводиться у присутності понятих. Акт вилучення готівки складається у необхідній кількості примірників, перший з яких залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються боржнику або його представнику, особі, у якої вилучено, під підпис. У разі відмови боржника (його представника) від підпису про це зазначається в акті вилучення готівки.
З огляду на зазначене, державний виконавець повинен виносити постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника при виявленні готівки, проте, в даному випадку, державним виконавцем її виявлення не здійснювалось.
У зв'язку з чим, державним виконавцем з метою реального забезпечення виконання рішення, яке набрало законної сили, було обрано такий порядок звернення стягнення на майно боржника як винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника, якою накладено арешт на грошові кошти у межах суми простроченої заборгованості в сумі 8 998 197,54 грн. та 899 819,76 грн. виконавчого збору, що містяться у касах боржника, та належать боржнику, без їх вилучення, що повністю відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на наведене та беручи до уваги спрямованість дій державного виконавця на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, з метою захисту та реалізації прав стягувача, а також те, що ці дії було вчинено державним виконавцем з дотриманням вимог Закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про арешт коштів, що перебувають у касах боржника, а також в частині зняття арешту з цих коштів.
Посилання апелянта на те, що чинним законодавством України не передбачено накладення арешту на кошти боржника, що перебувають у його касах, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з посиланням скаржника на необхідність безперебійного надання комунальних послуг як на підставу для зняття арешту з коштів, що знаходяться у касі підприємства, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» зняття арешту з коштів боржника не ставиться у залежність від його фінансового становища, господарської діяльності тощо. В той же час, якщо скаржник вважає, що не проведенням своєчасного вилучення готівки з каси підприємства порушується його господарська діяльність, він, за наявності правових підстав, не позбавлений права оскаржити бездіяльність державного виконавця.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначати, що у зв'язку з неналежним виконанням умов ОСОБА_2 угоди № 82 від 06 серпня 2014 року з боку КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» в частині погашення заборгованості, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» вимушено було звернутися до державної виконавчої служби для примусового стягнення залишкової суми заборгованості по ОСОБА_2 угоді в сумі 8 998 197,54 грн. Враховуючи значну суму заборгованості, стягувач одночасно просив виконавчу службу накласти арешт на майно боржника, а також на грошові кошти боржника у межах суми боргу, що належать боржнику та містяться на всіх його рахунках, які відкритті та будуть відкриті у банківських установах та у касах боржника, де приймаються комунальні платежі від населення, з метою реального виконання рішення суду.
Будь-яких інших підстав та обставин для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про арешт коштів, що перебувають у касах боржника, а також для зняття арешту з вищевказаних коштів, суду не наведено.
Щодо визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 від 18.12.2017 року про арешт коштів боржника в частині виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2014 року по справі № 915/340/14 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 899 819,76 грн., суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. (ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (ч. 6 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 6 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) визначено, що у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Пунктом 8 вказаного розділу Інструкції передбачено, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.
Проаналізувавши вищевказані норми законодавства, колегія суддів вважає, що стягнення виконавчого збору здійснюється, зокрема, у разі якщо боржник здійснив часткове погашення боргу, то державний виконавець стягує виконавчий збір у тій частині, що не була сплачена боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, на момент звернення ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» із вказаною заявою підлягала стягненню несплачена КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» заборгованість в сумі 8 998 197,54 грн., тому виходячи із зазначеної суми заборгованості державним виконавцем було вирахувано виконавчий збір в сумі 899 819,76 грн.
При цьому, у чинному Законі України «Про виконавче провадження» відсутня умова про добровільне виконання судового рішення. Але умовою стягнення виконавчого збору є фактично стягнуті суми. І лише за умови стягнення сум в примусовому порядку, від стягнутих сум стягується 10 відсотків виконавчого збору. Тому, у разі виконання судового рішення протягом усього періоду виконавчого провадження, іншим способом, ніж примусове стягнення, виконавчий збір не повинен стягуватись. Іншим способом може бути погашення боргу самим боржником, або його засновником, або відповідно до закону.
Однак, в даному випадку вимоги виконавчого документу в примусовому порядку не виконані, проте Законом України «Про виконавче провадження» передбачено державним виконавцем накладення арешту на майно (кошти) боржника в межах суми стягнення лише з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.
Як вірно зазначено судом попередньої інстанції, оскаржуваною постановою у зведеному виконавчому провадженні № 55397798, державний виконавець не здійснював фактичне стягнення виконавчого збору в сумі 899 819,76 грн., як зазначав на те скаржник, а лише у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешти на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на загальну суму 35 739 461,14 грн.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що під час ухвалення оскаржуваної постанови стосовно виконавчого збору, державним виконавцем було дотриманні вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 від 18.12.2017 року про арешт коштів боржника в частині виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2014 року по справі № 915/340/14 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 899 819,76 грн.
Вищезазначеним спростовуються доводи апелянта про те, що державним виконавцем не враховано, що виконавчий збір вже було стягнуто раніше в повному обсязі, про що зазначено в постанові ВПВР ДВС України про закінчення виконавчого провадження, винесеної 20 жовтня 2014 року з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 02 червня 2014 року за № 915/340/14.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, фактично повторюють його доводи, викладені у поданій скарзі і яким місцевий суд дав належну правову оцінку. На переконання колегії суддів вказані доводи апелянта не доводять помилковість прийнятого місцевим господарським судом рішення, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну юридичну оцінку правовідносинам сторін, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду Миколаївської області та задоволення апеляційної скарги відсутні.
За таких обставин, апеляційна скарга Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» залишається без задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року по справі № 915/340/14 - без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269-271, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду по справі № 915/340/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано судом 02.05.2018р.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Т.А. Величко