ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2018 Справа № 910/21251/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,
За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", м. Київ
про стягнення 13 849,99 грн.
У засіданні брали участь:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Сабітов С.В. по довіреності від 14.03.2017 № 253/17
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - відповідач) про стягнення 13 849,99 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АХА Страхування" обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 40471а7к від 15.12.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу CHEVROLET Cruze, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування у розмірі 13 849,99 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 порушено провадження у справі №910/21251/17, розгляд справи призначено на 13.12.2017; витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 відкладено розгляд справи на 24.01.2018.
Через відділ діловодства суду 14.12.2017 від МТСБУ надійшла відповідь на запит суду.
15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Розглянувши матеріали справи № 910/21251/17, господарський суд дійшов висновку, що справу № 910/21251/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.
На виконання наведених приписів Господарського процесуального Закону, суд визнав за необхідне призначити підготовче засідання у справі на 24.01.2018 та встановив сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.
18.01.2018 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про врегулювання спору за участю судді та клопотання про витребування у позивача доказів. Клопотання мотивовано тим, що в період дії договору № 40471а7к з 15.02.2017 по дату ДТП 20.07.2017 транспортний засіб "Рено Сандеро" д.н. НОМЕР_2 вже двічі отримував механічні пошкодження, а саме при ДТП 17.02.2017 та при ДТП 06.06.2017. У зв'язку з викладеним відповідач просить суд витребувати у позивача матеріали страхових справ по випадках пошкодження "Рено Сандеро" д.н. НОМЕР_2 при ДТП 17.02.2017 та при ДТП 06.06.2017, рахунки, ремонтні калькуляції, акти виконаних робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 підготовче засідання відкладено на 12.02.2018.
08.02.2018 відповідач через відділ діловодства суду подав до суду відзив на позовну заяву.
У судове засідання 12.02.2018 представники позивача та відповідача з'явились; представник позивача в судовому засіданні долучив документи до матеріалів справи; представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду від 12.02.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 21.03.2018 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
28.02.2018 позивач через канцелярію суду подав відповідь на відзив.
У судове засідання 21.03.2018 з'явились представник позивача та відповідача. У судовому засіданні відповідач подав заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2018.
Представники позивача у судове засідання 18.04.2018 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2018 надав пояснення по суті спору та підтримав викладене у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.02.2017 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту № 40471а7к (далі - Договір), предметом якого є: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем «Рено» (державний номер НОМЕР_2).
20.07.2017 о 20 годині 10 хв. у м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля «Рено» та автомобіля «Шевролє» (державний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 пунктів 1.5, 2.3б і 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2017 зі справи № 756/10391/17 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.
20.07.2017 страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.
28.07.2017 позивачем складено страховий акт №АХА2220302 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 13 849,99 грн.
На підставі страхового акту позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 13 849,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.07.2017 № 356 881.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника «Шевролє» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" за полісом № АК/5776695, за яким ліміт по майну становив 100 000 грн., а франшиза - 0 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування".
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно до пункту 35.1 статі 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправну поведінку і вину водія забезпеченого транспортного засобу у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, наявність правових підстав для задоволення позову страхової компанії щодо стягнення з відповідача - особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суми виплаченого страхового відшкодування.
Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особі, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (п. 22.1 ст. 22 - межами ліміту відповідальності; ст. 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).
Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Згідно підпунктів д), е) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вона застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.
Положеннями п. 7.38 Методики передбачено, що знос застосовується для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ.
Як вбачається з матеріалів справи, коефіцієнт фізичного зносу складових частин колісного транспортного засобу «Рено» д.н.з. НОМЕР_2, який складає 0,1464.
До вартості запчастин застосовано коефіцієнт фізичного зносу 0,1464.
7 037 грн. (вартість запчастин з ПДВ згідно рахунку СЧ-0039080 від 28.07.2017) * (1-0,1464) = 6 006,78 грн.
Так, 4 365,10 грн. (вартість робіт з ПДВ згідно рахунку СЧ-0039080 від 28.07.2017) + 2 427,89 грн. (вартість матеріалів з ПДВ згідно рахунку СЧ-0039080 від 28.07.2017) + 6 006,78 грн. (вартість запчастин з ПДВ згідно рахунку СЧ-0039080 від 28.07.2017 із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,1464) = 12 819,77 грн.
Таким чином, сума страхового відшкодування, що має бути сплачена відповідачем на користь позивача складає 12 819,77 грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2; ідентифікаційний код 36086124) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ідентифікаційний код 20474912) 12 819 грн. 77 коп. та 1 480 грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.05.2018
Суддя Трофименко Т.Ю.