вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.04.2018м. ДніпроСправа № 904/1460/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудовська І.А. за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В.
У справі:
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені ОСОБА_1 Лазаряна, м. Дніпро
про стягнення 12 223,03 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 14-84 від 14.04.2017 р.
від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 2 від 04.01.2018 р.
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені ОСОБА_1 Лазаряна (далі - відповідач) про стягнення 9050,40 грн. - пені, 1509,81 грн. - 3 % річних, 1662,82 грн. - інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором № 741/14-ТЕ-4 купівлі - продажу природного газу від 07.02.2014 р. щодо порушення строків своєчасної оплати вартості обсягів газу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/1460/18 визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26.04.2018 р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов. Також, відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.04.2018 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
07.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дніпропетровським національним університетом залізничного транспорту імені ОСОБА_1 Лазаряна (покупець) укладено Договір № 741/14-ТЕ-4 купівлі - продажу природного газу (далі - Договір) за умовами якого п.1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.
Згідно п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач протягом січня - вересень 2014 року, здійснив поставку природного газу відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані між сторонами та скріплені печатками сторін, що підтверджує дату отримання природного газу (а.с. 22-29).
Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив вимоги п. 6.1. Договору, на підставі чого позивачем відповідачу нараховано пеню в сумі 9050,40 грн., 3 % річних в сумі 1509,81 грн., інфляційних втрат в сумі 1662,82 грн., що і є причиною спору.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідач, у відзиві на позов, заявляє про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У той же час, умовами п. 9.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, сторони у договорі погодили збільшення строку позовної давності щодо нарахування неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних до 5 років.
Відтак, позивач звернувся за захистом своїх прав в межах строку позовної давності, тому заява відповідача про застосування позовної давності судом відхиляється.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В пункті 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати за переданий природний газ, позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 9050,40 грн. (за період з 15.02.2014 р. - по 16.11.2014 р.), яка передбачена договором і підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1509,81 грн. (за період з 15.02.2014 р. - по 16.11.2014 р.) та інфляційних втрат у розмірі 1662,82 грн. (за період з 01.08.2014 р. - по 30.11.2014 р.) Розрахунки яких судом перевірено та визнано такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 9050,40 грн. - пені, 1509,81 грн. - 3 % річних, 1662,82 грн. - інфляційних втрат.
Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені ОСОБА_1 Лазаряна (49010, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2; код ЄДРПОУ 01116130) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 9050,40 грн. (дев'ять тисяч п'ятдесят грн. 40 коп.) - пені, 1509,81 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'ять грн. 81 коп.) - 3 % річних, 1662,82 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят дві грн. 82 коп.) - інфляційних втрат, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_4
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК
України “ 02 ” травня 2018 р.