Рішення від 23.04.2018 по справі 904/414/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018м. ДніпроСправа № 904/414/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи- підприємця Кукленка Олександра Сергійовича, м. Дніпро

до Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Земград" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про зобов'язання вчинити певні дії

у присутності представників:

від позивача: адвокат Бобиль В.В., договір № 29/01/18 від 12.02.2018, ордер серії ДП № 148/000011 від 12.02.2018; адвокат Марченко О.О., договір № 29/01/18 від 12.02.2018, ордер серії ДП № 148/000012 від 12.02.2018;

від відповідача: представник Трошин В.В., довіреність № 3 від 02.01.2018;

від третьої особи: адвокат Бевза М.О., довіреність № 90/2-05 від 27.03.2018.

СУТЬ СПОРУ:

05.02.2018 Фізична особа-підприємець Кукленко Олександр Сергійович (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради (далі - відповідач), у якій виклав вимогу про заборону відповідачу до моменту закінчення терміну дії дозволів вчиняти демонтаж рекламних конструкцій позивача "конвексборд", розташованих на опорах контактних мереж:

- № 99, пр. Пушкіна, дозвіл № 1506/1 до 01.11.2018;

- № 276, пр. Героїв, дозвіл № 1506/2 до 01.11.2018;

- № 293, пр. Героїв, дозвіл № 1506/15 до 01.11.2018;

- № 292, пр. Героїв, дозвіл № 1506/16 до 01.11.2018;

- № 888, пр. Гагаріна, дозвіл № 1506/23 до 01.11.2018;

- № 23, вул. Пастера, дозвіл № 1506/47 до 01.11.2018;

- № 37, вул. Володимира Мономаха, дозвіл № 1506/48 до 01.11.2018;

- № 163, пр. Сергія Нігояна, дозвіл № 1506/52 до 01.11.2018;

- № 278, пр. Івана Мазепи, дозвіл № 1506/54 до 01.11.2018;

- № 279, пр. Івана Мазепи, дозвіл № 1506/55 до 01.11.2018;

- № 280, пр. Івана Мазепи, дозвіл № 1506/57 до 01.11.2018;

- № 173, пр. Сергія Нігояна, дозвіл № 1506/58 до 01.11.2018;

- № 181, пр. Сергія Нігояна, дозвіл № 1506/60 до 01.11.2018;

- № 191, пр. Сергія Нігояна, дозвіл № 1506/62 до 01.11.2018;

- № 167, пр. Сергія Нігояна, дозвіл № 1506/63 до 01.11.2018;

- № 161, пр. Сергія Нігояна, дозвіл № 1506/72 до 01.11.2018;

- № 182, пр. Сергія Нігояна, дозвіл № 1506/74 до 31.12.2018;

- № 172, пр. Сергія Нігояна, дозвіл № 1506/75 до 31.12.2018;

- № 180, пр. Сергія Нігояна, дозвіл № 1506/79 до 31.12.2018;

- № 159, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/81 до 01.11.2018;

- № 140, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/82 до 01.11.2018;

- № 143, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/83 до 01.11.2018;

- № 132, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/84 до 01.11.2018;

- № 115, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/85 до 01.11.2018;

- № 104, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/86 до 01.11.2018;

- № 100, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/87 до 01.11.2018;

- № 97, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/88 до 01.11.2018;

- № 83, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/89 до 01.11.2018;

- № 53, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/90 до 01.11.2018;

- № 40, пр. Пушкіна, дозвіл № 1506/91 до 01.11.2018;

- № 20, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/92 до 01.11.2018;

- № 219, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/93 до 01.11.2018;

- № 32, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/94 до 01.11.2018;

- № 200, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/95 до 01.11.2018;

- № 195, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/96 до 01.11.2018;

- № 194, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/97 до 01.11.2018;

- № 205, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/98 до 01.11.2018;

- № 177, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/99 до 01.11.2018;

- № 23, вул. Андрія Фабра,дозвіл № 1506/100 до 01.11.2018;

- № 38, пр. Пушкіна, дозвіл № 1506/101 до 01.11.2018;

- № 8, пл. Вокзальна, дозвіл № 1506/102 до 01.11.2018;

- № 66, вул. Святослава Хороброго, дозвіл № 1506/103 до 01.11.2018;

- № 33, вул. Андрія Фабра, дозвіл № 1506/104 до 01.11.2018;

- № 25, вул. Андрія Фабра, дозвіл № 1506/105 до 01.11.2018;

- № 174а, вул. Короленко, дозвіл № 1506/108 до 01.11.2018;

- № 30, вул Шмідта, дозвіл № 1506/110 до 01.11.2018;

- № 51, пр. Дмитра Яворницького, дозвіл № 1506/111 до 01.11.2018;

- № 15, вул. Андрія Фабра, дозвіл № 1506/112 до 01.11.2018;

- № 38, пр. Дмитра Яворницького, № 1506/113 до 01.11.2018.

Разом з позовом ФОП Кукленко О.С. подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу здійснювати дії спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, про які йдеться в позові, що належать позивачу.

Ухвалою від 07.02.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначення підготовчого засідання на 01.03.2018; залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Земград" Дніпровської міської ради; призначив розгляд заяви про забезпечення позову разом з позовною заявою у судовому засіданні з викликом сторін.

12.02.2018 позивач звернувся до суду з клопотанням, у якому просив терміново розглянути заяву про забезпечення позову, посилаючись на той факт, що незаконний демонтаж відповідачем рекламних конструкцій призведе до понесення позивачем витрат, пов'язаних з монтажем демонтованих рекламних конструкцій, а також до виникнення штрафних санкції від третіх осіб у зв'язку з невиконанням укладених договорів про розміщення реклами.

У підтвердження наміру відповідача демонтувати рекламні конструкції до 15.02.2018, позивач подав до суду 13.02.2018 копію листа від 26.01.2018 № 229.

Суд, врахувавши заяву позивача про терміновий розгляд заяви про забезпечення позову, задовольнив останню, заборонивши відповідачу здійснювати дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, що належать позивачу, розташованих на опорах контактних мереж, про що постановив відповідну ухвалу про забезпечення позову від 13.02.2018.

14.03.2018 3-я особа та 15.03.2018 відповідач подали до суду заяви про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 13.02.2018.

Представник позивача заперечив проти скасування заходів до забезпечення позову.

Ухвалою від 19.03.2018 суд відмовив у скасуванні заходів забезпечення позову.

27.03.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він повністю підтримав заявлені вимоги та заперечив проти доводів відповідача.

29.03.2018 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату через недостатність часу для підготовки заперечень на відповідь на відзив.

Заперечення на відповідь на відзив відповідача подав до суду 04.02.2018, у яких не змінив своєї позиції та наполіг на відмові у задоволенні позову.

На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчих засіданнях оголошувались перерви: з 19.03.2018 до 29.03.2018 та з 29.03.2018 до 04.04.2018.

Ухвалою від 04.04.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.04.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач здійснює підприємницьку діяльність з розповсюдження зовнішньої реклами у м. Дніпрі.

Статтею 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цих положень позивач має переоформлені на своє ім'я дозволи на розміщення зовнішньої реклами на опорах контактної електромережі, перелік яких зазначено вище.

Контактні опори є комунальною власністю та знаходяться на балансі відповідача, з яким погоджено кожен дозвіл на розміщення реклами.

Згідно п. 32 Постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1148 від 31.08.2011 затверджено "Порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпропетровську", а рішенням Дніпропетровської міської ради № 37/15 від 14.09.2011 затверджено "Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у м. Дніпропетровську".

Відповідно до п. 4.2 рішення №37/15 від 14.09.2011 плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів здійснюється розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі договору з КП "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради.

Згідно п. 2.4 рішення № 1148 від 31.08.2011 комунальною установою, від імені якої відповідно до законодавства реалізується господарська компетенція органів місцевого самоврядування у сфері розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпропетровськ є КП "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради.

01.06.2017 між позивачем та комунальним підприємством "Земград" Дніпровської міської ради укладений договір № 1506 "Про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів". Відповідно до п. 1.1 вказаного договору КП "Земград" на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами надає позивачу у тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а позивач розташовує рекламні засоби згідно з виданими дозволами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів. Згідно п. 7.1 договору № 1506 від 01.06.2017 термін його дії встановлено до закінчення строку дії дозволу та виконання зобов'язань за договором.

В позові позивач стверджує, що, не зважаючи на існування договору на розміщення реклами з КП "Земград" Дніпровської міської ради, відповідач (як балансоутримувач контактних опор) нав'язував позивачу власний договір № 159 від 30.12.2016 "На право використання опор контактної мережі для розміщення рекламних засобів типу "конвексборд". Відповідно до п. 1.1 договору № 159 від 30.12.2016 КП "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради надало ФОП Кукленко С.О. право використання опор контактної мережі для розміщення рекламних засобів типу "конвексборд". Згідно п. 5.1 договору термін його дії з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, але у будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов'язань сторонами по даному договору.

24.11.2017 від КП "Дніпропетровський електротранспорт" Дніпровської міської ради від отримано лист про збільшення договірної ціни з 01.01.2018, на який він погодився, але в подальшому відповідач відмовився укладати договір без пояснення причин та вимагає від позивача демонтувати конструкції у зв'язку с закінченням терміну дії договору № 159 від 30.12.2016.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що 30.12.2016 між ним та позивачем укладений договір № 159 на право використання опор контактної мережі для розміщення рекламних засобів. Позивач погодився з усіма його умовами, у тому числі і зі строком його дії до 31.12.2017. Листом від 21.01.2018 позивача було повідомлено про відсутність наміру в подальшому укладати договір на використання опор та запропоновано здійснити демонтаж рекламних засобів.

Проти задоволення позову відповідач заперечує.

Комунальне підприємство "Земград" 01.03.2018 надало до суду письмові пояснення, у яких зазначило, що демонтаж рекламних засобів може бути здійснено лише відповідно до п. 1.4 Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів у м. Дніпропетровську, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1148 від 31.08.2011, яким передбачено, що демонтажу підлягають рекламні засоби, що не мають власника, або такі, власника яких встановити неможливо (відсутнє маркування), рекламні засоби, що внаслідок їх неналежного виготовлення або експлуатації перебувають в аварійному стані, створюють загрозу життю і здоров'ю людей або можуть заподіяти шкоду майну третіх осіб, рекламні засоби, що заважають проведенню робіт з усунення аварійних ситуацій, самовільно розташовані рекламні засоби (рекламні засоби, розташовані без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, у разі скасування дозволу, після закінчення строку дії дозволу-якщо строк дії дозволу не продовжено), рекламні засоби, розміщені не відповідно до дозволів (з недодержанням зазначених у дозволі на розміщення зовнішньої реклами місця розташування рекламного засобу та/ або конструкції рекламного засобу) затвердженій пооб'єктній схемі оформлення середовища засобами зовнішньої реклами та у разі будь-якої реконструкції, ремонту, змін містобудівної ситуації, будівництва на території з місцем розташування рекламного засобу, у разі несплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, якщо загальна сума заборгованості перевищує суму оплати за 2 місяця, у разі дострокового розірвання договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у випадку невиконання демонтажу у встановлений договором строк розповсюджувачем зовнішньої реклами, у разі тривалого або неодноразового порушення правил благоустрою території міста.

Відповідно до п. 2.4 Положення організація та проведення примусового демонтажу рекламних засобів здійснюється КП "Земград" власними силами або з залученням сторонніх організацій.

3-я особа зазначає, що на цей час договір з позивачем від 01.06.2017 № 1506 на тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів діє, оплата за договором позивачем здійснюється, тому підстави для проведення комунальним підприємством "Земград" демонтажу рекламних засобів відсутні.

У відповідача відсутні повноваження для проведення демонтажу рекламних засобів, оскільки такі повноваження є виключно у КП "Земград", тому 3-я особа просить в позові відмовити через недоведення позивачем наявності загрози демонтажу рекламних засобів.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 16.05.2017 №339 "Про внесення змін до Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпрі" та рішення Дніпровської міської ради від 13.04.2017 №17/19 "Про внесення змін до Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у м. Дніпропетровську" комунальною установою, до повноважень якої віднесено укладання договорів про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів та отримання плати за цими договорами, визначено КП "Земград" Дніпровської міської ради. 01.06.2017 між позивачем та комунальним підприємством "Земград" Дніпровської міської ради укладений договір № 1506 "Про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів". Відповідно до п. 1.1 вказаного договору КП "Земград" на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами надає позивачу у тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а позивач розташовує рекламні засоби згідно з виданими дозволами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів. Згідно п.7.1. договору № 1506 від 01.06.2017 термін його дії встановлено до закінчення строку дії дозволу та виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 2.1 договору КП "Земград" зобов'язане надати в тимчасове користування місце для розташування рекламного засобу, а згідно п. 1.2 договору місця розташування рекламних засобів зазначаються в додатку, що є невід'ємною частиною договору.

У додатку до договору вказано 103 опори для розташування рекламних засобів з зазначенням їх номерів та адрес знаходження.

Пунктом 3.1 договору передбачено обов'язок позивача своєчасно та в повному обсязі вносити плату за тимчасове користування місцями для розміщення реклами на рахунок КП "Земград" згідно з розділом 4 договору.

Жоден пункт договору не містить умов щодо обов'язку позивача отримати у відповідача додаткові погодження на користування місцями розміщення реклами чи укласти з ним будь-який договір. Не містять таких умов і Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпрі та Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у м. Дніпропетровську.

Як зазначено вище, обов'язок надати в тимчасове користування місце для розташування рекламного засобу договором покладено саме на КП "Земград".

Згідно п. 4.2 договору нарахування плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу здійснюється з дати прийняття виконкомом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, з чого слідує, що плата має бути здійснена за весь час дії дозволу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Сторони в договорі погодили, що договір діє до закінчення строку дозволу щодо кожного місця розташування реклами.

Відповідно позивач має право на отримання послуг з користування місцями розміщення реклами протягом всього часу дії дозволів і такий обов'язок надати ці місця взяло на себе КП "Земград" в договорі з позивачем.

Листом від 26.01.2018 Комунальне підприємство "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради повідомило позивача про відсутність наміру укладати договір на право використання опор для розміщення рекламних конструкцій на 2018 рік та запропонувало до 15.02.2018 демонтувати конструкції. Також позивача попереджено, що у разі нездійснення демонтажу конструкцій відповідач має право здійснити це самостійно з віднесенням на позивача відповідних витрат.

Враховуючи ці дії позивач звернувся до суду з вимогами заборонити відповідачу до моменту закінчення дії дозволів вчиняти демонтаж рекламних конструкцій позивача.

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги мають ознаки аналогії способу захисту, що передбачений п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позивачем обрано зазначений вище спосіб захисту своїх прав і, зважаючи на намір відповідача здійснити демонтаж належних позивачу рекламних конструкцій за наявності у позивача діючих дозволів на їх розміщення, суд вважає, що цей спосіб є цілком ефективним та обгрунтованим.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у сумі 1762,00 грн за подання позовної заяви та 881,00 грн за подання заяви про забезпечення позову покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Згідно ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню і у разі набрання ним законної сили воно стане обов'язковим для виконання, суд не вбачає підстав для подальшої дії заходів забезпечення позову, тому їх слід скасувати.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 145, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Заборонити Комунальному підприємству "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 119а; ідентифікаційний код 32616520) до моменту закінчення терміну дії дозволів вчиняти демонтаж рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Кукленка Олександра Сергійовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) "конвексборд", розташованих на опорах контактних мереж: