справа №813/446/18
11 квітня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 про зобов'язання Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 у якій містяться вимоги, з урахуванням уточнення позовних вимог:
- зобов'язати відповідача звільнити від стягнення зборів і мит ОСОБА_1 за об'єкти інтелектуальної власності;
- внести позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які мають пільги;
- відшкодувати моральну шкоду в сумі 2 225 000 грн. з відповідача на користь позивача.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно Закону України «Про статус ветеранів- учасники війни гарантії їх соціального захисту» має постійні пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства. Враховуючи наведене, вважає, що звільнений від стягнення зборів та мит за об'єкти інтелектуальної власності. Просить суд задоволити позов.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому заперечує проти позову. Вважає твердження позивача необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та не грунтуються на положеннях чинного законодавства в сфері інтелектуальної власності. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені належним чином. На підставі ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та інвалід ІІ групи згідно довідки №893773 від 03.02.2016 року Міністерства охорони здоров'я України.
Позивач звернувся до суду зданим адміністративним позовом, в якому просить звільнити його від стягнення зборів та мит за об'єкти інтелектуальної власності.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі- Закон) патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.
Відповідно до статті 29 Закону власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.
Статтею 36 Закону (Державне мито і збори) встановлено, що розмір та порядок сплати державного мита за видачу патентів на винаходи (корисні молелі) визначаються законодавством, а розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.
Розмір зборів, строки і порядок їх сплати визначено Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1716 (далі - Порядок).
Розмір ставок державного мита, строки і порядок його сплати визначено Декретом Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (далі - Декрет).
Відповідно до пункту 9 Порядку пільги зі сплати зборів надаються відповідно до законодавства.
Відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" особи з інвалідністю II групи мають право на:
- безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
- придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості при амбулаторному лікуванні;
- безплатне або на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку надання послуг з соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі крісла- колясками з електроприводом, автомобілями, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими і голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами, сечо- та калоприймачами тощо);
- безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань;
- пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону;
- встановлення оплати послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою;
- 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (дана пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда І групи, але не більше одного супроводжуючого);
- безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) (дана пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда І групи, але не більше одного супроводжуючого);
- позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
Інвалідам І і II груп по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою.
Крім того, згідно з законами України „Про місцеве самоврядування в Україні" та „Про місцеві державні адміністрації" місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть надавати додаткові пільги малозабезпеченим верствам населення за рахунок коштів місцевих бюджетів. Умови надання такої допомоги затверджуються місцевими органами виконавчої влади.
Пунктом 17 статті 14 цього Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам війни надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Суд звертає увагу, що Податковим кодексом України не передбачено звільнення будь-яких осіб від сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що в разі коли заявником чи власником відповідного патенту є винахідник винаходу, то кожен збір за дії, пов'язані з охороною прав на цей об'єкт, за винятком зборів за кодами 13300, 13400, 22200, 22400, 32100 і 32300, сплачується у розмірі - 5 відсотків установленого розміру.
Відповідно до частини 9 статті 28 Закону власник патенту, має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі). У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви.
З матеріалів справи встановлено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом №2321-06/44714-09 від 05.12.2017 року та листом №2321-06/1370-09 від 11.01.2018 року надавало позивачу роз'яснення стосовно пільг зі сплати зборів та пільг інвалідів.
Зокрема, листом № 1802/1.1 від 08.12.2017 року ДП «Укрпатент» позивача повідомлено, щодо пільг якими він користується згідно Порядку, а саме 5 відсотків від загального розміру зборів.
Згідно статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» встановлено, платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Стаття 2 Декрету передбачає, що Державне мито справляється: за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів; за державну реєстрацію актів цивільного стану, а також повторну видачу громадянам свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану та свідоцтв у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану; за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за продовження строку дії візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або продовження строку дії посвідки на проживання в Україні іноземцям та особам без громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України; за видачу дозволів на право полювання та рибальства; за операції з емісії цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів; за реєстрацію деривативів; за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України; за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об'єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України; за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин.
В силу підпункту 18 статті 4 Декрету від сплати державного звільняються, зокрема, інваліди Великої Вітчизняної війни та сім - (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні ло встановленому порядку особи, а також інваліди І та II груп.
Проте, судом з матеріалів справи не встановлено, а позивачем не доведено, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні пільг за вказаною нормою.
Стосовно вимоги про внесення позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які мають пільги, в матеріалах справи міститься долучена позивачем копія довідки від 20.06.2015 року №2605/10 видана Сихівським відділом соціального захисту про включення інформації до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб,які мають право на пільги.
Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2 225 000 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Питанням практики застосування положень щодо відшкодування моральної шкоди присвячена Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд зазначає, що позивачем не наведено доказів, щодо характеру, глибини та тривалості страждань.
У силу положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 241-246, 255,263 КАС України, суд
ухвалив:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати з сторін не стягуються.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.04.2018р.
Суддя Коморний О.І.