19 квітня 2018 року № 810/1085/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 59611-17 від 23 жовтня 2018 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року відкрито провадження по справі та зазначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вимога контролюючого органу суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого п.п. 4.1.9 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Також вказує на те, що транспортний податок необхідно застосовувати, відповідно до рішення селищної ради, з наступного бюджетного періоду.
Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що статтею 267 Податкового кодексу України передбачено обов'язок власників транспортних засобів, які використовують легковий автомобіль до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., сплатити транспортний податок у розмірі 25 000,00 грн. За таких обставин, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України.
У судове засідання, призначене на 19 квітня 2018 року, з'явились представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Судом встановлено, що 2014 році ОСОБА_3 придбав транспортний засіб - автомобіль марки JEEP моделі Wrangler 2012 року випуску, номер шасі 1C4BJWCG5DL583090, з об'ємом двигуна 3605 куб. см., зеленого кольору, реєстраційний номер AI8974EK, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №3891934.
Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 59611-17 від 23 жовтня 2018 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернуся з даним позовом до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, щ опозов слід задовольнити виходячи з наступного.
Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України у редакції, що діяла на дату прийняття оскаржуваного рішення, визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Таким чином фізичні особи, які мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., зобов'язані сплачувати транспортний податок у розмірі 25000,00 грн. з розрахунку на календарний рік за кожен легковий автомобіль.
Відповідно до п. 267.6.2 п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку на відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Як вбачається із поштового штемпелю на конверті та наявної на сайті ДП "Укрпошта" інформації, в розділі "відстеження поштових відправлень" оскаржуване податкове повідомлення- рішення надіслано на адресу Позивача 12 січня 2018 року.
Тобто, Відповідач всупереч вимогам пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України оскаржуване повідомлення-рішення надіслано на адресу Позивача вже після 01 липня 2015 року.
В обгрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язання, яке визначене таким податковим повідомленням-рішенням, додано не було, що унеможливлює визначення податкового періоду, за який таке податкове зобов'язання було нараховане, та не дозволяє встановити підстави та коректність визначення податкового зобов'язання. Зазначений дефект оскаржуваного повідомлення-рішення не дозволяє встановити податковий період, за який податкове зобов'язання було нараховане, а отже й впливає на суть повідомлення-рішення.
Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1. ст.10 Податкового кодексу України, податок на майно належить до місцевих податків.
Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих по іатків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Таким чином, податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок. При цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради.
Аналогічні приписи містить і підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого одним із принципів податкового законодавства є стабільність, коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори. їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд зазначає наступне.
Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення з перевищенням своїх повноважень, оскільки Крюківщинська сільська рада не приймала рішення про встановлення транспортного податку.
Відповідно до положень пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Крім того, на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", а також у рішенні від 7 липня 2011 року у справі "Серков проти України".
В обох справах Європейський Суд дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості закону" і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Відповідно, на думку Європейського Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону".
Судом також враховано позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), відповідно до якого принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи системний аналіз наведених норм права, практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що обов'язок зі сплати транспортного податку у фізичних осіб, у даному випадку виникає з 2016 року.
Відтак, складання та направлення Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області податкового повідомлення-рішення № 59611-17 від 23 жовтня 2018 року є передчасним, а відповідно є таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 139, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 59611-17 від 23 жовтня 2015 року.
3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 20 квітня 2018 р.