06 квітня 2018 року № 810/4273/17
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Терлецької О.О.,
при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - ОСОБА_3 Ріманто, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), - про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 12.05.2017 вих.№3818/10/10-13-11-02 (далі - оскаржуване рішення) та про зобов'язання відповідача прийняти одержану податкову декларацію позивача з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2017 з додатками і доповненнями до неї з введенням до інформаційних баз даних відповідача відомостей щодо зазначених поданих документів від 12.05.2017.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та обґрунтовував, тим, що дії по неприйняттю відповідачем письмової декларації з ПДВ є протиправними та такими, що не відповідають законодавству. Представник позивача вказав на те, що висновки відповідача щодо неподання позивачем податкової звітності протягом року, що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення, - є безпідставними та не відповідають дійсності.
Суд звертає увагу, що більша частина позовної заяви містить опис зауважень щодо не доброчесності, на думку позивача, кожного судді Київского окружного адміністративного суду. Однак в судовому засіданні представник позивача на ці обставини, як на умову вирішення справи, - не посилався, заяв про відвід складу суду та/чи секретаря судового засідання - не подавав. Відповідаючи на запитання суду щодо мети опису в позовній заяві суджень щодо недоброчесності суддів суду ще до визначення складу суду в законному порядку - представник позивача відповів, що позовна заява в цій частині була складена в цій частині керівником ТОВ «Аніка», і такі судження - належать винятково керівнику ТОВ «Аніка».
Оскільки судом не встановлено відношення негативних оціночних суджень щодо суддів Київського окружного адміністративного суду до предмету доказування чи до предмету спору вцілому, суд не надає їм оцінку при вирішення справи по суті.
Відповідач по справі проти позову заперечив. Подав до суду відзив на адміністративний позов, який був підтриманий представником відповідача і в судовому засіданні. Заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовує тим, що згідно наявних у відповідача документів, декларація позивача з ПДВ за квітень 2017 не була прийнята на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки позивач не є платником ПДВ з 16.12.2016 року. Представник відповідача вказав, що листом від 12.05.2017 №3818/10/10-13-11-13-11-02 позивача було повідомлено, що, згідно ст.184 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 подання податкової декларації з ПДВ позивачем за квітень 2017 року не передбачено законодавством.
Третя особа, була заявлена позивачем, в судове засідання не з'явивися, будучи належним чином повідомленим. Про причини нез'явлення суд не повідомив. Пояснень щодо своїх прав чи інтересів у зв'язку з поданим позовом не заявляв.
Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом було встановлено наступне.
22.01.2016 між сторонами спору було укладено договір №2 про визнання електронних документів (а.с.60) (далі - Договір №2). Предметом даного договору є визнання податкових документів, поданих позивачем як платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Зі змісту Договору №2 також слідує, що він надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органів ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.
17.05.2017 року позивачем було подано у письмовій формі відповідачу податкову декларацію з ПДВ за звітний період календарний місяць квітень 2017 з додатками.
6.06.2017 позивачем було отримано рекомендованого листа з оскаржуваним рішенням, викладеним у формі листа. Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що зазначена вище декларація з ПДВ позивача за квітень 2017 не була прийнята відповідачем у зв'язку з рішенням відповідача від 16.12.2016 про анулювання реєстрації платника податку з ПДВ та на підставі ст.184 Податкового кодексу України, яким, за визначенням відповідача, не передбачено подання податкової декларації з ПДВ позивачем за квітень 2017 року.
З відзиву відповідача від 5.02.2018 слідує, що підставою для прийняття рішення щодо неприйняття письмової податкової звітності від позивача (декларації з ПДВ за квітень 2017) було не лише анулювання свідоцтва позивача як платника ПДВ, а й норма абз.2 п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України в редакції Закону України від 31.07.2014 №1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України, якою введено систему електронного адміністрування ПДВ.
Решта обставин справи, зазначених позивачем в позовній заяві та копії документів і витягів з інтернет-сайтів не пов'язані безпосередньо з предметом спору, є за своїм змістом емоційною загальною оцінкою (судженнями) роботи та повноважень суддів Київського окружного адміністративного суду, відповідача, Державної фіскальної служби та Кабінету Міністрів України. Такі обставини суд відхиляє як неналежні докази по справі, оскільки вони не містять відомостей щодо предмету доказування, а саме такі документи та обставини позовної заяви, які містять посилання на ці документи:
- три зображення обкладинки та сторінок 2, 3, 8, 9, 264-333, останньої сторінки журналу Офіційний вісник України" №86 від 04 листопада 2014 року;
- три зображення обкладинки та сторінок 4, 5, 84-159, 287 журналу "Офіційний вісник України" №6 від 30 січня 2015 року;
- три зображення сторінок 1, 11-17 газети "Урядовий кур'єр" №19 (5639) від 30 січня 2016 року;
- три копії податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць грудень 2014 року TOB "АНІКА" від 15 січня 2015 року;
- три копії квитанції №1 про доставления до ДФС України 15 січня 2015 року податкової декларації з ПДВ ТОВ "АНІКА" за грудень 2014 року;
- три копії квитанції №2 про присвоєння 15 січня 2015 року ДФС України податковій декларації з ПДВ ТОВ "АНІКА" за грудень 2014 року реєстраційного номера НОМЕР_1;
- три скріншоти інтернет-сторінки
http://www.epravda.com.Ua/publications/2015/02/5/526599/ видання "Економічна правда" з публікацією Чому ДФС приховує заборгованість з ПДВ" ОСОБА_4 від 05 лютого 2015 року;
- три скріншоти інтернет-сторінки http://www.rbc.ua/ukr/interview/elena-makeeva-ya- osvedomlena-kakie-shemy-1428308145.html видання "РБК-Україна" з публікацією "ОСОБА_5: Я обізнана, які схеми ухилення від податків існують" від 06 квітня 2015 року;
- три копії наказу ДФС України від 01 квітня 2016 року №278 "Про результати перевірки";
- три скріншоти інтернет-сторінки
http://www.biz.liga.net/all/avto/novosti/3105931-v-minfine-oprovergli-vozvrat-obyazatelnogo-tekhosmotra-avtomobiley.htm видання "Ліга.бізнес" з новиною "В Минфине опровергли возврат обязательного техосмотра автомобилей" від 09 вересня 2015 року.
Відповідаючи на запитання суду, представник позивача в судовому засіданні не надав суду пояснень щодо пов'язаності зазначених документів до предмету спору та позовних вимог.
Щодо доводів позивача, викладених в додаткових поясненнях від 6.03.2018 року щодо порушення відповідачем процедури прийняття рішення від 16.12.2016 щодо анулювання свідоцтва позивача як платника ПДВ, - суд відхиляє їх, оскільки такі доводи є за своїм змістом зміною як підстав, так і предмета позову, що визначає окремий порядок звернення до суду (ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України), який позивачем не був дотриманий.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд, виходить з наступного.
Згідно п.п.1.1 ст.1 ПКУ Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки як платників податків, так і контролюючих органів повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Главою 2 ПК України "Податкова звітність" регламентовано визначення поняття податкової звітності та встановлено порядок її подання. Згідно п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Пунктом 48.1-48.2 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати норм.
Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.
Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 ПК України. За правилами п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (абз.2 п. 49.4 ст. 49 ПКУ).
Позивач подав до територіального органу ДФС податкову декларацію з ПДВ з додатками в паперовому вигляді, у зв'язку з чим останній не визнав її податковою звітністю.
Такі дії уповноважених осіб контролюючого органу суд вважає неправомірними з огляду на те, що згідно п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є не правом, а обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації податковий орган може перевірити її лише на наявність та достовірність заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3- та 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші дані податкової декларації перевірці не підлягають.
У відповідності з вимогами ПК України (п.49.9 ст.49) посадова особа податкового органу зобов'язана, за умови дотримання вимог щодо порядку заповнення податкової звітності, зареєструвати декларацію датою її фактичного прийняття. Вимогами п.49.10 ст.49 ПКУ заборонена відмова у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин відмови.
У п.56.21 ст. 56 ПК України зазначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Отже, приймаючи до уваги можливість для платників податків надавати податкову звітність у способи, передбачені п.49.3 ст.49 ПК України, позивач мав альтернативне право на подання звітності на паперовому носії особисто, надсилати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення або надсилати засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Спонукання державного органу до виконання дій, які не передбачені законом порушує конституційні принципи держави Україна, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність у податкового органу права на неприйняття правильно оформленої декларації з ПДВ за квітень 2017 р. та невизнання її податковою звітністю, позаяк такі повноваженні чинним ПКУ контролюючому органу не надані.
Суд також звертає увагу на те, що стаття 184 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві на позовну заяву містить підстави для анулювання реєстрації платника податку, а не підстави для відмови у прийнятті податкової звітності.
Відповідачем взагалі не зазначено норму законодавства, яка б надавала відповідачу компетенцію не приймати податкової звітності, чим порушено принципи правомірності рішення та дій суб'єкта владних повноважень, визначених пунктами 1, 3 та 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого листом від 12.05.2017 р. підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299, оформлене листом від 12 травня 2017 року вих. №3818/10/10-13- 11-02.
Зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2017 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "АНІКА" документів від 12 травня 2017 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА" сплачений ним судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 27 квітня 2018 р.