Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2018 р. Справа№805/1270/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка О.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.,
20 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності щодо не зарахування до страхового стажу період роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року та зобов'язання зробити перерахунок пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем через несплату страхових внесків роботодавцем не зараховано до страхового стажу (загального та спеціального пільгового) періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”.
З огляду на наведене, позивач просить у судовому порядку визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи та зобов'язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії за віком з 04.11.2017 року, зарахувавши до страхового стажу (загального та спеціального пільгового) спірні періоди роботи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на його підтвердження, які наявні у відповідача.
19.03.2018 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача, в якому зазначено, що позивачу призначено пенсію за віком з 04.11.2017 року відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. За матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача складає 22 роки 4 місяці, стаж на підземних роботах - 16 років 8 місяців 29 днів, в тому числі військова служба - 2 роки 21 день та навчання по спеціальності - 3 роки 4 місяці 10 днів. До страхового та пільгового стажу позивача не зараховані, окрім іншого, періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” через відсутність сплати страхових та єдиного соціального внеску відповідно. Відповідач зазначає, що саме порушення чинного законодавства страхувальником призвело до відсутності страхового стажу у позивача. За таких обставин, позивачу правомірно не зараховано до страхового та пільгового стажу спірні періоди роботи через відсутність сплати страхових та єдиного соціального внеску, тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у зв'язку з чим 04.11.2017 року йому була призначена пенсія за віком на пільгових умовах.
19 грудня 2017 року позивач звернувся з заявою до відповідача з проханням повідомити який страховий стаж та з яких причин не був зарахований до його загального та спеціального пільгового страхового стажу (в умовах зайнятості повний робочий день в шахті) під час призначення пенсії (а.с. 11).
28 грудня 2017 року відповідач надав роз'яснення № 12061/02, в якому зазначено, що до страхового та пільгового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” (а.с. 9-10).
З трудової книжки серії БТ-ІІ № 5922971 вбачається, що позивач з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року працював на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” в умовах зайнятості повний робочий день в шахті за професіями, що відносяться до списку № 1 (а.с. 14-18).
В довідці № 06-04/319 від 25.01.2018 року зазначено, що утримані із заробітної плати, нараховані на заробітну плату працюючих ВП ш. “Россія” ДП “Селидіввугілля” страхові внески за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року до Пенсійного фонду м. Новогродівки, Красноармійської ОДПІ перераховані в повному обсязі. Єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату працюючих ВП ш. “Росія” ДП “Селидіввугілля” за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року до Красноармійської ОДПІ перерахований повністю. З 18.07.2017 року ВП ш. “Росія” ДП “Селидіввугілля” перейменована в ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” відповідно до наказу ДП “Селидіввугілля” № 105 від 23.05.2017 року (а.с. 24).
Довідкою т.№ 11588 від 25.01.2018 року, виданою ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” на ім'я ОСОБА_1, підтверджено, що він дійсно працює на ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з березня 2010 року, сума утримань в УПФУ за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року становить 885, 83 грн., сума утримань ЄСВ за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року - 1505,04 грн., сума утримань в ПДФО за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року - 20426,87 грн., сума утримань в ПДФО з 01.01.2017 року по 31.10.2017 року - 20068,51 грн. (а.с. 22).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З п. “а” ст.13 Закону 1788 слідує, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 01.04.2017 року по 31.03.2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону 1058: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
З п.2 Прикінцевих положень Закону 1058 вбачається, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі за текстом - Закон 1788).
За ст.1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
На підставі п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Постановою Правління Пенсійного фонду від 10.11.2006 року №18-1 затверджений Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років. Вказаний Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка.
На думку суду, в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, є відповідні записи роботи позивача на підприємстві з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”, які визначають право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, передбачене ч. 1 ст.14 Закону 1788. Крім того суд виходить з того, що Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що підтвердження трудового стажу можливо документами, виданими архівними установами.
1. Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача період роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”.
Суд вважає, що не зарахування періоду роботи з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” до пільгового стажу ОСОБА_1 на підставі відсутності відомостей про сплату щомісячних внесків до ПФУ за відсутності суми нарахованої заробітної плати є безпідставним, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно утримувалися суми страхових внесків і позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює.
2. Щодо позовної вимоги з приводу зобов'язання Селидовського ОУПФУ зробити перерахунок розміру пенсії за віком з 04.11.2017 року зарахувавши до страхового стажу (загального та спеціального пільгового) періоду роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону 1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Отже, правовідносини із призначення пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу.
Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення їй пенсії з урахуванням висновків суду першої інстанції.
Наведена позиція підтверджується судовою практикою Донецького апеляційного адміністративного суду, в тому числі у справах: №233/3831/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.), № 233/3573/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.).
Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
А отже, суд вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 6 листопада 2017 року.
Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 листопада 2017 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому судовому рішенні.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274; місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1; місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці буд. 47) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 704,80 грн.
Повне судове рішення складено 02 травня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кониченко О.М.