Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2018 р. Справа№805/1284/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення №35 від 22.12.2017 року та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення №35 від 22.12.2017 року та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за час своєї трудової діяльності тривалий час працювала в «Міській психіатричній лікарні №1» м. Донецька та набула право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з чинним законодавством України. 13 грудня 2017 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду Україні
Великоновосілківському районі Донецької області із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах.
Рішенням відповідача №35 від 22 грудня 2017 року було відмовлено в призначенні пільгової пенсії у зв'язку з тим, що згідно п. 3 Постанови КМУ від 12.08.1993 р. №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу у позивача вбачається наявність заробітної плати за період з 2002 р по вересень 2014 року та у зв'язку з відсутністю додаткових відомостей підтверджуючих саме роботу з лікування осіб у психіатричному закладі та враховуючи наявність дитини ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити та врахувати стаж роботи в психіатричному закладі у подвійному розмірі немає можливості. Позивач вважає вказане рішення незаконним та таким, що винесено з порушенням порядку прийняття рішення, порушують його право на належний соціальний захист та підлягає скасуванню.
Зазначила, що згідно записів в її трудовій книжці вона працювала в комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська психіатрична лікарня м. Донецьку» на посаді палатної медсестри 3 психіатричного відділення з 04.03.1997 р. по 14.05.2007 р. та на посаді старшої медсестри 3 психіатричного відділення з 14.05.2007р. по 30.09.2014 року та маю загальний трудовий стаж 17 (сімнадцять) років 6 місяців.
Згідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота з лікуванням осіб у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, тому її трудовий стаж, як пільговий становить 35 років.
Відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 р.- не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 р. по 31 березня 2016 р. - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 р. по 31 березня 2017 р.- не менше 26 років; з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. не менше 26 років 6 місяців.
Позивач вказує на те, що її трудовий стаж становить 35 років, тому вона має право на призначенні пільгової пенсії за вислугу років.
Просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення №35 від 22.12.2017 року, яким відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових у умовах.
Ухвалою від 26 лютого 2018 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 26 березня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21 березня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначив, що
ОСОБА_1, звернулася з заявою №2863 від 13.12.2017 р. про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно наданих матеріалів, а саме відомостей трудової книжки, управління
Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі не має можливості
встановити чи дійсно ОСОБА_1, в період з 04.03.1997 по 14.05.2007 та з 14.05.2007 по
30.09.2014 року, була зайнята роботою з лікування осіб у психіатричному закладі.
Згідно п. 3 Постанови КМУ від 12.08.1993 р. № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зазначив, що позивач не надав жодних документів або відомостей на підтвердження факту роботи саме з лікування осіб у психіатричному закладі, у зв'язку з чим, управління пенсійного фонду не має можливості визначити та врахувати стаж роботи в психіатричному закладі у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
По-друге, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається наявність заробітної плати лише за період з листопада 2002 року по вересень 2014 року.
Вказав, що відсутність додаткових відомостей про характер роботи, факт народження дитини, а також данні індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача, не дає можливість врахування стажу роботи в психіатричному закладі згідно положень 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою від 26 березня 2018 року суд відклав розгляд справи на 10 квітня 2018 року.
Ухвалою від 10 квітня 2018 року суд відклав розгляд справи на 23 квітня 2018 року.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
13 грудня 2017 року позивач, ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області з заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням від 22 грудня 2017 року за №35 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу для призначення пенсії відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
В обґрунтування прийнятого рішення відповідачем зазначено: «…що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається наявність заробітної плати за період з листопада 2002 року по вересень 2014 року. Згідно наданих документів стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 склав 19 років 23 дні.
Водночас, враховуючи наявність дитини 31.01.1999 року та відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу наявної заробітної плати до вересня 2014 року в зв'язку з відсутністю додаткових відомостей підтверджуючих саме роботу з лікування осіб у психіатричному закладі, визначити та врахувати стаж роботи в психіатричному закладі у подвійному розмірі немає можливості.»
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» «в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України)».
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Згідно статті 2 Закону «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії, а саме, за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах і установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 (із внесеними змінами) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, серед яких є лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичні закладах особливого типу.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є встановлення факту перебування особи на посаді та виконання нею робіт, у психіатричному закладі охорони здоров'я, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 №БТ-ІІ №6239121 від 14.05.1997 року у спірний період часу працював:
- з 04.03.1997 року по 14.05.2007 року на посаді палатної медсестри 3 психіатричного відділення в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська психіатрична лікарня м. Донецька»;
- з 14.05.2007 по 30.09.2014 на посаді страшої медсестри 3 психіатричного відділення в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська психіатрична лікарня м.Донецька».
Крім того, позивачем було надано до суду наказ Міської психіатричної лікарні №1 від 22 березня 1999 року №27-к про надання їй відпустки для догляду за дитиною з 29.03.1999 року по 31.01.2002 року.
Додатково позивачем надані: Диплом № ІР № 002339 молодшого спеціаліста, виданий Донецький базовим медичним училищем 26.12.1996 року, Посвідчення № 7/3 про проходження атестації 12.07.2013 року, Відомості про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки у 2003, 2007, 2012 роках.
За запит суду відповідачем надані індивідуальні відомості про застраховану особу (позивача), із яких вбачається, що остання отримувала заробітну плату з листопада 2002 року по вересень 2014 року.
Відтак, твердження відповідача щодо не підтвердження позивачем пільгового характеру роботи, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про заробітну плату до вересня 2014 року, наявністю дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутністю додаткових відомостей підтверджуючих саме роботу з лікування осіб у психіатричному закладі не може бути підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду, оскільки в трудовій книжці міститься посилання на посаду що дає право на призначення пільгової пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи положення абзацу другого частини 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при визначенні права на пенсію за вислугу років стаж як до, так і після 1 січня 2004 року обчислюється за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 - за даними трудової книжки, а у разі необхідності - уточнюючих довідок.
Тобто, умовою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періодів роботи працівників у психіатричних закладах охорони здоров'я є наявність факту роботи у ці періоди на відповідних посадах та у закладах, віднесених до Переліку. Ця умова не залежала, а відповідно і не залежить, від розміру заробітної плати та обсягу сплачених страхових внесків.
При цьому, суд зауважує, що приписи Порядку №637 від 12.08.1993 року щодо необхідності надання додаткових підтверджуючих документів, застосовуються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, тоді як в ході розгляду справи було встановлено та підтверджено наявність необхідного трудового стажу, саме зі змісту трудової книжки.
Отже, позивачем надано усі передбачені законодавством документи, щодо підтвердження свого пільгового стажу.
Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області від 22 грудня 2017 №35 щодо відмови у призначені - ОСОБА_1 за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним та підлягає скасуванню.
Між тим, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Проте, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.12.2017 року за №2863 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і прийняти рішення з врахуванням до пільгового стажу спірного періоду роботи позивача у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська психіатрична лікарня м. Донецька» на підставі положень Закону «Про пенсійне забезпечення» №1778 від 05.11.1991 року з урахуванням висновків суду.
Відповідно до приписів ст.ст.9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач при подані позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 705 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 705 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення №35 від 22.12.2017 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 103, ЄДРПОУ 22007309) №35 від 22.12.2017 року, яким відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1, 13.09.1977 року (85570, Донецька область, с. Новопетріківка, вул. Набережна, б. 31, ІНН НОМЕР_1).
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 103, ЄДРПОУ 22007309) повторно розглянути заяву ОСОБА_1, 13.09.1977 року (85570, Донецька область, с. Новопетріківка, вул. Набережна, б. 31, ІНН НОМЕР_1) від 13.12.2017 року за №2863 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і прийняти рішення з врахуванням до пільгового стажу спірного періоду роботи позивача у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська психіатрична лікарня м. Донецька» на підставі положень Закону «Про пенсійне забезпечення» №1778 від 05.11.1991 року з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 103, ЄДРПОУ 22007309) на користь ОСОБА_1, 13.09.1977 року (85570, Донецька область, с. Новопетріківка, вул. Набережна, б. 31, ІНН НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 02 травня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Кониченко О.М.