проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"26" квітня 2018 р. Справа № 922/4061/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
при секретарі Кладько А.С.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1, довіреність №52 від 28.12.17
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків (вх.№443 Х/2-8)
на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2018 у справі №922/4061/17 (суддя Светлічний Ю.В., повне рішення складено 13.02.2018)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2", м. Київ
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, м. Харків
про стягнення 6000,00 грн.-
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_2" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення коштів у розмірі 6000,00 грн., що були сплачені на депозитний рахунок Головного управління юстиції у Харківській області, як авансування витрат виконавчого провадження на виготовлення звіту про оцінку майна.
Зокрема, вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 15.08.2014 ПАТ «ВіЕйБі» сплачено грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. на депозитний рахунок Головного управління юстиції у Харківській області в якості авансування витрат виконавчого провадження на виготовлення звіту про оцінку майна. Позивач зазначав, що оскільки роботи з проведення оцінки майна не проводились, він звернувся до начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ТУЮ у Харківській області з вимогою про повернення сплачених коштів у розмірі 6000,00 грн. Станом на 05.09.2017 кошти на користь ПАТ «ВіЕйБі» не повернуті.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2018 у справі №922/4061/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" заборгованість в розмірі 6000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Справу розглянути за участю представника відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає, що кошти у розмірі 6000,00 грн., які були внесені позивачем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби в якості авансового внеску , є коштами виконавчого провадження, які віднесені до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виходячи з положень ст. ст. 41, ст. 42, 43 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, що діяла до 05.10.2016), відшкодування цих витрат здійснюється за рахунок коштів, стягнутих з боржника на підставі відповідної постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення. При цьому, у першу чергу повертається у повному обсязі авансовий внесок стягувача. Разом з цим, у виконавчому провадженні ВП№24426016 від 11.03.2011 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області № 59/141-09 від 10.11.2009, а також по зведеному виконавчому провадженню ЗВП№33303868 від 07.07.2012, кошти з боржника не стягувались, а тому підстави для повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на цей час відсутні, а тому відсутні і законні підстави для повернення позивачу коштів авансового внеску у розмірі 6000,00 гри.
Також, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не оскаржуються та не є предметом розгляду справи дії або бездіяльність органу виконання, пов'язані із виконанням відповідачем наказу господарського суду Харківської області № 59/141-09 від 10.11.2009.
Крім того, апелянт наголошує, що Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є юридичною особою, не має відокремленого майна та власних рахунків, а є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції в Харківській області, яке є юридичною особою та розпорядником коштів.
Крім того, 24.04.2018 скаржником на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 05.04.2018 надано письмові пояснення в яких він зазначає, що відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області є неналежним відповідачем у даній справі про стягнення заборгованості, оскільки виходячи з вимог ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
При цьому, скаржник наголошує, що відділи примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
За таких обставин, скаржник вважає, що після звернення ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_2» до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості з Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області необхідно було за правилами ст. 48 ГПК України залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем, якими є Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та Головне територіальне управління юстиції у Харківській області.
Частиною 1 ст. 254 ГПК України встановлено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області не було залучено до участі у справі, але, враховуючи, що останнє є органом державної виконавчої служби, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області, колегія суддів вважає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про його права, інтереси та обов'язки.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та призначено справу №922/4061/17 до розгляду на 26.04.2018 року.
23.04.2018 позивачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу в якому він спростовує наведені скаржником доводи, заперечує повністю вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2018 законним та прийнятим за умов повного дотримання норм матеріального та процесуального права. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що кошти в розмірі 6000,00 грн. були внесені ПАТ «ВіЕйБі» в якості авансового внеску на рахунок Головного управління юстиції в Харківській області для оплати конкретних виконавчих дій, а саме, для оплати виготовлення звіту про вартість майна боржника та в подальшому перераховані виконавчою службою третій особі - ТОВ «ЮК центр правових досліджень». Однак, на сьогоднішній день державним виконавцем не стягнуто жодної суми з боржника та не проведено реалізації виявленого та описаного майна, не зважаючи на неодноразові запити стягувача до державного виконавця про хід виконавчого провадження, використання коштів в сумі 6000,00 грн. та їх повернення, враховуючи, що боржник є діючою юридичною особою та не перебуває у стані припинення.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 26.04.2018 скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі та скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2018 у справі №922/4061/17, а також пояснив, що належними відповідачами у даній справі є Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, як орган державної виконавчої служби, та Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, як розпорядник коштів, оскільки відділ примусового виконання рішень не є юридичною особою, не має відокремленого майна та не має рахунків.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено до дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 3 цієї статті визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представники сторін про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника особи, яка подала апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області знаходиться виконавче провадження ВП №24426016 від 11.03.2011 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №59/141-09 від 10.11.2009 року про стягнення з Приватної фірми “ВВК” на користь ПАТ “ВіЕйБі Банк” заборгованості за кредитним договором в сумі 3 027 534,59 грн. Виконавче провадження входить до складу зведеного виконавчого провадження ЗВП№33303868 від 07.07.2012 про стягнення коштів з ПФ “ВВК” на користь юридичних осіб, в тому числі і ПАТ “ВіЕйБі Банк”.
В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було описано та арештовано рухоме майно, що належало на праві власності боржнику за виконавчим провадженням, а саме: товари в обороті в кількості 477 одиниць та 137 одиниць відповідно.
08.09.2011 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Згідно положень ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла станом на 20.07.2014), з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат з/бо покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
23.04.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень на адресу ПАТ “ВіЕйБі Банк” направлено лист №24426016/08-01/В-10 в якому ВДВС, посилаючись на приписи ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження повідомляв стягувача про необхідність перерахування коштів на рахунок №37313003004513, отримувач: Головне управління юстиції у Харківській області; призначення платежу - авансовий внесок за ВП №24426016.
Виконавчі дії, які передбачалось проводити державною виконавчою службою за вказаним авансуванням витрат- виготовлення звіту про оцінку майна.
15.08.2014 року ПАТ “ВіЕйБі Банк” на депозитний рахунок Головного управління юстиції у Харківській області в якості авансування витрат виконавчого провадження на виготовлення звіту про оцінку майна, сплачено грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №685983 від 15.08.2014, отримувач коштів - ГУ юстиції у Харківській області, призначення платежу - авансування проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням №24426016. (а.с. 10)
Отримання вказаних коштів Головним управлінням юстиції у Харківській області не заперечується.
На вимогу ПАТ «ВіЕйБі Банк» про повернення сплачених коштів в сумі 6 000,00 грн., заступником начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області надано відповідь (лист №26646/07.02 від 03.11.2016), якою стягувача повідомлено, що розпорядженням №24426016/6 від 22.08.2014 кошти у розмірі 6000,00 грн., сплачені ПАТ «ВіЕйБі Банк» як витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, перераховані на розрахунковий рахунок отримувача - ТОВ «ЮК Центр правових досліджень».
Згідно вказаної відповіді, стягувачу повідомлено, що 07.09.2016 р. виконавцем направлено вимогу до ТОВ “Юридична компанія центр правових досліджень” про повернення сплачених коштів на рахунок головного територіального управління в Харківській області.
28.10.2016 року державним виконавцем повторно направлено вимогу до ТОВ “Юридична компанія центр правових досліджень” повернення сплачених коштів на рахунок відділу.
Звертаючись до господарського суду Харківської області ПАТ «ВіЕйБі Банк» зазначав, що станом на 05.09.2017 кошти в сумі 6 000,00 грн., сплачені останнім як авансування проведення виконавчих дій, на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» не повернуто, у зв'язку з чим, просив суд стягнути їх з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Оцінивши в сукупності обставини справи та документальні докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, пославшись на приписи ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, прийнявши до уваги, що жодного доказу в спростування факту існування заборгованості відповідачем до суду не надано, вимоги позовної заяви останнім не спростовані, суд першої інстанції, розглянувши справу по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим їх задовольнив.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» у даній справі з позовом про стягнення 6000,00 грн. звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Таким чином, коло осіб, які мають право бути позивачем та відповідачем у господарському процесі визначені статтею 4 ГПК України.
Частинами 2, 3 статті 4 ГПК встановлено, що право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавцев.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», систему органів примусового виконання рішень становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.
Отже, відділи примусового виконання рішень, не є органами державної виконавчої служби у розумінні наведених положень законодавства.
Відповідно до п. 1 Положення про Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, затвердженого наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області №284/3 від 19.05.2016, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Відділ примусового виконання рішень входить до складу Управління.
Згідно п.п. 4.1. п. 4 Положення, Управління, відповідно до покладених на нього завдань організовує, контролює здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції. Здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державним виконавцем. (п. п. 4.4. Положення)
За дорученням Департаменту представляє інтереси Департаменту під час розгляду справ у судах загальної юрисдикції, готує матеріали до розгляду цих справ. (п.п. 4.7. Положення)
У відповідності до п.п. 10.1. п. 10 Положення, начальник Управління очолює Управління, здійснює керівництво його діяльністю, діяльністю Відділів, за дорученням Міністра юстиції України, заступників Міністра, директора Департаменту, начальника Головного територіального управління юстиції представляє Управління у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та підзвітний Міністру юстиції України, його заступникам, директору Департаменту, начальнику Головного територіального управління юстиції за організацію та результати діяльності Управління.
Управління та відділ примусового виконання рішень мають печатки із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Отже, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області є органом державної виконавчої служби та є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Харківській області. В той же час, згідно Інструкції та Положення, відділ примусового виконання рішень входить до складу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення 6000,00 грн., сплачених як авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, звернені до відділу примусового виконання рішень, який входить до складу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
В той же час, виходячи з положень ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», підрозділи органів державної виконавчої служби, а саме, відділ примусового виконання рішень Департаменту, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не є самостійними органами державної виконавчої служби.
У зв'язку з цим, виходячи з вищенаведених приписів законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами у господарських справах, які розглядаються в порядку позовного провадження за участю органів ДВС можуть бути лише органи державної виконавчої служби, перелік яких наводиться у п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5.
При цьому, відділ державної виконавчої служби, не є самостійним суб'єктом господарського процесу в розумінні ст. ст. 4, 45 ГПК України, а отже не може бути відповідачем у господарській справі, тоді як належним відповідачем має бути відповідний орган державної виконавчої служби, визначений наведеними вище нормами законодавства, в даному випадку - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. В той же час, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області лише входить до складу Управління, що виключає можливість його участі у справі в якості відповідача.
Відтак, позов у даній справі заявлено до неналежного відповідача, в той же час, належним відповідачем у справі є саме Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Статтею 48 ГПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження , а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Таким чином наведені норми свідчать, що у разі подання позову до неналежного відповідача, суду першої інстанції необхідно було здійснити заміну первинного відповідача на належного, або, у разі заперечень позивача, залучити вказаний орган як другого відповідача.
Разом з тим, при розгляді справи у суді першої інстанції, останній з власної ініціативи, а також і сторони не порушували питання щодо заміни неналежного відповідача у справі.
Водночас, враховуючи, що суд апеляційної інстанції за приписами ст. 48 ГПК України не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача під час апеляційного перегляду справи, тому, відповідно, підстави для задоволення позову до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, внаслідок чого судове рішення є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке регулює спірні правовідносини, оскільки розглянувши справу по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не надав належну правову оцінку суб'єктному складу сторін та не з'ясував їх правовий статус.
Частинами 1, 2 ст. 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на встановлені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2018 у справі №922/4061/17 з прийняттям по справі нового рішення про відмову у позові.
Згідно ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги по справі покладаються на позивача.
Керуючись, ст.ст. 231, 269, 270, 275-277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків задовольнити .
Рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2018 у справі №922/4061/17 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т; п/р 32076420401 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321024, свідоцтво платника ПДВ №200128879; код ЄДРПОУ 19017842) на користь Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Я. Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2400,00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 02.05.2018
Головуючий суддя Тарасова І. В.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Пуль О.А.