проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" квітня 2018 р. Справа № 922/2826/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
при секретарі Кладько А.С.
за участю представників:
прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону - ОСОБА_1, дов. №24-1945 від 12.03.2018, посвідч. №047813 від 04.09.2017; ОСОБА_2, дов. №24-2963 від 18.04.2018
Харківської міської ради - ОСОБА_3, дов. №08-11/3963/2-17 від 28.12.2017
ПАТ “ФЕД” - ОСОБА_4, свідоцтво №1864 від 09.07.2014, договір про надання правової допомоги №48Ф/18 від 02.02.2018
Державного концерну “Укроборонпром” - не з'явився
Державного підприємства “Харківський машинобудівний завод “ФЕД” - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Державного концерну “Укроборонпром”, м. Київ та Державного підприємства “Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, м. Харків
на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017р. по справі №922/2826/17 (суддя Мамалуй О.О., повний текст рішення складено 23.10.2017)
за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Державного концерну “Укроборонпром”, м. Київ та Державного підприємства “Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, м. Харків до 1-го відповідача: Харківської міської ради, м. Харків
до 2-го відповідача: Публічного акціонерного товариства "ФЕД", м. Харків про визнання недійсним рішення та повернення ділянки,-
У серпні 2017 року Військовий прокурор Харківського гарнізону м. Харкова в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківської міської ради та до Публічного акціонерного товариства "ФЕД", в якій просив суд:
- визнати недійсним п. 28 додатку 1 рішення Харківської міської ради № 247/05 від 23.12.2005 р.;
- визнати недійсним договір від 17.09.2012 р. оренди землі пл. 0,1987 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0038, укладений між Харківською міською радою та ПАТ "ФЕД", що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харкові в Державному реєстрі земель від 26.10.2012 р. за № 631010004100058;
- зобов"язати ПАТ "ФЕД" повернути земельну ділянку пл. 0,1987 га по вул. Сумська, 132 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136600:04:004:0058 на користь ДП "ХМЗ "ФЕД" шляхом складання акту приймання-передачі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2017р. у справі №922/2826/17 в задоволенні позову відмовлено.
Зокрема, за результатом дослідження питання щодо наявності у прокурора повноважень на звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 4 Закону України “Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі”, Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Отже, держава делегувала суб'єкту господарювання повноваження органу державного управління - повноваження з управління державною власністю. У зв'язку з цим, суд визнав неспроможними доводи першого відповідача про те, що позивачі не є державними органами, а є державними компаніями, у зв'язку з чим, у задоволенні заяви першого відповідача про залишення позову прокурора без розгляду відмовив.
За результатом розгляду позовних вимог по суті, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка була вилучена з користування ДП “ХМЗ” “ФЕД” без згоди центрального органу виконавчої влади на припинення права постійного користування або про передачу ділянки в оренду, посилаючись на лист Міністерства промислової політики України №15/7-1-560 від 31.08.2005 за підписом заступника Міністра промислової політики України ОСОБА_5 на адресу Харківської міської ради та директора ДП “ХМЗ “ФЕД”, в якому вказано, що Міністерство промислової політики України не заперечує щодо припинення права користування ДП “ХМЗ “ФЕД” вільною земельною ділянкою по вул. Сумський, 132 у м. Харкові площею 0,1987 га. Як встановлено судом, до створення ДК “Укроборонпром”, яке було розпочато тільки у 2010 році, саме Міністерство промислової політики України було уповноваженим державою органом управління стосовно ДП “ХМЗ “ФЕД” .
Також, посилаючись на приписи статті 83 Земельного кодексу України ( в редакції, яка діяла станом на 23.12.2005р.), якою встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачами не доведено відсутність у Харківської міської ради станом на 23.12.2005 права розпорядження спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовив за їх необґрунтованістю.
Військовий прокурор Харківського гарнізону, м. Харків з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017р. у справі №922/2826/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження та в обґрунтування підстав для поновлення строку, посилався на те, що у зв'язку із відсутністю фінансового довольчого органу в складі військової прокуратури Харківського гарнізону, сплату судового збору провадить відповідне управління Генеральної прокуратури України на підставі заяв/рапортів прокуратур, у зв'язку з чим сплата судового збору проведена із затриманням, що стало причиною пропуску строків подачі апеляційної скарги.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків від 15.12.2017 на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017р. у справі №922/2826/17 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та за відсутності будь-яких доказів в підтвердження обставин, викладених як підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також без доказів сплати судового збору. Встановлено Військовому прокурору Харківського гарнізону, м. Харків десятиденний строк з дня вручення ухвали для виправлення недоліків апеляційної скарги.
11.01.2018 скаржником на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 надано платіжне доручення від 15.12.2017 №5571 на суму 59197,99грн.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017 у справі №922/2826/17 повернуто заявникові з тих підстав, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, які визначені в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2017, та не надав доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме, у розмірі 80724,52 грн.
27.02.2018 Військовий прокурор Харківського гарнізону повторно звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою до якої додав оригінал платіжного доручення №254 від 01.02.2018 про сплату судового збору у розмірі 21526,53 грн.
Також до апеляційної скарги прокурором було додано заяву про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, яка обґрунтована тим, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. У зв'язку з відсутністю фінансового довольчого органу в складі військової прокуратури Харківського гарнізону, сплату судового збору за подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг провадить відповідне управління Генеральної прокуратури України на підставі заяв/рапортів прокуратур, у зв'язку з чим, прокуратурою гарнізону було направлено рапорт про доплату судового збору в сумі 21256,53 грн. Лише 19.02.2018 року військовою прокуратурою отримано платіжне доручення №254 від 01.02.2018 про доплату судового збору в сумі 21526,53 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017 у справі №922/2826/17.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 поновлено Військовому прокурору Харківського гарнізону пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017 у справі №922/2826/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військового прокурора Харківського гарнізону на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017 у справі №922/2826/17; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу; розгляд справи призначено на 19.04.2018 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що на підставі державних актів на право постійного користування землею №29 від 09.11.1983, №6636 від 06.12.2005, серії ЯЯ №2318928 від 28.12.2012 другому позивачу - ДП «Харківський механічний завод «ФЕД» надано земельну ділянку промислового призначення площею 16.6 га для розміщення механічного заводу, у зв'язку з чим останній являвся постійним землекористувачем даної земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, вказана земельна ділянка являлась державною власністю та використовувалась другим позивачем за цільовим призначенням.
Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», якою встановлено особливості управління Державним концерном "Укроборонпром» об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, а також Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у відповідності до якого ДП «Харківський механічний завод «ФЕД» внесено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, прокурор вважав, що вирішення питання щодо відмови права користування вищевказаною спірною державною земельною ділянкою належить виключно Кабінету міністрів України та уповноваженому Державою органу управління - Державному Концерну «Укроборонпром». Водночас, згода на припинення права постійного користування будь-якою складовою частиною даної ділянки площею 16,6 га або передачу її в оренду будь - яким суб'єктам господарювання ані Кабінетом Міністрів України, ані ДК «Укроборонпром» не приймалась. За таких обставин, скаржник вважає протиправним рішення Харківської міської ради №247/05 від 23.12.2005 зі змінами, внесеними рішенням Харківської міської ради №159/11 від 23.02.2011, яким земельну ділянку площею 0,1987 га по вул. Сумська, 132 в м. Харкові, що є складовою частиною вищенаведеної ділянки площею 16,6 га, вилучено в ДП «ХМЗ «ФЕД», змінено її форму власності та надано в оренду ПАТ «ФЕД», оскільки таким чином власника земельної ділянки - державу в особі Кабінету міністрів України, незаконно позбавлено права власності.
Крім того, скаржник вважає, що листи Міністерства промислової політики України, на які посилався суд, як на підставу добровільної відмови від спірної земельної ділянки не можна вважати згодою на припинення права постійного землекористування законним користувачем, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, розпорядження якими відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
Також, посилаючись на той факт, що спірна земельна ділянка повинна перебувати у державній власності, скаржник вважає, що Харківська міська рада будь-яким чином позбавлена права вирішення питання щодо зміни цільового призначення земель державної власності та їх подальшої передачі в оренду третім особам, а тому вищенаведене рішення Харківської міської ради №247/05 від 23.12.2005 року є таким, що не відповідає вимогам земельного законодавства України.
11.04.2018 другим відповідачем - ПАТ "ФЕД" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство спростовує доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення за умов повного дотримання норм матеріального та процесуального права. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Зокрема, другий відповідач наголошує, що рішення Харківської міської ради, яким вирішено питання щодо припинення ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (державний акт від 09.11.1983р. № 29) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1987 га по вул. Сумській, 132, за його добровільною відмовою (лист від 16.12.2005р. №262-56/61), було прийнято з урахуванням листа від 31.08.2005 № 15/7-1-560, відповідно до якого Міністерство промислової політики України не заперечувало щодо припинення права користування ДП «ХМЗ «ФЕД» вільною земельною ділянкою, площею 0,1987 га. На момент відмови від права постійного користування спірною земельною ділянкою (Рішення Харківської міської ради № 247/05 від 23.02.2005) ДК «Укроборонпром» взагалі не існувало, оскільки ДК «Укроборонпром» було створено Постановою КМУ «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» № 1221. 29.12.2010, тобто пізніше, ніж виникли спірні правовідносини, а тому вважав недоречним доводи скаржника про необхідність погодження відмови від права постійного користування спірною земельною ділянкою із ДК «Укроборонпром» і КМУ.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.04.2018 та зобов'язано Харківську міську раду та військового прокурора Харківського гарнізону надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з приводу питань, що виникли під час судового засідання; зобов'язано ПАТ "ФЕД" надати правовстановлюючі документи на підтвердження зміни назви підприємства та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи.
24.04.2018 Харківською міською радою до суду апеляційної інстанції надано письмові пояснення в яких перший відповідач зазначає, що відповідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, саме відповідні органи місцевого самоврядування здійснювали розпорядження усіма землями в межах населеного пункту, виключення становили лише землі приватної форми власності, що також підтверджується і тим, що другий позивач у справі - Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» використовував земельну ділянку площею 16,6 га на підставі державного акту виданого на підставі рішення саме Харківської міської ради. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012, № 5245-VI було визначено засади розмежування земель державної та комунальної власності лише з 1 січня 2013 року. Зазначеним законом виключено п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу, який був чинний на момент спірних правовідносин. Таким чином, розмежування земель державної та комунальної власності відбулось лише 1 січня 2013 року, а на момент прийняття оскаржуваного рішення, Харківська міська рада відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу цілком правомірно розпоряджалась землями в межах населених пунктів. Також, вважав хибним твердження прокурора про те, що згода на припинення права постійного користування або про передачу спірної ділянки в оренду будь-яким суб'єктам господарювання будь-яким центральним органом виконавчої влади не надавалась, оскільки саме Міністерство промислової політики України, як вказав прокурор у позові та підтвердив другий позивач в судовому засіданні, було уповноваженим державою органом управління стосовно ДП «ХМЗ «ФЕД» до створення ДК «Укроборонпром». Таким чином, постійний користувач земельної ділянки - ДП «ХМЗ «ФЕД» з погодження органу управління - Міністерства промислової політики України, як це і передбачено ст. 142 ЗК України звернувся до належного органу - власника земельної ділянки - Харківської міської ради (відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України) який прийняв оскаржуване рішення. У зв'язку з цим, просив відмовити в задоволені апеляційної скарги.
24.04.2018 другим відповідачем до апеляційного господарського суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують зміну назви у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства з Публічного акціонерного товариства «ФЕД» на Приватне акціонерне товариство «ФЕД» у відповідності до статті 5 Закону України "Про акціонерні товариства", якою встановлено, що зміна типу з публічного на приватне не є його перетворенням . Також, другим відповідачем було повідомлено, що реєстрація Приватного акціонерного товариства "ФЕД" відбулась 17.01.2018р. (вх.№1773).
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 24.04.2018 прокурор Набекало М.М. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017 у справі №922/2826/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник 1-го відповідача наполягав на тому, що у прокурор не мав повноважень на звернення з позовом до суду в особі державних підприємств. По суті апеляційної скарги зазначив, що її доводи є необґрунтованими у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Представник 2-го відповідача також заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017 у справі №922/2826/17 залишити без змін.
Представники Державного концерну “Укроборонпром” та Державного підприємства “Харківський машинобудівний завод “ФЕД” в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено до дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 3 цієї статті визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представники сторін про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши в судовому засіданні прокурора та уповноважених представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначав, що на підставі державних актів на право постійного користування землею №29 від 09.11.1983р., № 6636 від 06.12.2005р., серії ЯЯ № 318928 від 28.12.2012р. Державному підприємству "Харківський механічний завод "ФЕД" було надано земельну ділянку пл. 16,6 га для розміщення механічного заводу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в подальшому, 10.08.2005 ДП "Харківський механічний завод "ФЕД" звернулось до Міністерства промислової політики України щодо підтвердження попередньої згоди на припинення права користування ДП "ХМЗ "ФЕД" вільною земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, загальною площею 01987,2 кв.м. або 0,19872 га.
31.08.2005 Міністерством промислової політики України до ДП "Харківський механічний завод "ФЕД" та Харківської міської ради направлено лист №15/7-1-560 в якому Міністерство повідомляло, що за результатом розгляду звернення ДП "Харківський механічний завод "ФЕД" від 10.08.2005 №262-56/33 щодо підтвердження попередньої згоди (лист Мінпромполітики України від 01.07.2005 за №15/7-1-367), Міністерство не заперечує щодо припинення права користування ДП "Харківський механічний завод "ФЕД" вільною земельною ділянкою, що розташованою за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, загальною площею 01987,2 кв.м. або 0,19872 га. (а.с.119 т. 1).
Відповідно до рішенням 44 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" від 23.12.2005 року №247/05 (надалі - рішення) (зі змінами внесеними рішенням 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" від 23.02.2011р. №159/11), зокрема, Додатку 1, яким визначено перелік замовників, стосовно яких надаються земельні ділянки для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів, було:
- внесено зміни в пункт 110 додатку 1 до рішення XXXV сесії IV скликання від 27.04.2005р. №80/05 "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" виклавши його в наступній редакції:
"110. ВАТ " ФЕД", як правонаступник ЗАТ «Корпорація ФЕД» - площею, орієнтовно, 0,1986 га. по вул. Сумській, 132 для будівництва та подальшої експлуатації мийки автомобілів ";
- припинено ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (державний акт від 06.12.2005р. №6636) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1987 га. по вул. Сумській, 132, за його добровільною відмовою;
- надано ВАТ "ФЕД" як правонаступнику ЗАТ «Корпорація ФЕД» земельну ділянку по вул. Сумській, 132 загальною площею 0,19872 га до 31.12.2012 в оренду для будівництва мийки автомобілів (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації до 31.12.2030р.;
- державний акт на право постійного користування землею від 06.12.2005р. №6636 втрачає чинність з моменту державної реєстрації договору оренди землі з ВАТ "ФЕД";
- ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" оформити у встановленому порядку право користування на земельну ділянку по вул. Сумській, 132, що залишилось у користуванні ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (підпункти 28.1-28.6 пункту 28 рішення) (т.1 а.с.120 ).
На виконання вищевказаного рішення, 17.09.2012р. між Харківською міською радою (надалі - орендодавець) та ПАТ "ФЕД" (надалі - орендар) було укладено договір оренди землі пл. 0,1987 га, , кадастровий номер 6310136600:04:004:0038, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харків в Державному реєстрі земель від 26.10.2012р. № 631010004100058 (т.1 а.с.28) (надалі - договір оренди), відповідно до умов якого земельна ділянка передається в оренду для будівництва мийки автомобілів (не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації (пункт 15 договору).
Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості (п. 16 договору).
Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є відповідне рішення XXX сесії Харківської міської ради IV скликання від 27.04.2005 №80/05 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів». (пункт 18 договору).
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, для передачі земель державної власності у комунальну власність та здійснення подальшої передачі таких ділянок юридичним чи фізичним особам у користування (власність) необхідно здійснити зміну цільового призначення таких земель та, зважаючи на той факт, що спірна земельна ділянка повинна перебувати у державній власності, Харківська міська рада будь-яким чином позбавлена права вирішення питання щодо зміни цільового призначення земель державної власності та їх подальшої передачі в оренду третім особам, а тому пункт 28 додатку 1 рішення Харківської міської ради №247/05 від 23.12.2005р. є таким, що не відповідає вимогам земельного законодавства України.
Крім того, прокурор зауважував на тому, що всі звернення, листи, пропозиції та відмови права користування будь-яким майном підприємства, в тому числі спірною земельною ділянкою належить адресувати виключно уповноваженому Державою органу управління - ДК “Укроборонпром”, а до створення Концерну - відповідному центральному органу виконавчої влади, до складу якого входив другий позивач (Міністерство промислової політики України), проте згода на припинення права постійного користування будь-якою складовою частиною даної ділянки пл. 16,6 га, або передачу її в оренду будь-яким суб'єктам господарювання ані Кабінетом Міністрів України, ані ДК "Укроборонпром", ані будь-яким центральним органом виконавчої влади не приймалась, що на думку прокурора є безумовною підставою для задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
15.07.2015 року набрав чинність розділ IV Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року N 1697-VII, що визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі статтею 23 встановлено підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді. Цим законом було внесено також зміни до статей 2 та 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції).
Так, за приписами статті 2 ГПК України (у редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017), господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Приписами частини 1 статті 29 ГПК України (у редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017), встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII.
Зокрема, у Законі України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац перший та другий частини третьої статті 23).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз.1, 2 ч. 4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З урахуванням наведених норм, при зверненні прокурора з позовом в інтересах позивача, доведенню на загальних підставах підлягає також дотримання визначеного ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” досудового порядку звернення до суду щодо повідомлення суб'єкта владних повноважень про таке звернення. Слід також зазначити, що положеннями ст.23 Закону України “Про прокуратуру” визначено саме обов'язок прокурора на здійснення відповідних дій.
Разом з тим, прокурором ні при поданні позову, ні до прийняття рішення у справі судом першої інстанції не було надано доказів на підтвердження обставин повідомлення позивачів про звернення до суду до подання позову і такі докази в матеріалах справи відсутні.
Доказів, що підтверджують повідомлення позивачів про звернення до суду з метою представництва їх інтересів саме до подання позову, не надано прокурором і до суду апеляційної інстанції.
Місцевий господарський суд на ці обставини уваги не звернув та не дослідив як обставини виконання прокурором положень ст.23 Закону України “Про прокуратуру” щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, так і не перевірив та не підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів позивачів в суді, згідно вимог ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру”.
У п. 1 та 3 постанови "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23 березня 2012 року N 7 (із змінами) Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ч. 2 або 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Отже, після 15.07.2015 року, прокурор звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку шляхом подання належних та допустимих доказі. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення такого спору по суті.
Таким чином, нормами чинного законодавства (ч.ч.3,4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.2, 29, 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017 та на час звернення прокурора з позовом) прямо передбачено імперативний обов'язок прокурора при поданні позову обґрунтувати як наявність підстав для представництва в суді законних інтересів держави, так і неможливість здійснення або фактичне нездійснення захисту цих інтересів, в даному випадку державним господарським об'єднанням Державним концерном «Укроборонпром» та Державним підприємством “Харківський машинобудівний завод “ФЕД”.
У поданій позовній заяві прокурором зазначено, що підставою, яка обумовила необхідність звернення до суду за захистом майнових інтересів держави є те, що Державним концерном «Укроборонпром», як уповноваженим суб'єктом з управління об'єктами державної власності не вжито будь-яких заходів щодо захисту інтересів держави в особі ДП “Харківський машинобудівний завод “ФЕД” та не вчинено заходів по поверненню належного державі майна, враховуючи наявні порушення інтересів держави з боку відповідачів, заподіянням значної шкоди економічним та оборонним інтересам держави, що виявилось у протиправному вилученні належного їй нерухомого майна - земельної ділянки державної власності площею 0,1987 га, прокурор вважав про наявність вичерпних підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі ДК “Укроборонпром”, ДП “Харківський машинобудівний завод “ФЕД”.
Крім того, посилаючись на приписи ст. ст. 3, 4 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» прокурор вважав, що саме Концерн є органом, якого уповноважено здійснювати управлінські функції щодо об'єктів державної власності у сфері оборонно-промислового комплексу, що свідчить про фактичне делегування останньому повноважень, притаманних центральному органу виконавчої влади, а майно державного підприємства “Харківський машинобудівний завод “ФЕД” є саме майном держави, управління яким здійснює Концерн.
ДК “Укроборонпром” до суду першої інстанції були надані письмові пояснення (а.с. 66 т. 1) в яких перший позивач зазначав, що виходячи з положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави також в разі відсутності органу до компетенції якого віднесено повноваження щодо представництва в суді законних інтересів держави. Концерн не має статусу органу, а є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром». Згідно з ч. З ст.4 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади. В той же час, якщо відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, то, згідно з ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор зазначає про це в позовній заяві. Відповідно до ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, в таких випадках статусу позивача набуває прокурор. ДК “Укроборонпром” просив врахувати суд, що Концерн не наділений статусом органу, та не може бути позивачем у вказаному спорі, тому прокуратура уповноважена здійснювати заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави в якості позивача у даній справі.
Також, ДК “Укроборонпром” повідомлено, що Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (код ЄДРПОУ 14310052) є учасником Державного концерну «Укроборонпром» відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 та від 31.08.2011 № 993.
Також з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції, перший відповідач -Харківська міська рада, звернувся до суду з клопотанням та просив залишити позов прокурора без розгляду. Зокрема, посилаючись на приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» перший відповідач наголошував, що у справі, що розглядається, військовий прокурор звернувся з позовом до господарського суду інтересах держави в особі першого позивача - Державного концерну "Укроборонпром", в особі другого позивача - Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД".
Наданими до заяви витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, перший позивач підтверджував, що Державне підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" за організаційно правовою формою є Державним підприємством, а Державний концерн «Укороборонпром» за організаційно правовою формою є Концерном, який фактично є об'єднанням Державних підприємств до переліку яких, зокрема, входить ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД".
Також заявник зазначав, що відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Отже, перший відповідач вважав, що ані ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", ані Державний концерн «Укороборонпром», яких військовий прокурор визначив позивачами у справі, не є органами державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, в інтересах яких, в розумінні п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99, прокурор може звернутись до суду. Зазначені юридичні особи, є державними компаніями, в особі яких представництво в суді інтересів держави прямо заборонено ч.З ст. 23 Законом України "Про прокуратуру".
В задоволенні вказаного клопотання суд першої інстанції відмовив, оскільки дійшов висновку що Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, якому держава делегувала повноваження органу державного управління - повноваження з управління державною власністю.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що у відповідності до п. 1 та 5 Статуту Державного концерну «Укроборонпром», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993 зі змінами та доповненнями, Державний концерн «Укроборонпром» є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром»». Концерн набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації. Концерн має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, знак для товарів і послуг, логотип, печатки та штампи із своїм найменуванням і зображенням логотипу та бланки. Концерн діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань. Концерн відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном, на яке згідно із законодавством може бути звернено стягнення.
Відповідно до Переліку державних підприємств, що включені до складу Державного концерну "Укроборонпром", що є Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром", підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» є державним підприємством та включене до складу ДК "Укроборонпром".
Колегія суддів зазначає, що виходячи з норм законодавства, що регулює діяльність підприємств оборонно - промислового комплексу, на даний час відсутній центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної військово-промислової політики, опікується оборонно-промисловим комплексом і керує підприємствами оборонно-промислового комплексу, що перебувають у державній власності.
Отже, Державний концерн «Укроборонпром» та Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» як самостійні юридичні особи, мають змогу без залучення інших осіб або органів захищати порушені права, оскільки не відносяться до органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, представництво інтересів яких прокурор має право здійснювати в суді, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Водночас, суд вважає, що прокурором не зазначено причин неможливості позивачами, як самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю , самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.
При цьому доводи прокурора про те, що Державним концерном «Укроборонпром», як уповноваженим суб'єктом з управління об'єктами державної власності не вжито будь-яких заходів по поверненню належного державі майна не спростовують наявність у позивачів об'єктивної можливості самостійно звернутись з позовом до суду за захистом своїх прав.
З вищенаведеного слідує, що прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави лише в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
В той же час, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах двох державних компаній, що суперечить нормам ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлено заборону на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Крім того, обставини, на які послався прокурор у позові, не підтверджують неспроможність самостійного звернення державних компаній - ДК "Укроборонпром" та ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до суду за захистом відповідних прав чи інтересів.
Правова позиція з цього питання також викладена в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі №6-678цс17.
Пунктом 87 рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005, Європейський суд з прав людини повторює, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993). Більше того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer В. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996).
У рішенні по справі "Надточій проти України" (Заява N 7460/03) від 15.05.2008, суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом ("Кресс проти Франції" № 39594/98, "Ф.С.Б. проти Італії", рішення від 28.08.1991, "Т. проти Італії", рішення від 12.10.1992 та "Кайя проти Австрії" рішення від 08.06.2006). Така ж правова позиція Суду висловлена в рішенні у справі "Гурепка проти України (№ 2)" від 08.04.2010.
Також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Менчінська проти Росії" (рішення від 15.01.2009), суд зауважив, що сама наявність прокурора в судовому процесі порушує ст. 6 § Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки прокурор надаючи свої зауваження та міркування, таким чином стає союзником однієї із сторін, що створює відчуття нерівності у іншої сторони. Суд також зазначив, що, хоча прокурор згідно норм процесуального права і мав формальне право на участь у справі, проте дана справа не мала будь-яких особливих обставин, що виправдовувала його участь.
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі , оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.
Із зазначеного вбачається, що прокурором подано позов в інтересах ДК "Укроборонпром" та ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування підстав такого представництва, що стало наслідком порушення принципів рівності та змагальності сторін судового процесу як фундаментальних засад права на справедливий суд.
При цьому, наведені прокурором обставини звернення з даним позовом до суду не є достатніми підставами за яких прокурор має право здійснювати представництво інтересів державних компаній у суді.
У відповідності до інформаційного листа Вищого господарського суду України, 23.02.2016 №01-06/348/16 «Про деякі питання застосування положень Закону України "Про прокуратуру" у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором позивача і у разі неправильного його визначення, наприклад подання позову в інтересах підприємства, установи чи організації, повертати таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК, а у разі порушення провадження у відповідній справі - залишати позов без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК (в редакції ГПК, що діяла до 15.12.2017 ).
Також, в абз. 3, 4 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" роз'яснено, що у випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК (в редакції ГПК, що діяла до 15.12.2017 ).
За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції без належного з'ясування всіх обставин справи розглянув позовні вимоги прокурора по суті заявлених вимог, не надавши належну правову оцінку тому факту, що звернення прокурора до суду з позовом здійснено в інтересах двох державних компаній, що прямо заборонено нормами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», без належного обґрунтування підстав для здійснення представництва інтересів держави, а також, в порушення вимог частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор належним чином не повідомив позивачів до подання позову про звернення до суду для захисту їх прав.
Частиною 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
У відповідності до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи, що позовну заяву від імені ДК "Укроборонпром" та ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» подано військовим прокурором Харківського гарнізону, який відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не мав повноважень на її підписання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017 по справі №922/2826/17 як такого, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, із залишенням позову без розгляду.
З огляду на встановлені порушення судом першої інстанції норми матеріального права, апеляційна скарга військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну “Укроборонпром”, м. Київ та Державного підприємства “Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, м. Харків підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017 у справі № 922/2826/17 підлягає скасуванню з прийняттям по справі нового рішення про залишення позову військового прокурора Харківського гарнізону без розгляду.
Керуючись, ст.ст. 231, 269, 270, 275-277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Державного концерну “Укроборонпром”, м. Київ та Державного підприємства “Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, м. Харків задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017 у справі № 922/2826/17 скасувати та прийняти нове рішення про залишення позову військового прокурора Харківського гарнізону без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 02.05.2018.
Головуючий суддя Тарасова І. В.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Пуль О.А.