вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"02" травня 2018 р. Справа№ 910/22542/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Дикунської С.Я.
розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 14.03.2018 (вх. №09.1-04.1/1718/18 від 21.03.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-еспедиційна компанія «Укр-Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
у справі №910/22542/17 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Укр-Транс»
про стягнення 58 465,00 грн.
Публічне акціонерне товариство «Українська Залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Укр-Транс» про стягнення штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача у розмірі 58 465, 00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне застосування відповідачем правил перевезення вантажу та Статуту залізниць України, зокрема щодо внесення відомостей у накладну, зазначає, що відповідачем неправильно вказано адресу одержувача в накладних № 43900851 у вагоні № 60817731, про що було складено акт загальної форми № 749 від 17.08.2017, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності шляхом застосування господарських санкцій, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 58 465, 00 грн. за невірно зазначену адресу отримувача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Укр-Транс» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця 58 465 грн. 00 коп. - штрафу та 1600 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяв.
Дане рішення мотивоване тим, що підставою застосування відповідальності, згідно з ст. 122 Статуту залізниць України, може бути невірне зазначення в накладній хоча б одна з відомостей, а тому підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є сам факт порушення відповідачем правил перевезення, про що складено акт загальної форми. Позивачем правомірно визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній №43900851 адреси вантажоотримувача, який, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 58 465,00 грн. (11 693,00 грн. (провізна плата за один вагон) х 5 (згідно ст.118 Статуту залізниць України). Судом встановлено, що саме вантажовідправники несуть відповідальність за неправильно зазначену адресу отримувача й відповідальність останніх настає лише за сам факт допущення такого порушення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Укр-Транс», 14.03.2018 подав апеляційну скаргу б/н від 14.03.2018 (вх. №09.1-04.1/1718/18 від 21.03.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 у справі №910/22542/17 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки адреса, яка вказана в накладній №43900851 була перейменована Розпорядженням Київського міського голови №125/1 від 19.02.2016, зазначив, що зміна назви вулиці не вливає на умови, які були узгоджені між сторонами для перевезення вантажу, а тому вона є вірною, вважає, що він зі свого боку виконав всі дії, які від нього залежали, зокрема, ним в добровільному порядку було повідомлено позивача про зміну назви вулиці за адресою одержувача, яка була вказана в накладній.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 14.03.2018 (вх. №09.1-04.1/1718/18 від 21.03.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-еспедиційна компанія «Укр-Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 у справі №910/22542/17. Призначено до розгляду апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 13.04.2018.
Позивач не скористався наданим йому правом для подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-еспедиційна компанія «Укр-Транс».
12.04.2018 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши зазначену заяву, суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 13 ст. 8, ч. 10 ст. 270 ГПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-еспедиційна компанія «Укр-Транс» у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, про що постановлено ухвалу Київським апеляційним господарським судом від 19.04.2018.
Саме лише посилання відповідача на аналогічні підстави позову в іншій справі №910/22336/17 не може бути прийняте судом в якості належного доказу, оскільки предмети позову у даній справі та у справі №910/22336/17 є різними, судом першої інстанції досліджено різні докази, зокрема досліджено різні накладні, на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 13.18.2017 зі станції Харків - Вантажний Південної залізниці, Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Укр-Транс» здійснено відправлення вагону №60817731 з вантажем - стружка чорних металів, на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувачу вантажу - Приватне акціонерне товариство «Керамет».
Відповідно до накладної №43900851 одержувачем вантажу вказано ПАТ «Керамет», що знаходиться за адресою 04119, г. Київ, ул. Якіра, д. 8, та відповідно до якої провізна плата за вагон від станції Харків -Вантажний Південної залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці становить 11 693,00 грн.
При прибутті зазначеного вагону з вантажем, на станції Правда Придніпровської залізниці, позивачем виявлено, що адреса одержувача, зазначена у накладній не відповідає адресі Приватного акціонерного товариства «Керамет», про що складено акт загальної форми №749 від 17.08.2017 (а.с. 18).
Окрім того, встановлено, що отримувач за адресою: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 8 на станції відсутній, у зв'язку з чим вагон був затриманий до з'ясування даних обставин.
Зважаючи на вищевикладене, зі станції призначення Правда Придніпровської залізниці на станцію відправлення Харків-Вантажний Південної залізниці 18.08.2017 було направлено телеграму №НР65, якою повідомлено, що в накладній №43900851 невірно зазначену адресу отримувача (а.с. 19).
У відповідь на вказану телеграму зі станції відправлення Харків-Вантажний Південної залізниці на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці надійшла телеграма №НР12, в якій повідомлено, що відповідно до листа вантажовідправника - ТОВ «ТЕК «Укр-Транс», вірною адресою отримувача є адреса: м. Київ. вул. Деревлянська, 8 (а.с. 19).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності до ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, правильність внесених до залізничної накладної відомостей підтверджується підписом відправника.
В даному випадку, відомості щодо адреси отримувача вказані відправником в накладній про відправлення вантажу, відповідальність за які покладається на особу, яка склала таку накладну.
Підставою для накладення на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про адресу отримувача, є акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.
На підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній адреси отримувача позивачем, відповідачу нараховано штраф у загальній сумі 58 465,00 грн. із розрахунку: 11 693,00 грн. (провізна плата за один вагон) х 5.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд міста Києва виходив з того, що відповідно до вимог статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній адресу отримувача на відправника нараховується штраф у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезень, а саме (11 693,00 грн. (провізна плата за один вагон) х 5 (згідно ст.118 Статуту залізниць України) = 58 465,00 грн.
При цьому, відповідно вимог статей 118 та 122 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки (п. 6.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 58 465,00 грн. за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на розпорядження Київського міського голови №125/1 від 19.02.2016, яким, на підставі Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», вулицю Якіра було перейменовано на вулицю Деревлянську та стверджує, що про такі зміни отримувач повинен був вчасно повідомити відправника.
Такі твердження апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки саме на відправника покладається обов'язок заповнення накладної, відповідно до якої здійснюється відправлення вантажу, сама лише обставина про необізнаність відправника про такі зміни не може бути прийнята судом. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що перейменування вулиці Якіра на Деревлянську відбулось 19.02.2016, тобто від вказаних змін до моменту здійснення відправлення вантажу, минув рік, відтак відправник мав знати про зміну адреси отримувача вантажу.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, вказаних в цій статті та встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Також є безпідставним твердження відповідача про те, що з'ясування назви вулиці жодним чином не вплинуло на безпеку руху залізниці в розумінні приписів Правил технічної експлуатації залізниць України, не завдало позивачу збитків та не призвело до негативних наслідків.
Як вбачається з частини 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Тобто, значення невірних даних в документах щодо перевезення вантажу впливає на розпорядок руху поїздів та їх безпеку.
Згідно п. 13.1. Правил основою організації руху поїздів є графік руху, який об'єднує діяльність усіх підрозділів і відображає план експлуатаційної роботи залізниць. Графік руху поїздів - непорушний закон для працівників залізничного транспорту, виконання якого є одним з найважливіших якісних показників роботи залізниць. Порушення графіка руху поїздів не допускається.
Згідно статей 1, 16 Закону України «Про транспорт», транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» (зі змінами) залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене та те, що відповідачем у апеляційній скарзі неспростовано факту порушення правил перевезення вантажу, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 у справі №910/22542/17 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-еспедиційна компанія «Укр-Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 у справі №910/22542/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 у справі №910/22542/17 залишити без змін.
3. Справу №910/22542/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
С.Я. Дикунська