26 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/11857/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 (суддя Пукшин Л.Г.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 (головуючий суддя: Разіна Т.І., Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка"
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
про стягнення 318 588, 07 грн.
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
20.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
про стягнення 318 588, 07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2001 між Приватним акціонерним товариством "Українська національна розрахункова картка" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" був укладений договір № 777 про надання послуг процесингового центру, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати, а відповідач зобов'язався використовувати та оплачувати послуги процесингового центру позивача. Однак, в порушення умов договору, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання, в результаті чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 318 588,07 грн., з яких: 170 235,22 грн. - пені, 126 401,10 грн. - інфляційні втрати, 21 951,75 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 у справі №910/11857/17 залишено без змін.
Рішення судів мотивовані тим, що оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 777 від 01.10.2001, а саме щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню.
09.01.2018 (згідно реєстраційним штампом КАГС) Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 до Касаційного господарського суду.
У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 910/11857/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу та відмовити у позові в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 року у справі № 910/11857/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 910/11857/17 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків до 20.02.2018.
19.02.2018 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків раніше поданої касаційної скарги, зокрема заявником на виконання вимог ухвали від 05.02.2018 надано належні докази сплати судового збору у сумі 9 557,68 грн. та зарахування його до спеціального фонду.
Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
01.03.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження, прийняття касаційної скарги до провадження, розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 15.03.2018.
Одночасно даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 910/11857/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Скаржник (Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 910/11857/17 прийняті з порушенням норм матеріального права, оскільки судами неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.
Відповідач зазначає, що судами не взяті до уваги факти та докази, які були наведені і надані скаржником у своєму відзиві та апеляційній скарзі, про відсутність прострочення платежу щодо рахунку №145 від 02.03.2017, оскільки між сторонами відбувалося досудове врегулювання виявлених розбіжностей. Скаржник вважає, що позивач у своєму листі №453/501 від 30.03.2017 змінив строки сплати грошових коштів за рахунком №145 від 02.03.2017, з огляд на що відповідач погодився із запропонованими змінами та 11.04.2017 оплатив рахунок №145 від 02.03.2017.
Скаржник вважає, що договір №777 від 01.10.2001 належить до так званих "не поіменованих" договорів, а тому до даних спірних правовідносин не можуть застосовуватися лише положення, які регулюються тільки відносини, що випливають з договору про надання послуг. Оскільки даний договір є договором змішаного типу та містить ознаки як договору про надання послуг, так і договору підряду, на думку відповідача, слід керуватися нормами законодавства, які регулюють відносини, що випливають з договору підряду у тому числі. Зазначене підтверджується тим, що позивачем оформлювалися та направлялися відповідачу акти виконаних робіт після закінчення розрахункового періоду, як і передбачено розділом 4 договору №777, а наявність акту виконаних робіт притаманне відносинам, що випливають з договору підряду.
Відповідач вважає, що оскільки він заявив позивачу про виявлені недоліки шляхом направлення претензії у листі від 10.03.2017, то поки сторонами проводилося досудове врегулювання суперечностей щодо рахунку №145 від 02.03.2017, у відповідача був відсутній обов'язок його оплачувати у відповідності до положень ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України. Рахунок №145 від 02.03.2017 було сплачено відразу після закінчення розгляду претензії та врегулювання розбіжностей, тому, на думку скаржника, ним не здійснено жодних порушень господарського зобов'язання.
Також Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" зазначає, що суди не звернули увагу на те, що відповідно до п.п.4.4. договору №777 від 01.10.2001 позивач протягом трьох робочих днів після закінчення розрахункового періоду проводить розрахунок вартості наданих послуг, оформлює акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують, і тільки після підписання акта виконаних робіт позивач виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період (п.п.4.5. даного договору). Відповідач вказує, що не дотримуючись умов договору, позивач регулярно направляв на адресу відповідача вже оформлений, підписаний та з проставленою датою акт виконаних робіт разом із виставленими рахунками для сплати наданих послуг за відповідний розрахунковий період, що підтверджується копіями супровідних листів, тим самим позбавляючи відповідача скористатися своїм правом, передбаченим ст. 853 та ст. 854 Цивільного кодексу України,
Крім того скаржник вважає, що суди дійшли помилкового висновку щодо нарахованих інфляційних втрат за рахунками №95, №145, №261, де кількість прострочених днів становить 24 та 32 календарні дні відповідно. На думку відповідача, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних нарахувань за рахунками №95 та №261 не мали б підлягати задоволенню, оскільки періоди прострочення за даними рахунками є меншими за місяць. А відповідно нарахування інфляційних втрат за рахунком №145, то на думку відповідача прострочення сплати за даним рахунком не відбулося взагалі, оскільки позивач продовжив термін сплати за даним рахунком.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, встановили, що 01.10.2001 року між Приватним акціонерним товариством "Українська національна розрахункова картка", як компанія, та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", як банком, було укладено договір про надання послуг процесингового центру № 777 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору компанія надає, а банк використовує та оплачує послуги процесингового центру компанії (надалі - ПЦ), згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку № 1. Банк використовує ресурси ПЦ компанії, який сертифікован у асоціації Europay International як Member Service Provider (MSP) - для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток асоціації Europay International в межах наданих банком ПЦ функцій. Банк використовує ресурси ПЦ для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток локальної платіжної системи Банку ЕНЕРГІЯ, а також локальної міжбанківської платіжної системи УКРКАРТ.
Згідно з Розділом 2 договору процесинг - діяльність, що включає в себе збір, маршрутизацію, оброблення, зберігання інформації тощо, та надання членам системи та Банку платіжних повідомлень за операціями з БПК (банківська платіжна картка); Процесинговий центр (MSP) - ПЦ Компанії (ПЦ ВСZ) - спеціалізований обчислювальний центр, уповноважений ПС (Платіжна система) здійснювати роботу по обробці і маршрутизації потоків між усіма учасниками ПС, підготовці файлів для забезпечення запитів, авторизацію та розрахунків між учасниками ПС, інші операції, які передбачені переліком обов'язків ПЦ Компанії, для виконання ним програм банку по емісії та обслуговуванню БПК - (банківських платіжних карток).
За умовами розділу 3 договору перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку 1. За узгодженням сторін ставки тарифів 9 комісії) і перелік послуг ПЦ можуть бути змінені і доповнені у міру розширення сфери дії ПС, впровадження нових платіж них інструментів і послуг. Всі зміни в переліку ПЦ, тарифах (комісіях) оформляються як додатки до цього договору.
Відповідно до п. 4.2. договору розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення розрахункового періоду компанія проводить рахунок вартості наданих послуг, оформляє акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують.
В силу п. 4.5. договору після підписання акта виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує на протязі трьох банківських днів.
Згідно п. 5.2.1. договору банк зобов'язаний здійснювати сплату послуг наданих ПЦ Компанії, у порядку, розмірах і термінах обумовлених цим договором.
У випадку невчасної сплати послуг ПЦ компанії, наданих компанією, банк сплачує пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від суми рахунку, що підлягає сплаті, за кожен прострочений робочий день, починаючи з наступного дня після дати сплати ( п. 6.2.1. договору).
Приватне акціонерне товариство "Українська національна розрахункова картка" на виконання умов договору надало відповідачу послуги процесингового центру у період з січня 2017 року по березень 2017 року.
Вказане підтверджується актами виконаних робіт від 31.01.2017 на суму 3 168 453,39 грн., від 28.02.2017 на суму 3 374 387,98 грн. та від 31.03.2017 на суму 3 775 286,65 грн.
Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки № 95 від 06.02.2017 на суму 3 168 453,39 грн., №145 від 02.03.2017 на суму 3374387,98грн. та № 261 від 14.04.2017 на суму 3 775 286,65 грн.
Проте, ПАТ АБ "Укргазбанк" надані ПрАТ "Українська національна розрахункова картка" послуги оплатив з порушенням строків встановлених умовами договору, у зв'язку з чим позивач на підставі п. 6.2.1. договору нарахував пеню у розмірі 170 235,22 грн., та згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних у розмірі 21 951,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 126 401,10 грн.
Суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову з наступних підстав.
За приписами статей 901, 903 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься укладений між сторонами договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавств
Судова колегія апеляційного господарського суду зазначила, що відповідно до п. 4.5. та п. 5.2.1. договору банк зобов'язаний здійснювати сплату послуг наданих ПЦ компанії, у порядку, розмірах і термінах обумовлених цим договором, тобто, після підписання акту виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує протягом трьох банківських днів.
Матеріалами справи підтверджено, що послуги процесингового центру за спірний період були оплачені відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків з порушення строків передбачених умовами договору, а саме: 07.03.2017 на суму 3 168 453,39 грн.; 11.04.2017 на суму 3 374387,98 грн.; 13.05.2017 на суму 3 775 286,65 грн.
Вказане підтверджується виписками із банківського рахунку позивача.
Так, під час розгляду справи судом першої інстанції вірно встановлено, що мало місце прострочення банком (відповідачем) встановлених договором строків оплати наданих послуг позивачем, яке (прострочення) стало підставою для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення грошового зобов'язання.
Місцевий господарський суд не погодився з доводами відповідача щодо відсутності прострочення рахунку № 145 від 02.03.2017 у зв'язку тим, що між сторонами відбувалось досудове врегулювання виявлених розбіжностей, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог та відхилив їх, як необґрунтовані.
Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком місцевого господарського суду, з урахуванням наступного.
Так, відповідач відмовився від оплати рахунку № 145 від 01.03.2017 року та повідомив про це позивача листом від 10.03.2017 року, в якому зазначив наступне: "Банк повертає Вам без виконання рахунок від 02.03.2017 № 145 на суму 3 374 387,98 грн. та акт виконаних робіт від 28.02.2017, оскільки в процесі аналізу акту виконаних робіт банком були виявлені розбіжності між даними щодо кількості операцій за деяким позиціями, зазначеними в акті, та даними у звіті AT "УКРКАРТ" (форма U08)."
Листом № 453/501 від 30.03.2017 позивач повідомив відповідача, що проведена співробітниками AT "УКРКАРТ" звірка не виявила розбіжностей між кількістю операцій, переданих від РКЦ УКРКАРТ до системи емісії АБ "УКРГАЗБАНК" станом на 00:00:00 01.03.2017, і кількістю операцій, зазначених в акті виконаних робіт від 28.02.2017, та сформованого на його підставі рахунку № 145 від 02.03.2017, та сформованого на його підставі рахунку № 145 від 02.03.2017 на оплату наданих Банку в лютому 2017 року процесингових послуг.
Зазначена в листі відповідача розбіжність між даними звіту U08 та акту виконаних послуг у 11 операцій за послугою 02.01.02.02 (вартість 1 операції 0,23 грн.) та такою самою кількістю за послугою 02.01.02.03 (вартість 1 операції 0,31 грн.) на сукупну суму 5,94 грн. могла виникнути внаслідок включення цих операцій в базу даних банку, з даних якою сформовано банком звіт U08 на кінець лютого 2017, в інший білінговий цикл (січня або березня) або внаслідок випадкової модифікації операцій в базі даних банку.
Згідно п.6 ч.1. ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто встановлення рівних умов для участі всіх осіб, закріплення можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу, забезпечення реалізації цивільного права з шануванням прав і інтересів інших осіб.
Згідно статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з боку позивача не було допущено недоліків при виконанні робіт та відступів від умов договору, розбіжностей між кількістю операцій на які посилався відповідач.
Позивач втретє направляючи відповідачу відповідний рахунок та акт виконаних робіт від 28.02.2017 року у їх первісній редакції попереджав та очікував на здійснення банком оплати наданих йому в лютому 2017 року процесингових послуг в строк до 31.03.2017 включно, як того передбачає договір № 777 від 01.10.2001 року, щодо якого жодних змін стосовно терміну оплати рахунку № 145 від 02.03.2017 року позивачем не визначалось.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги ПрАТ АБ "Укргазбанк" (щодо вимоги скасувати рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з відсутністю підстав для нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій за несвоєчасну оплату рахунку № 145 від 02.03.2017), а тому така апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище.
Стосовно заявленої до стягнення відповідно до п. 6.2.1. договору пені в розмірі 107 235,22 грн. колегія суддів зазначила наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 6.2.1. договору, що випадку невчасної сплати послуг ПЦ компанії, наданих компанією, банк сплачує пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від суми рахунку, що підлягає сплаті, за кожен прострочений робочий день, починаючи з наступного дня після дати сплати.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, вважає розрахунок місцевого господарського суду арифметично правильним, з огляду на що, судова колегія погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 107 235,22 грн.
Що стосується заявлених на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 21 951, 75 грн., інфляційні втрати у розмірі 126 401,10 грн., суд апеляційної інстанції зазначив наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також апеляційний суд вірно вказав, що зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, визнала такий розрахунок арифметично правильним, з огляду на що, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 21 951, 75 грн., інфляційні втрати у розмірі 126 401,10 грн., відтак рішення суду першої інстанції в цій частині також є правильним та обґрунтованим.
Враховуючи викладені обставини, судова колегія апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції щодо наявного факту прострочення відповідачем встановлених договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001 року, а саме, порушення строків оплати наданих позивачем послуг, та, відповідно, обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України:
"За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором."
Згідно з ч.ч.1,2 ст.837 Цивільного кодексу України:
"1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові."
Таким чином, відмінність послуги від підряду полягає в тому, що перша одразу отримується та споживається замовником в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а результат підряду має матеріальний вираз, якій вже після виконання підрядних робіт передається замовникові.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 01.10.2001 року між Приватним акціонерним товариством "Українська національна розрахункова картка", як компанія, та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", як банком, було укладено договір про надання послуг процесингового центру № 777 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору компанія надає, а банк використовує та оплачує послуги процесингового центру компанії (надалі - ПЦ), згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку № 1.
Згідно з Розділом 2 договору процесинг - діяльність, що включає в себе збір, маршрутизацію, оброблення, зберігання інформації тощо, та надання членам системи та Банку платіжних повідомлень за операціями з БПК (банківська платіжна картка).
Таким чином, з урахуванням вищевказаного предмету Договору судами попередніх інстанцій зроблений обґрунтований висновок, що між сторонами укладений саме договір про надання послуг, що спростовує доводи скаржника в цій частині.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України:
"Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості."
Згідно з ч.1 ст.628 вказаного Кодексу:
"Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства."
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що визначення пунктом 4.4. договору, що протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення розрахункового періоду компанія проводить рахунок вартості наданих послуг, оформляє акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують, є саме визначеним сторонами самостійно, вільно та на власний розсуд способом та засобом оформлення детального переліку наданих послуг та розрахунку їх вартості, що жодним чином не надає цьому договору ознак договору підряду.
Також суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, при перевірці правильності нарахування інфляційних витрат.
Всі інші доводи скаржника, в т.ч. про відсутність прострочення платежу щодо рахунку №145 від 02.03.2017, оскільки між сторонами відбувалося досудове врегулювання виявлених розбіжностей, були досліджені судами першої та апеляційної інстанції та їм дана повна та ґрунтовна оцінка з відповідними висновками.
Ці доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених відповідачем, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність відповідачем зазначених фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.
Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись п.8 ст.13, статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 910/11857/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №910/11857/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський