Іменем України
26 квітня 2018 року
Київ
справа №675/2600/16-а
адміністративне провадження №К/9901/1119/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року (головуючий суддя - Трасковський С.Л. )
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (головуючий суддя - Курко О.П., судді - Совгира Д.І., Драчук Т.О.) у справі
за позовом ОСОБА_3
до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)»,
про визнання незаконними та скасування постанов про накладення дисциплінарних стягнень, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог.
1. 19 грудня 2016 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (далі - відповідач, ДУ «ЗВК №58»), в якому, з урахуванням уточнень, просив:
1.1. - визнати незаконною та скасувати постанову начальника ДУ «ЗВК №58» ОСОБА_4 від 09.12.2016 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;
1.2. - визнати незаконним та скасувати дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, накладене начальником сектору довічного позбавлення волі ДУ «ЗВК №58» ОСОБА_5 від 09.12.2016 року
2. В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначив, що накладені на нього дисциплінарні стягнення не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Так, ОСОБА_3 пояснив, що він нецензурно не виражався та не погрожував молодшому інспектору ОСОБА_8, а лише висловився на його адресу жартом з метою запобігти конфлікту. І сама обставина сталася не 30 листопада 2016 року, як вказано в оскаржуваній постанові, а 29 листопада 2016 року. Стосовно порушення розпорядку дня, ОСОБА_3 вказав, що він дійсно біля 01 години ночі 01 грудня 2016 року не спав, у зв'язку із сильними больовими відчуттями в області шлунку, викликані захворюванням на гастродуоденіт. А тому засуджений, задля полегшення свого стану здоров'я, мав спожити їжу в цей час доби.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
3. Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання незаконними та скасування постанов про накладення дисциплінарних стягнень задоволено в повному обсязі.
3.1. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника Замкової виправної колонії №58 ОСОБА_4 від 09.12.2016 року про накладення дисциплінарного стягнення на засудженого ОСОБА_3 у вигляді суворої догани.
3.2. Визнано протиправним та скасовано накладене 09.12.2016 року начальником сектору-начальником відділення СПС засуджених до ДПВ Замкової виправної колонії №58 ОСОБА_5 на ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
3.3. Стягнуто на користь ОСОБА_3 1102, 40 грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)».
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доказано правомірність прийняття рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 09.12.2016 року у вигляді попередження та суворої догани з врахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, з дотриманням принципів обґрунтованості та законності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.
5. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
5.1. Постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року у справі № 675/2600/16-а залишено без змін.
6. Підтримуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ні приписами КВК України, ні положеннями Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не регламентовано дії засуджених після відбою: не встановлено заборон на певні дії, не визначено обов'язку виконувати чи утримуватись від певних дій. Тому, в даному випадку, відсутнє порушення скаржником розпорядку дня, а, відтак, - і підстава для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. Щодо нетактовної поведінки засудженого, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що висловлювання скаржника нецензурними словами на адресу молодшого інспектора ВНБ Замкової виправної колонії № 58 ОСОБА_8 підтверджується лише словами останнього. А тому, не може бути об'єктивно оцінено при накладенні на скаржника дисциплінарного стягнення. Стосовно вимоги скаржника про виключення із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновок суду про доведеність факту погроз засудженого ОСОБА_3 інспектору ОСОБА_8, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про її необґрунтованість. Позаяк, судом першої інстанції в даному твердженні висловлено суб'єктивне ставлення рядового ОСОБА_8 до даної ситуації та жодним чином не порушено права скаржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
7. 14 грудня 2017 року скаржником на адресу суду касаційної інстанції надіслано касаційну скаргу на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року.
8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить змінити мотивувальну частину постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року в частині відмови у зміні мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
9. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що судом першої інстанції, у мотивувальній частині постанови необґрунтовано здійснено висновок, що фраза засудженого ОСОБА_3, яку він вважає жартом, висловлена на адресу рядового ОСОБА_8, могла бути сприйнятою останнім саме як погроза, враховуючи місце (установа виконання покарань) і обставини (наявність суперечки) її висловлення. А тому обставини, описані в рапорті щодо погроз ОСОБА_3 на адресу службової особи Замкової виправної колонії №58, знаходять своє підтвердження. На переконання скаржника, в результаті досліджених доказів погроза фізичною розправою певними зовнішніми діями, яка здатна викликати обґрунтовані підстави спричинення шкоди здоров'ю, і, як наслідок, - страх та вчинення певних дій для свого захисту об'єктивно не знайшло свого підтвердження, а, відповідно, - і порушення вимог ст. 107 Кримінально - виконавчого кодексу України та п. 3 розділу 3 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
10. Відповідачем відзив на касаційну скаргу не поданий, що не перешкоджає її розгляду по суті.
11. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
12. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
13. 16 вересня 2016 року ОСОБА_3 прибув до Замкової виправної колонії № 58 (м. Ізяслав Хмельницької області), де відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
14. 01 грудня 2016 року молодшим інспектором ВНіБ Замкової виправної колонії №58 ОСОБА_8 було складено рапорт про те, що ОСОБА_3 о 01 годині 10 хвилин цього дня допустив порушення розділу 3 пункту 3 Правил внутрішнього розпорядку виконання покарань, а саме під час обходу посту № 13 було виявлено, що даний засуджений допустив порушення розпорядку дня - не зайняв своє спальне місце та не спав. На законні вимоги припинити дане порушення розпорядку дня не відреагував, вимоги проігнорував.
15. 07 грудня 2016 року ОСОБА_3 на ім'я начальника Замкової виправної колонії № 58 написав пояснення, відповідно до якого підтвердив факт того, що не спав о 01 годині 10 хвилин ночі 01 грудня 2016 року, так як йому було необхідно прийняти їжу за медичними показниками через наявність у нього болі в епігастральній ділянці. Також ОСОБА_3 пояснив, що утримується в приміщенні камери один, а тому нікому не заважав, тиші не порушував.
16. За порушення вимог режиму відбування покарання, допущеному 01 грудня 2016 року, начальником сектору - начальником відділення СПС засуджених до ДПВ Замкової виправної колонії № 58 ОСОБА_5, засудженому ОСОБА_3 оголошено попередження.
17. 30 листопада 2016 року молодшим інспектором ВНБ Замкової виправної колонії № 58 ОСОБА_8 було складено рапорт, згідно з яким ОСОБА_3 допустив порушення розділу 3 пункту 3 Правил внутрішнього розпорядку виконання покарань, а саме: 30 листопада 2016 року о 19 годині 30 хвилин допустив прояви нетактовної поведінки по відношенню до інспектора ОСОБА_8 - виражався нецензурною лайкою, що принижує людську гідність, погрожував фізичною розправою.
18. 07 грудня 2016 року начальником сектору ДПВ Замкової виправної колонії №58 ОСОБА_9 подано рапорт на ім'я начальника установи виконання покарань про необхідність притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 за допущене ним 30 листопада 2016 року порушення режиму відбування покарання.
19. 07 грудня 2016 року, засудженим ОСОБА_3 були подані пояснення начальнику Замкової виправної колонії № 58, в яких він заперечує свою вину та вказує, що нецензурною лайкою не виражався, молодшому інспектору ОСОБА_8 не погрожував. Так, під час побачення засудженого зі своїм адвокатом ОСОБА_10 до кімнати зайшов ОСОБА_8 та зробив зауваження останній, а тому, з метою запобігти конфлікту, що виник між вказаними особами, ОСОБА_3 жартома сказав фразу: "Мы из Одессы, а в Одессе говорят: Не делайте нам нервы, и мы не будем делать вам".
20. 09 грудня 2016 року за порушення розділу 3 пункту 3 Правил внутрішнього розпорядку виконання покарань начальником ЗВК-58 ОСОБА_4 засудженому ОСОБА_3 оголошено сувору догану.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.
21. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Абзац другий частини третьої статті 107 Кримінально - виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року (далі - КВК України), в редакції на час виникнення спірних правовідносин: засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
23. Абзац одинадцятий частини четвертої статті 107 КВК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин: засудженим забороняється вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.
24. Пункт 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5: засудженим забороняється вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.
25. Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції на час виникнення спірних правовідносин: суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
29. Здійснивши аналіз оскаржуваних рішень, вбачається, що судом першої інстанції, при оцінці правомірності застосування до засудженого ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, відхилено показання інспектора ОСОБА_8 щодо висловлювання скаржника нецензурними словами на його адресу. Позаяк дані показання є необ'єктивними , недоведеними та підтверджуються лише зі слів останнього.
30. Проте суд першої інстанції, відхиляючи дані докази, вбачав за необхідне зазначити в своєму рішенні суб'єктивне сприйняття інспектором висловленої ОСОБА_3 на його адресу фрази.
31. Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суб'єктивне ставлення є явище оціночне, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Суб'єктивна оцінка залежить від обставин та місця сказаного, а також від особистості. Тобто те, що для однієї особи є нормою, для іншої може бути нестерпним.
32. Тому, Суд підтримує висновок суду першої інстанції щодо суб'єктивного сприйняття інспектором сказаної засудженим фрази як погрози, зважаючи на місце - установа виконання покарань та обставини (наявність суперечки) її висловлення. А також погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції стосовно факту погроз засудженого ОСОБА_3 інспектору ОСОБА_8 висловив суб'єктивне ставлення останнього до даної ситуації.
33. З огляду на викладене, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги доводи скаржника щодо помилковості та необґрунтованості висновку суду першої інстанції, підтриманому судом апеляційної інстанції, стосовно вірогідності сприйняття інспектором ОСОБА_8, сказаної засудженим ОСОБА_3 фрази як погрози йому.
34. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
35. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
36. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_3 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
37. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
38. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
39. Постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року залишити без змін.
40. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуючий суддя Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа