26 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/42/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лаптія Юрія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017
за позовом військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України,
2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова
до 1. Харківської міської ради,
2. фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича,
про скасування рішення та визнання договору оренди недійсним,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у справі №922/42/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Новікова Н.А., суддя Жельне С.Ч., суддя Кухар Н.М.) заяву ФОП Лаптій Ю.М. про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2016 у справі №922/42/16 за нововиявленими обставинами та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п.1 ч.6 ст.113 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала обґрунтована тим, що заявником не доведено дотримання місячного строку на звернення із заявою про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами, тому відсутні підстави для прийняття зазначеної заяви.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (головуючий суддя: Пелипенко Н.М., судді: Барабашов С.В., Істоміна О.А.) ухвалу місцевого суду залишено без змін з тих же підстав.
Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2018 касаційну скаргу ФОП Лаптія Юрія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №922/42/16 повернуто скаржнику без розгляду на підставі підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ).
09.02.2018 (згідно реєстраційним штампом) ФОП Лаптієм Юрієм Миколайовичем повторно подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 922/42/16.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2018 року у справі № 922/42/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
26.03.2018 суд постановив ухвалу про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 10.04.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.
Скаржник (відповідач 2) мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди попередніх інстанцій неправомірно не поновили пропущений строк для подання заяви, не надали оцінку доводам, зазначеним заявником в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, щодо дати, з якої останньому стало відомо про існування підстав для звернення з відповідною заявою.
З огляду на викладене, ФОП Лаптій Ю.М. у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач 2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, в судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Оскільки як місцевий господарський суд при постановленні ухвали від 25.07.2017, так і апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 03.10.2017, керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 (далі - ГПК України в редакції до 15.12.2017), отже Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, перевіряє правильність застосування господарськими судами процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваних судових рішень.
Статтею 112 ГПК України в редакції до 15.12.2017, передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 112 ГПК України в редакції до 15.12.2017).
Статтею 113 ГПК України в редакції до 15.12.2017 врегульовано, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили. Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється: у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 113 ГПК України в редакції до 15.12.2017 заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом.
Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК України, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.
Повернення заяви про перегляд судових рішень може бути здійснено господарським судом виключно з підстав, визначених у частині шостій статті 113 ГПК. Після усунення обставин, які були підставою для повернення заяви, її може бути подано повторно, за винятком випадків, зазначених у пункті 4 частини шостої статті 113, та у разі повернення заяви на підставі пункту 1 тієї ж частини в зв'язку з відхиленням клопотання про відновлення строку подання заяви. У разі подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з пропуском місячного строку, встановленого частиною першою статті 113 ГПК України, без клопотання про його відновлення, господарський суд має повернути заяву згідно з пунктом 1 частини шостої статті 113 ГПК. За клопотанням заявника цей строк може бути відновлено відповідно до вимог статті 53 ГПК за наявності поважних причин його пропуску.
Як було встановлено судами, рішенням Господарського суду Харківської області від 10.10.2016 у справі № 922/42/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним пункт 19 додатку 4 рішення Харківської міської ради від 24.06.2015 № 1913/15 щодо надання Лаптію Ю.М. в оренду строком до 01.07.2064 земельної ділянки площею 0,0528 га (кадастровий номер 6310136600:02:008:0053) за рахунок земель житлової та громадської забудови, які належать територіальній громаді м. Харкова для експлуатації та обслуговування торгово-офісної будівлі за літ. "Е-2" по вул. Пушкінській, 61 у м. Харкові, переукладення та припинення договору оренди від 02.06.2006 №340667100125; витребувано з володіння Харківської міської ради та Лаптія Ю.М. та передано на користь Держави в особі Міністерства оборони України за актом приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 0,0528 га по вул. Пушкінській, 61, у місті Харкові (кадастровий номер 6310136600:02:008:0053).
2-й відповідач - ФОП Лаптій Ю.М. звернувся до суду першої інстанції з заявою від 06.11.2017 за вх. № 56, в якій просить переглянути рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2016 у справі № 922/42/16 за нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В заяві про перегляд заявник посилався на те, що 04.10.2017 він через своїх представників, під час ознайомлення з матеріалам іншої справи, йому стало відомо, що позивач 2 19.06.2017 письмово звернувся до Харківської міської ради з питанням надання йому згоди (дозволу) на розробку технічної документації із землеустрою та встановлення меж земельної ділянки по вул. Пушкінській, 61 у м. Харкові площею 0,4228 га. Вважав, що право на дві сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі земельні ділянки він набув за рішеннями господарських судів. Проте за ст. 11ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та дії осіб, передбачені актами цивільного законодавства. Формування та реєстрація нової земельної ділянки замість посвідченої Державним актом є саме такою дією.
Звернення до Харківської міської ради, а не до розпорядника землями державної власності, землями оборони, позивач 2, незважаючи на посилання щодо приналежності земельних ділянок до земель оборони та державної власності, визнав право комунальної власності на 2 земельні ділянки у м. Харкові по вул. Пушкінській, 61, саме ті, які сформовані за проектом відводу громадянину Лаптію Ю.М.
В якості підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами зазначає про те, що 04.10.2017 під час ознайомлення з матеріалам іншої справи йому стало відомо, що на час подання позову до господарського суду у січні 2016 року замість посвідченої державним Актом на право постійного користування землею серії ХР-03-01-001736 від 09.07.1998, реєстраційний номер в книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 352 другим позивачем - КЕВ м. Харкова була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі нова земельна ділянка, іншої площі, конфігурації та з іншими межами, якій присвоєно кадастровий номер 6310136600:02:008:0067.
Як зазначав ФОП Лаптій Ю. М. про існування нововиявленої обставини йому стало відомо під час ознайомлення його представником із матеріалами цивільної справи 04.10.2017. Суд не звернув уваги на додану до заяви фотокопію із матеріалів справи - сторінок 86 та 87, які створені цифровою фотокамерою з автоматичним фіксатором дати та часу створення фото, що підтверджується відображенням вертикально розміщеної дати та часу створення фотокопії на її правій стороні, а саме : 2017-10-04 із зазначенням часу 15:45.
Повертаючи без розгляду заяву відповідача 2 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2016 у справі № 922/42/16 за нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, вказав на те, що заявником не доведено дотримання місячного строку на звернення із зазначеною заявою цьому, оскільки заявник у своїй заяві вказує, що моментом встановлення істотних для справи обставин, які на його думку є підставою для перегляду рішення в порядку, передбаченому Розділом ХІІІ ГПК України, є дата ознайомлення з матеріалами цивільної справи - 04.10.2017 року, але при цьому не надав жодних належних доказів в підтвердження зазначеного.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що ФОП Лаптій Ю. М. не спростовано твердження позивача 2, що про нововиявлені обставин стали відомі 2-му відповідачу до 04.10.2017, про що свідчить направлення 21.07.2017 представником Лаптія Ю.М. заяви стосовно спірної земельної ділянки до ГУ Держгеокадастру у Харківській області та отримання відповіді 24.07.2017.
Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечень на неї колегія суддів касаційного суду доходить наступних висновків.
У своїй заяві скаржник вказує, що моментом встановлення істотних для справи обставин є дата ознайомлення з матеріалами цивільної справи - 04.10.2017 року.
Як на доказ цього посилається на фотокопію із матеріалів справи - сторінок 86 та 87, які створені цифровою фотокамерою з автоматичним фіксатором дати та часу створення фото, що підтверджується відображенням вертикально розміщеної дати та часу створення фотокопії на її правій стороні, а саме : 2017-10-04 із зазначенням часу 15:45.
Відповідно до ст.32 ГПК України у наведеній редакції:
"Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово."
Згідно з ч.1 ст.36 цього Кодексу:
"Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору."
Відповідно до ст.37 вказаного Кодексу:
"Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору."
Скаржником не наведено аргументованих та мотивованих переконливих доводів, до якого виду доказів відноситься вищевказані фотокопії із матеріалів справи, які створені цифровою фотокамерою з автоматичним фіксатором дати та часу створення фото.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.43 наведеного Кодексу.
"Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом."
Згідно зі ст.34 зазначеного Кодексу:
"Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування."
Крім належності та допустимості суд оцінює достовірність та достатність доказів.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням всього вищевикладеного, суди попередніх інстанцій, зазначаючи, що у своїй заяві заявник вказує, що моментом встановлення істотних для справи обставин, є дата ознайомлення з матеріалами цивільної справи - 04.10.2017 року, але при цьому не надав жодних належним чином документально засвідчених доказів в підтвердження зазначеного доводу, фактично на підставі власної оцінки доказів обґрунтовано поставили під сумнів наявність у зазначених фотокопій сили доказу, а також їх достовірність та достатність, з чим повністю погоджується суд касаційної інстанції.
Крім того, апеляційним судом обґрунтовано вказано, що ФОП Лаптій Ю. М. не спростовано твердження позивача 2, що про нововиявлені обставин стали відомі 2-му відповідачу до 04.10.2017, про що свідчить направлення 21.07.2017 представником Лаптія Ю.М. заяви стосовно спірної земельної ділянки до ГУ Держгеокадастру у Харківській області та отримання відповіді 24.07.2017.
Отже, заявником не було доведено, що заява подана не пізніше одного місяця з дня встановлення обставини, яку він вважає нововиявленою.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що суди попередніх судових інстанцій на підставі повної та всебічної власної оцінки доказів дійшли правомірного висновку про повернення заяви ФОП Лаптій Ю.М. про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2016 у справі № 922/42/16 за нововиявленими обставинами та додані до неї документи без розгляду на підставі п.1 ч. 6 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на відповідача 2 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись п.8 ст.13, статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лаптія Юрія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 922/42/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський