26 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 921/333/17-г/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
до Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство"
про стягнення неустойки в сумі 51 690, 00 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
Позивач - ПАТ "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ДП "Бережанське лісомисливське господарство" 51690 грн. штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу на підставі комерційних актів від 21.12.2016 р. №366602/16 та №366602/17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при контрольній перевірці маси вантажу (деревина паливна) у вагонах №96392014 та 96396015, відправлених у грудні 2016 року відповідачем до Румунії, було виявлено невідповідність маси, зазначеній відправником у накладних №542118 та №544791, про що перевізником 21 грудня 2016 року були складені комерційні акти . В результаті невірного зазначення маси вантажу, яка впливає на визначення розміру провізної плати, згідно проведеного розрахунку, було занижено розмір платежів за перевезення. Належна провізна плата за даною відправкою згідно розрахунків становить 10338 грн. 00 коп. (4097,00 грн. + 6241,00 грн.). Позивачем на підставі §3 п.4 та ч.2 ст.16 СМГС (Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення) відповідачу нарахована неустойка у п'ятикратному розмірі провізної плати, що становить 51690,00 грн. (10338,00 грн. х 5).
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.07.2017(суддя Руденко О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (головуючий суддя: Кравчук Н.М., судді: Матущак О.Л., Мирутенко О.Л.) у справі № 921/333/17-г/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Бережанське лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 1 655,00 грн. неустойки та 51,23 грн. в рахунок повернення судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведені обставини неправильного зазначення відповідачем у накладних маси вантажу, які засвідчено належними та допустимими доказами - комерційними актами, що, в свою чергу, є підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності, передбаченої §3 п.4 ст. 16 СМГС. При цьому, судом було встановлено, що позивачем суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено з вартості провізної плати всього вантажу, що прямо суперечить ч. 2 ст. 549 ЦК України, а також не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України). Відтак, посилаючись на постанову ВГСУ від 24.05.2017 у справі №904/10497/16 та здійснивши власний розрахунок вартості провізної плати надлишкового вантажу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 1 655 грн.
06.11.2017 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Виробничим структурним підрозділом "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 921/333/17-г/14 до Вищого господарського суду України.
На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 921/333/17-г/14 передано до Касаційного господарського суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2018 року у справі № 921/333/17-г/14 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
26.02.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 13.03.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.
Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами попередніх судових інстанцій було вірно встановлено всі обставини справи, але неправильно застосований матеріальний закон, а саме ст. 549 ЦК України та норми ст. 16 СМГС щодо розрахунку неустойки.
При цьому вважає, що суди встановивши обставини неправильного зазначення відповідачем у накладних маси вантажу повинні були стягнути з останнього штраф у п'ятикратному розмірі перевізної плати, як це передбачено §3 п.4 та ч.2 ст.16 СМГС (Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення) та ст. ст. 118,122 Статуту Залізниць.
З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга підлягає повному задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Як було встановлено судами, 09.12.2016 із станції Бережани Львівської залізниці ДП "Бережанське лісомисливське господарство" (відправник) завантажило та відправило два вагони №96392014 і 96396015 до Румунії, станція Дорнешти з вантажем - деревина паливна, що підтверджується залізничними накладними №542118 та №544791 (а.с. 16-17).
У залізничній накладній №542118 у графі 24 відправником вказана маса вантажу -36000 кг., а у накладній №544791 - 55000 кг.
Як зазначав відповідач, маса лісоматеріалів визначалась ним крановими вагами типу 10ВК-РКМ заводський номер 925, які у встановленому порядку повірені та мають усі дозвільні документи (а.с. 49-51).
21.12.2016 при надходженні двох вагонів, завантажених лісоматеріалами відповідача, на станцію Чернівці, у відповідності до ст.23 СМГС позивачем було проведено контрольну перевірку маси вантажу.
Як вказував позивач, Залізницею контрольне зважування було проведене на справних 150-ти тонних вагонних вагах ВЦ-150, що підтверджується Технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки, які пройшли повірку 21.10.2016, що засвідчується відповідними відмітками на документах (22-23).
За результатами проведеної перевірки, Залізницею встановлено, що маса вантажу у вагонах №96392014 та 96396015 не відповідає масі, зазначеній відправником у накладних, зокрема, згідно накладної №542118 маса вантажу становить 36000 кг, а фактично виявилося 43000 кг, за накладною №544791 - 55000 кг, по факту - 63900 кг., про що складено комерційні акти № 366602/16 та № 366602/17 від 21.12.2016. (а.с. 18-19).
Також про невідповідність маси вантажу у накладних також зазначено в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах по ст. Чернівці Львівської залізниці (а.с. 20-21).
Позивач вважає, що з відповідача слід стягнути суму штрафу в розмірі 51690 грн. за неправильне зазначення у накладних №542118 та №544791 маси відправленого вантажу. Розмір штрафу нарахований на підставі комерційних актів №366602/16 та №366602/17 за невірно вказані у накладних маси вантажу на підставі §3 п.4 та ч.2 ст.16 СМГС (Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення). Аналогічне положення зазначене у ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць відправнику у розмірі п'ятикратної провізної плати: 4097 грн.+6241 грн =10338 грн. х 5 =51 690 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанцій, виходив з того, що оскільки спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні, тому регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС у редакції від 06.06.2014р. ), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав. До даної Угоди приєдналася Державна адміністрація залізничного транспорту України та її дія підтверджена постановою Кабінету міністрів України №246 від 03.04.1993р. Суди дійшли висновку, що позивачем доведені обставини неправильного зазначення відповідачем у накладних маси вантажу, які засвідчено належними та допустимими доказами - комерційними актами, що, в свою чергу, є підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності, передбаченої §3 п.4 ст. 16 СМГС. При цьому вказали, що СМГС не містить приписів стосовно того, що є базою нарахування штрафу, зокрема, вартість провізної плати всього вагону чи вартість провізної плати надлишку маси вантажу, виявленої залізницею при перевірці. Здійснивши посилання на практику ВСГУ, а саме на постанову від 24.05.2017 у справі №904/10497/16 та здійснивши власний розрахунок вартості провізної плати надлишкового вантажу, дійшли висновку про часткове задоволення позову на суму 1 655 грн.
Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд відмічає наступне.
Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №904/10497/16 була в повному обсязі задоволена заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про перегляд судових рішень касаційної, апеляційної та першої інстанцій.
В даній постанові Верховний Суд дійшов наступних висновків:
"Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.
Відповідно до статті 23 Статуту залізниць відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5084.
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (надалі - Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).
Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно з пунктом 2.1 вказаних Правил оформлення перевізних документів, вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.
Згідно з положенням статті 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Пунктом 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
В силу приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно частини 1 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України:
"1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання."
Відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів відправник був зобов'язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагону, і провізна оплата в даному випадку в накладній визначалася виходячи із маси всього вантажу, який знаходився у даному вагоні.
За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаному вагону, відповідає як ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, так і ч.2 ст.549 ЦК України."
Аналогічні положення зазначені в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення, які були застосовані в даній справ № 921/333/17-г/14.
Так, згідно зі статтею 2 СМГС, на умовах якого здійснювалося перевезення вантажу, його дія має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажу та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що договірні відносини виникли у позивача - Залізниці з резидентом України - відповідачем по справі , у зв'язку з чим норми цієї угоди мають обов'язкову силу для обох учасників спору.
За §3 ст.14 СМГС договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка.
Згідно ст. 19 СМГС визначення маси вантажу здійснюється відповідно до правил перевезення вантажу. В даному випадку слід керуватись Правилами приймання вантажів до перевезень, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 861/5082 (далі - Правила приймання вантажів).
Відповідно до §1 ст.16 СМГС відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної.
У статті 29 СМГС передбачено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним в накладній.
Статтею 31 СМГС передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком:
1) відправника, який бере участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється;
2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється.
Відносно неустойки діє такий же порядок.
Статтею 5 СМГС визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.
Згідно § 5 ст.30 СМГС неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.
Предметом даного спору є стягнення залізницею неустойки за неправильне зазначення у накладних маси вантажу в порядку передбаченому національним законодавством України.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Статут залізниць України (надалі - Статут залізниць) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457. Статут залізниць чинний зі змінами і доповненнями.
За приписами ст. 16 §3 ч.2 СМГС неустойка за п. 4 §3 стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.
Враховуючи, що позивачем доведені обставини неправильного зазначення відповідачем у накладних маси вантажу, які засвідчено належними та допустимими доказами - комерційними актами, тому на його користь підлягає стягненню неустойка в розмірі 51690 грн. у п'ятикратному розмірі перевізної плати, як це передбачено §3 п.4 та ч.2 ст.16 СМГС.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій на підставі повної та всебічної оцінки доказів неправильно застосували норми матеріального закону, що призвело до винесення помилкових рішень.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу стосовно неправильного зважування, збільшення ваги внаслідок зволожування, визначення різниці ваги та недоліків комерційних актів судом не приймаються, оскільки ці доводи стосуються переоцінки доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи, що в силу наведеної ч.2 ст.300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з п.3 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд."
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.311 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню."
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Виробничого структурного підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю, рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №921/333/17-г/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн. за подання позовної заяви, 1760грн. за подання апеляційної скарги, 1920 грн. за подання касаційної скарги підлягають стягненню на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" з Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство"
Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:
"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."
Керуючись п.8 ст.13, статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №921/333/17-г/14 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №921/333/17-г/14 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю:
Стягнути з Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" (ул. Замкова, 6, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501, ід. код 00993018) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м.Львів, Львівська область, 79007, ід. код 40081195) 51690 грн. неустойки."
3. Стягнути з Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" (ул. Замкова, 6, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501, ід. код 00993018) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м.Львів, Львівська область, 79007, ід. код 40081195) судовий збір у розмірі 1600 грн. за подання позовної заяви, 1760 грн. за подання апеляційної скарги, 1920 грн. за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський