27 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 906/614/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 10.08.2017 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акуба" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" про стягнення 178 921,54 грн,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акуба" (далі - ТОВ "Акуба") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (далі - ТОВ "Вудпак") про стягнення попередньої оплати в сумі 178 921,54 грн, здійсненої на підставі укладеного між сторонами договору від 04.01.2016 № 04-01/16. Також, заявлені до відшкодування витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн.
Позов обґрунтовано непоставленням відповідачем товару на суму 178 921,54 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.08.2017 (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Вудпак" на користь ТОВ "Акуба": 178 921,54 грн попередньої оплати, 2 683,82 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на послуги адвоката.
Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 у складі: Крейбух О.Г., Павлюк І.Ю., Демянчук Ю.Г. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Вудпак" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також тим, що акт звірки за період з 01.01.2016-17.08.2016 не містить посади та прізвища особи, що його підписала від імені ТОВ "Акуба"; акт звірки за період з 01.01.2016-26.01.2017 підписано фінансовим директором ОСОБА_6, однак, підпис поставлений не ним, тому зазначені акти є підробленими і не можуть братися до уваги; згідно наявних у відповідача видаткових накладних № 206 від 02.09.2016 на суму 156 577,11 грн, № 187 від 12.08.2016 на суму 157 598,47 грн, № 73 від 31.03.2016 на суму 227 078,78 грн, № 91 від 15.04.2016 на суму 760 00,00 грн позивачу відвантажено товар, що свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем та навпаки про існування заборгованості перед ТОВ "Вудпак" в розмірі 124 157,24 грн.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ "Акуба" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість. При цьому наголошує на дійсності актів звірки, оскільки один з них оформлено та направлено на адресу позивача самим відповідачем. Крім того позивач зазначає, що відповідачем не надано судам попередніх інстанцій доказів поставки позивачу товару на суму 178 921,54 грн.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Судами при розгляді справи встановлено, що 04.01.2016 між ТОВ "Акуба" (позивач) та ТОВ "Вудпак" (продавець) укладено договір № 04-01/16, згідно умов якого продавець зобов'язався виготовити та поставити пиломатеріали, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно п.1.2 договору, у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору сторони визначають: асортимент, кількість, вартість товару, вимоги до якості, та інші умови у разі необхідності.
Згідно умов розділу 2 договору:
2.1. загальна сума цього договору визначається як сумарна вартість усіх партій товару, що будуть поставлені протягом всього строку дії цього договору;
2.2. ціна товару зазначається в специфікації та встановлюється в національній валюті України;
2.3. у випадку зміни цін на товарному ринку України, постачальник має право змінити ціну товару, за умови, що товар ще не був оплачений покупцем. Не може бути змінена ціна товару, який був оплачений на підставі рахунку, виставленого покупцем;
2.4. покупець здійснює попередню оплату за товар, в розмірі, що обумовлюється сторонами. Остаточний розрахунок за партію товару покупець сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з дня, в якому здійснюється передача партії товару та його завантаження;
2.5. при здійснені платежів, покупець зобов'язаний вказувати номер і дату цього договору та номер і дату рахунку - фактури;
2.6. платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після зарахування коштів на банківській рахунок постачальника.
Строк поставки товару обумовлюється сторонами для поставки кожної конкретної партії товару (п. 3.2 договору).
Відповідно до п.3.4 договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару безпосередньо покупцю або повноважному представнику покупця відповідно до видаткової накладної.
Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 8.2 договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
На виконання п. 1.2 договору сторонами підписано специфікацію № 1 від 04.01.2016, загальна вартість партії товару за якою 3 499 930,00 грн та специфікацію № 2 від 09.08.2016, загальна вартість партії товару за якою 496 496,00 грн.
ТОВ "Акуба" на виконання умов договору перераховано ТОВ "Вудпак" 1 906 934,25 грн за пиломатеріали, що підтверджується платіжними дорученнями та визнається відповідачем.
ТОВ "Вудпак" повернуто ТОВ "Акуба" грошові кошти в розмірі 1 413 837,13 грн згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
04.08.2016 ТОВ "Акуба" направлено ТОВ "Вудпак" лист (претензію) № 82 про повернення коштів у сумі 493 097,12 грн.
Судами встановлено і це не заперечувалось сторонами, що ТОВ "Вудпак" поставлено ТОВ "Акуба" пиломатеріали на загальну суму 314 175,58 грн.
05.09.2016 ТОВ "Вудпак" листом № 132/1 у відповідь на лист (претензію) № 82 від 04.08.2016 повідомлено ТОВ "Акуба", що за участю представників сторін проведено звірку взаємних розрахунків станом на 17.08.2016 по договору № 04-01/16 від 04.01.2016, за результатами якої складено акт, згідно якого заборгованість ТОВ "Вудпак" перед ТОВ "Акуба" станом на 17.08.2016 становила 338 498,65 грн. Разом з тим, ТОВ "Вудпак" вживаються заходи щодо погашення заборгованості, тому станом на 05.09.2016 вона становить 178 921,54 грн. Крім того, у листі зазначено, що заборгованість буде погашена в найближчий термін.
Неповернення відповідачем суми попередньої оплати та непоставка пиломатеріалів на цю суму стала підставою для звернення позивача з даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Спірні правовідносини виникли на підставі договору № 04-01/16 від 04.01.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 ЦК України).
Згідно статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судами встановлено, що товар на суму 178 921,54 грн не поставлено, грошові кошти не повернуті.
Враховуючи наведене, а також беручі до уваги строк дії договору, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
Правомірними є також висновки судів про стягнення витрат на оплату послуг адвоката до 5000,00 грн на підставі статей 44, 48, 49 ГПК України (в редакцій, чинній до 15.12.2017).
Посилання скаржника на те, що акти звірки не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки вони підписані неналежними особами і до того ж тільки фіксують стан розрахунків між сторонами, але не породжують будь-яких прав і обов'язків сторін не приймається до уваги, оскільки акти звірки взаємних розрахунків дійсно не є первинними документами, проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, є доказами, які в сукупності з іншими доказами можуть встановлювати юридичний факт - наявність заборгованості відповідача.
Посилання скаржника на те, що в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 встановлено, що акти звірки, подані позивачем, є підробними також не приймається до уваги, оскільки апеляційний суд у своїй ухвалі від 04.10.2017 про відкладення слухання справи процитував доводи відповідача, на підставі яких останній заперечував проти задоволення апеляційної скарги, а не констатував факти встановлені судом при розгляді справи.
Щодо обґрунтування відповідачем неможливості подачі доказів, а саме видаткових накладних від 31.03.2016 № 73 та від 15.04.2016 № 91 суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що таке обґрунтування потрібно було надати суду апеляційної інстанції для вирішення питання про можливість прийняття додаткових доказів. Щодо пояснень відповідача про неможливість подачі вищевказаного обґрунтування суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що ці пояснення не містять причин, які б унеможливлювали своєчасну подачу такого обґрунтування. Тим більше, що ухвалою від 04.10.2017, якою відкладався розгляд справи було зобов'язано ТОВ "Вудпак" подати суду, зокрема: журналу відвантаження продукції ТОВ "Вудпак" (оригінал для огляду та копії відповідних сторінок); оригінали видаткових накладних № 73 від 31.03.2016 року на суму 227 078,78 грн., № 91 від 15.04.2016 року на суму 76 000,00 грн.; податкову накладну по поставці ТОВ "Акуба" сировини 31.03.2016 та 15.04.2016 року за накладними № 73, № 91 (за наявності); обґрунтовані письмові пояснення неможливості подачі зазначених документів до суду першої інстанції.
Твердження скаржника про те, що апеляційним судом було проігноровано його клопотання про відкладення слухання справи не відповідає дійсності, оскільки з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що таке клопотання судом розглянуто та відхилено з відповідним обґрунтуванням.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Судові витрати.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 10.08.2017 у справі № 906/614/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. Краснов
Судді: Г. Мачульський
І. Кушнір