?
27 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/7154/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Логістик плюс"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017
(головуючий - Чорна Л.В., судді - Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.)
у справі № 910/7154/17 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СД Логістик плюс"
про стягнення 134 014,50 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (далі - позивач, ТОВ "Український Рітейл") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (далі - відповідач, ТОВ "Кернел Трейд") про стягнення штрафу у розмірі 134 014,50 грн.
1.2. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не поставив товар у визначений Договором поставки №20042016/1 від 20.04.2016 строк, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу на підставі п.7.1 цього договору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Кернел-Трейд" на користь ТОВ "Український Рітейл" 67 007,25 грн штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 010,21 грн. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено у такій редакції: "Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3; код ЄДРПОУ 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 25; кімната 207; код ЄДРПОУ 34604386) 134 014(сто тридцять чотири тисячі чотирнадцять) грн. 50 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 010,21 (дві тисячі десять)грн. 21 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3; код ЄДРПОУ 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 25; кімната 207; код ЄДРПОУ 34604386) 2 211(дві тисячі двісті одинадцять) грн. 23 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги".
2.3. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
20 квітня 2016 року між ТОВ "Український Рітейл", як покупцем, та ТОВ "Кернел-Трейд", як постачальником, укладено договір поставки № 20042016/1 (далі - договір) з протоколом розбіжностей до нього, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.
Найменування, асортимент та ціна товару, що постачається, зазначається у Додатку № 1 "Специфікація", яка є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору товар постачається постачальником окремими партіями відповідно до Специфікації, в якій сторони узгоджують та прописують умови поставки, графік та кількість доставки кожної партії. Постачальник зобов'язується здійснювати постачання товару відповідно до підписаної сторонами Специфікації власними транспортними засобами і за власний рахунок.
Згідно п. 2.3 договору зобов'язання щодо поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару або повного пакету належним чином оформлених супровідних документів покупцю, згідно з умовами даного Договору та чинного законодавства України.
Згідно з Специфікацією (Рейс №61) від 03.01.2017 відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу 22.02.2017 олію соняшникову рафіновану за ціною 26,472 грн з ПДВ у кількості 40 500 шт на загальну суму 4 091 909,40 грн за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 114 на умовах DDP згідно з "Інкотермс-2010".
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 4 091 909,40 грн (13.02.2017, 15.02.2017, 17.02.2017 та 22.02.2017), що підтверджується довідкою банку і сторонами не заперечується.
В порушення умов договору відповідач в строк, погоджений сторонами, не поставив позивачу товар на загальну суму 536 058,00 грн.
Згідно з видатковою накладною №РН-151493 від 22.02.2017 та товарно-транспортною накладною №170221_042/1 від 22.02.2017 олія соняшникова у кількості 20 250 шт на суму 536 058,00 грн була поставлена позивачу 26.02.2017.
Згідно з п. 7.1 договору поставки у разі, якщо протягом 3 робочих днів з моменту перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інший термін не погоджено в Специфікації, постачальник не виконує зобов'язання з постачання товару в установлений строк (день) постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 25% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
Стягнення штрафу на підставі зазначеного пункту договору і є предметом спору у цій справі.
2.4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.
2.4.1. Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 134 014,50 грн, суд визнав його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
2.4.2. Водночас, задовольнивши клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу, суд зазначив таке.
Обґрунтовуючи вищевказане клопотання, відповідач просив суд прийняти до уваги, що доставка вантажу здійснювалась не його власним транспортним засобом, а залученим на підставі Договору перевезення Перевізником (третя особа у справі). Відповідач зі своєї сторони вжив всіх заходів для належного виконання зобов'язання перед позивачем та попередив останнього про затримку вантажу. Незначна затримка у доставці товару не завдала майнової шкоди ані позивачу, ані іншим учасникам господарських відносин.
Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що таке клопотання відповідача щодо зменшення неустойки нарахованої позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване. Прийнявши до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки товару позивачу, відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяних збитків, викликаних простроченням виконання, незначний період прострочення виконання зобов'язання та обставини, що призвели до порушення відповідачем строків поставки товару позивачу, суд вважав за можливе скористатися правом, передбаченим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір штрафу на 50%.
2.5. Не погоджуючись з таким висновком та скасовуючи в цій частині рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначив таке.
2.5.1. Укладаючи договір поставки, сторони передбачили, що постачальник несе відповідальність за дії або бездіяльність своїх працівників, а також інших осіб, залучених до виконання зобов'язань за договором, в тому числі, за будь-яку шкоду, спричинену внаслідок порушення його працівниками або іншими залученими ним до виконання договору особами умов договору чи вимог покупця. (п. 8.6 договору).
2.5.2. За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню у повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ТОВ "Кернел-Трейд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СД Логістик плюс" звернулися до суду з касаційними скаргами, у яких просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017.
3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржники зазначають про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, що знайшло свій прояв, зокрема, у такому.
3.2.1. Апеляційним господарським судом, в порушення вимог ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, не було встановлено законних підстав для скасування рішення суду в частині зменшення розміру неустойки (штрафу). Крім того, в постанові не зазначено доводів апеляційного суду про те, з яким саме висновком суду першої інстанції в частині зменшення неустойки (штрафу) він не погоджується. У постанові суд лише посилається на загальні норми законодавства щодо обов'язковості договору та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, що жодним чином не спростовує право суду першої інстанції на зменшення розміру штрафних санкцій.
3.2.2. Скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не враховано, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин. Не проведено оцінку поведінки винної сторони із всебічним врахуванням всіх істотних обставин справи, а також не взято до уваги незначність порушення строків доставки, оскільки фактична затримка склала період часу з 18.00 год (погоджений строк доставки) по 13.30 год наступного дня (фактичний час прибуття автомобіля).
На думку скаржників, викладені причини затримки доставки вантажу є тими винятковими обставинами, за яких суд має право, з урахуванням інтересів обох сторін у сукупності з усіма наданими доказами застосувати п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%.
Зазначені обставини знайшли своє відображення у висновках суду першої інстанції, що викладені ним в рішенні від 05.07.2017, яке є обґрунтованим, прийнятим з урахуванням обставин справи, підстав для його скасування не було.
3.3. У відзивах на касаційну скаргу позивач зазначає про безпідставність вимог касаційних скарг ТОВ "Кернел-Трейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Логістик плюс" та просить відмовити у їх задоволенні, залишивши без змін постанову суду апеляційної інстанції.
3.3.1. Позиція позивача фактично дублює висновок апеляційного господарського суду стосовно тлумачення та застосування п.8.6 договору. При цьому, позивач вказує також на те, що затримка товару на 4 календарних дні для нього є значною.
3.3.2. ТОВ "Український Рітейл" також зазначає, що повинен був відвантажити поставлений відповідачем товар Громадській організації "Маріупольська спілка молоді". Проте через несвоєчасне відвантаження товару відповідачем, позивач виконав своє зобов'язання з простроченням, внаслідок чого Громадська організація "Маріупольська спілка молоді" виставила йому штраф у розмірі 321 634,80 грн.
Те, що позивач не стягує з відповідача збитки, згідно з твердженнями ТОВ "Український Рітейл" обумовлено довгими партнерськими взаємовідносинами з ТОВ "Кернел Трейд", проте відповідач вже вдруге порушує умови договору.
3.4. У відповіді на відзив ТОВ "Кернел-Трейд" наголошує на безпідставності тверджень позивача, про які зазначено у п.3.3.2 цієї постанови, оскільки ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному господарському суді позивачем не заявлялись та не надавались будь-які докази понесених ним збитків у зв'язку із затримкою поставки товару відповідачем.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
4.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Спір у справі виник з правовідносин, врегульованих сторонами у договорі поставки поставки № 20042016/1 від 20.04.2016, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки визначеного таким договором товару.
4.3. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
4.4. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов'язання із своєчасної поставки товару позивачу.
4.5. Суди обох інстанцій на підставі оцінки доказів у справі встановили правомірність та обґрунтованість вимог ТОВ "Український Рітейл" про стягнення з відповідача штрафу на підставі п.7.1 договору. В цій частині судові рішення не оскаржуються.
4.6. Спірним є застосоване судом першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем з відповідача штрафу на 50%.
4.7. Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Тобто зменшення розміру штрафу - це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме, ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
У частині 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
4.8. Як зазначено у п. 2.4.2 цієї постанови, свій висновок про можливість зменшення розміру пені, нарахованої позивачем на підставі п. 7.1 договору, суд першої інстанції мотивував тим, що з огляду на незалежні від відповідача обставини, він виконав своє зобов'язання перед позивачем в найкоротші строки, а також тим, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання зобов'язань не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків.
4.9. Вважаючи такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, апеляційний господарський суд у своїй постанові послався лише на п.8.6 договору та не надавав оцінки доказам поданим відповідачем, в підтвердження наведених доводів про наявність правових підстав для задоволення його клопотання про зменшення розміру стягнутого з нього штрафу (п.2.5.1 цієї постанови).
Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі (ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
4.10. Суд касаційної інстанції відзначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності та відображено у судовому рішенні.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте, зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
4.11. Проте, в порушення зазначених вище вимог, апеляційний господарський суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, не навів належного правового обґрунтування своєму висновку.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного суду повинні бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.
Проте постанова, що оскаржується у цій справі, таких доводів не містить, про що обґрунтовано зазначає відповідач у своїй касаційній скарзі.
Тобто зі змісту постанови апеляційного господарського суду не можна зробити висновок, на якій правовій підставі було скасовано рішення суду першої інстанції, у якому суд надав оцінку поданим сторонами доказам та цілком справедливо скористався своїм правом, визначеним у ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
4.12. Відтак, враховуючи висновки суду першої інстанції, здійснені за результатами оцінки поданих сторонами доказів, суд касаційної інстанції вважає правомірним зменшення розміру стягнутого з відповідача штрафу на 50%.
Отже, рішення суду першої інстанції є таким, що винесене з повним та всебічним з'ясуванням всіх обставин, дотриманням балансу інтересів сторін та враховуючи конкретні обставини справи.
4.13. Твердження позивача у відзиві на касаційну скаргу про понесення ним збитків внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання з поставки товару (п.3.3.2 постанови) до уваги не приймаються, оскільки їх оцінка виходить за межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, зважаючи на приписи ст.300 Господарського процесуального кодексу України.
4.14. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
4.15. Проте ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає та підлягає скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до ст.312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
5.2. Зважаючи на викладені вище обставини, Верховний Суд скасовує постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та залишає в силі законне та обґрунтоване рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017.
6. Судові витрати
6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
6.2. Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд задовольняє касаційні скарги ТОВ "Кернел-Трейд" і Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Логістик плюс", скасовує постанову суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення місцевого господарського суду, судовий збір за розгляд касаційних скарг покладається на ТОВ "Український Рітейл".
Керуючись частиною 8 статті 13, статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" задовольнити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Логістик плюс" задовольнити.
3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №910/7154/17 скасувати.
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 у справі №910/7154/17 залишити в силі.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (ідентифікаційний код 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (ідентифікаційний код 31454383) 2412,26 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (ідентифікаційний код 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Логістик плюс" (ідентифікаційний код 38289796) 2412,26 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Ткач
Судді О.Мамалуй
В. Студенець