Іменем України
25 квітня 2018 року
Київ
справа №820/2636/16
адміністративне провадження №К/9901/11760/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (головуючий суддя Русанов В.Б., судді - Кирило Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа - Національна поліція України про скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку,
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області від 24 березня 2016 року №53 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади оперуповноваженого Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області; поновити ОСОБА_2 на посаді та стягнути з ГУНП в Миколаївській області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано ГУНП в Миколаївській області внести зміни до наказу від 24 березня 2016 року №53 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_2 з посади, а саме з 24 березня 2016 року на 01 квітня 2016 року; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано наказ ГУНП в Миколаївській області від 24 березня 2016 року №53 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади;
- поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповновноваженого Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області з 24 березня 2016 року;
- стягнуто з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 28 639,44 грн.;
- постанову допущено до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення в межах суми за один місяць.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанцій, ГУНП в Миколаївській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), пунктами 8, 9, 12 розділу XI якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 з 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом ГУНП в Миколаївській області від 07 листопада 2015 року №3 о/с ОСОБА_2 призначено в порядку переатестування, як такого, що прибув з МВС України на посаду оперуповноваженого Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, з присвоєнням йому спеціального звання "майор поліції".
01 лютого 2016 року ГУНП в Миколаївській області видано наказ №52 "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області", яким визначено провести атестування поліцейських та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУНП України в Миколаївській області.
Наказом ГУНП в Миколаївській області від 19 лютого 2016 року №113 затверджено персональний склад атестаційних комісій ГУНП України в Миколаївській області, а також зазначено, що комісії у своїй діяльності повинні керуватися Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - Інструкція).
02 березня 2016 року за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди Атестаційна комісія №3 ГУНП в Миколаївській області прийняла рішення, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (протокол від 02 березня 2016 року ОП №15.00004258.0023527).
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржив його до Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону.
17 березня 2016 року Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №3 прийняла рішення про відхилення скарги ОСОБА_2 (протокол від 17 березня 2016 року ОП №15.00004850.0023527).
Наказом ГУНП в Миколаївській області від 24 березня 2016 року №53 о/с майора поліції ОСОБА_2 звільнено із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність).
Підстава: рішення Атестаційної комісії №3 ГУНП в Миколаївській області від 02 березня 2016 року ОП №15.00004258.0023527.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що наказ про проведення атестації позивача, прийнятий відповідачем з дотриманням вимог статті 57 Закону №580-VIII, а дії атестаційної комісії під час проведення атестації відповідали вимогам встановленим Інструкцією №1465.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
Інститут атестування поліцейських передбачено Законом №580-VIII, відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою.
Тобто, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону №580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що на думку відповідача, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону №580-VIII.
Разом з тим, приписи частини першої статті 57 вказаного Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону №580-VIII, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.
Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
При вирішенні спору у цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що наказ, яким позивача призначено на посаду оперуповноваженого Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області в порядку переатестування, з присвоєнням спеціального звання "майор поліції", не містить жодних застережень про тимчасовість призначення на посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття його на службу.
Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що атестування ОСОБА_2 проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.
Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Аналізуючи матеріали атестування позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що зміст атестаційного листа ОСОБА_2, складеного його безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. В цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 займаній посаді відповідає.
Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Разом з тим, аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції і за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону №580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо. А тому, з урахуванням вищевикладеного, наказ про звільнення позивача підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу від 24 березня 2016 року №53 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади оперуповноваженого Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно до пункту 1 частини першої стаття 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 345, 349, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець