18 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/24068/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017
у справі № 910/24068/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на перемет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"
про стягнення 10593,67 грн., -
У грудні 2016 ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" 10 593,67 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач має право зворотної вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за завдану шкоду, оскільки ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0107-14-01359 від 19.12.2014 було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Mercedes-Benz GL550", реєстраційний номер НОМЕР_2 у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 у справі №910/24068/16 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 910/24068/16 рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 скасовано. Постановлено нове рішення, яким позов задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача 10 593,67 грн. страхового відшкодування.
У касаційній скарзі ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 910/24068/16 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2017, посилаючись на наступне.
Не погоджуюсь з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції відповідач посилається на порушення апеляційним судом вимог ч. ч. 1, 2 ст. 20 -1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за якими, у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії, а у разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність, таким чином зміна власника транспортного засобу не є підставою для припинення дії договору страхування.
Також, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано того, що страхувальник не повідомила відповідача про наявність іншого договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного щодо одного й того ж транспортного засобу укладеного раніше з ТОВ "Страхова компанія "Кредо", а звідси й не врахувала вимоги ч. 3 ст. 989 ЦК України згідно якої, новий договір страхування вважається нікчемним, внаслідок неповідомлення страховика про те, що об'єкт уже застрахований.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Так, суд касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що оскільки на час укладання, між страхувальником - ОСОБА_5 та відповідачем - ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03.09.2014, транспортний засіб, а саме "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вже був застрахований, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з іншою страховою компанією від 01.08.2014, який укладений з попереднім власником автомобіля та третьою особою у цій справі, а в силу ст. 201 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зміна власника забезпеченого транспортного засобу не припиняє автоматично дію договору страхування, і цей договір діє до закінчення строку на який він укладався, при цьому права та обов'язки страхувальника переходять до нового власника. Таким чином, згідно вимог зазначеного Закону, саме на страхувальника покладається обов'язок повідомляти страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується, проте цей обов'язок належним чином виконано страхувальником не було, тому укладений договір страхування від 03.09.2014 з відповідачем є нікчемним, з урахуванням ч. 2 ст. ст. 989 ЦК України.
Разом з тим, апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові та постановляючи нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" страхового відшкодування у сумі 10 593,67 грн. виходив з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 16.03.2015 в м. Києві по проспекту Перемоги 67 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Mercedes-Benz GL550", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ "Єврокар" та яким керував ОСОБА_6 та транспортного засобу "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 та яким керував ОСОБА_7, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 59625181та постановою Святошинського районного суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі №759/4558/15-п, згідно якої винним у даній ДТП було визнано ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Згідно страхового акту №ДККА-43348 від 25.03.2015 пошкодження транспортного засобу "Mercedes-Benz GL550", реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 11 593, 67 грн.
На виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0107-14-01359 від 19.12.2014, укладеного між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "Єврокар" (страхувальник), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "Mercedes-Benz GL550", реєстраційний номер НОМЕР_2, позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 11 593, 67 грн. на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №6088 від 26.03.2015.
Предметом даного судового розгляду є вимога позивача - ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" до ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди у порядку регресу в розмірі 10 593, 67 грн., у межах фактичних витрат з урахуванням франшизи у розмірі 1 000, 00 грн., оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_3), застрахована у відповідача, як страховика, за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №4155351 зі строком дії договору з 23.09.2014 по 22.09.2015.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки страхувальник ОСОБА_5 при укладенні договору страхування з відповідачем (поліс серії АІ №4155351) щодо спірного транспортного засобу не була страхувальником за договором страхування, укладеним з ТОВ "Страхова компанія "Кредо" (поліс серії АІ №7297501), щодо об'єкта страхування - транспортного засобу ""RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_3), а отже, не могла повідомити відповідача, що ним, як страхувальником, укладено інші договори страхування щодо даного об'єкта страхування, оскільки таких не існувало, не порушив вимоги ст. 989 ЦК України і тому відсутні підстави для визнання договору страхування укладеного з відповідачем нікчемним, з урахуванням наведеного апеляційний господарський суд задовольнив позов у зв'язку з тим, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 11 593, 67 грн., на підставі договору добровільного страхування № 28-0107-14-01359 від 19.12.2014, отже останній має право зворотної вимоги до відповідача у межах фактичних витрат з урахуванням франшизи, а саме, у розмірі 10 593, 67 грн., враховуючи положення ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки вони є помилковими, з огляду на таке.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 981 ЦК України, договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, страхувальник зобов'язаний, зокрема, при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним ( п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України).
Відтак, чинним законодавством передбачено, що страхувальник вправі укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними страховиками. В разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов'язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (ч. 2 ст. 215 ЦК).
Таким чином, враховуючи вище наведені норми, суд першої інстанції встановивши, що транспортний засіб "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який мав номер НОМЕР_4 (номер кузова НОМЕР_3) був застрахований як у відповідача - ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", так і у ТОВ "Страхова компанія "Кредо", проте згідно відомостей наданих Моторно-транспортний (страховий) бюро України поліс № АІ/7297501 укладений з ТОВ "Страхова компанія "Кредо" був укладений раніше, а ніж поліс № АІ/4155351, що укладений з відповідачем, при цьому останнього не було повідомлено про те, що зазначений транспортний засіб уже застрахований, а отже місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для визнання договору страхування - поліс № АІ/4155351, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", нікчемним, згідно п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, й обґрунтовано відмовлено в позові.
Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суд першої інстанції про відмову у задоволені позову щодо стягнення з відповідача спірної суми страхового відшкодування, оскільки договір страхування - поліс № АІ/4155351, укладений між ним та страховиком щодо транспортного засобу "RENAULT" є нікчемним на підставі п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, так як статтею 989 ЦК України визначено загальний перелік обов'язків страхувальника за договором страхування, одним із таких обов'язків є повідомлення страховика при укладанні з ним договору щодо існування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих саме ризиків і внаслідок невиконання страхувальником такого зобов'язання новий договір страхування визнається нікчемним.
Враховуючи викладене та відповідно до ч.1 ст. 312 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 910/24068/16 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 у справі № 910/24068/16 - залишенню в силі як таке, що прийняте судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 910/24068/16 скасувати.
Рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 у справі № 910/24068/16 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ткаченко Н.Г.
Судді Білоус В.В.
Жуков С.В.