17 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 905/1409/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
на рішення господарського суду Донецької області (суддя - Г.Є. Курило) від 07.09.2017
та постанову Донецького апеляційного господарського суду (головуючий -Е.В. Сгара, судді: Н.М. Дучал, Н.О. Мартюхіна) від 04.12.2017
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "Азов-Схід"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Маріупольської міської ради Донецької області
про розірвання договору суборенди землі земельної ділянки від 28.05.2002.
Учасники справи:
представник позивача - Міщенко М.В.
представник відповідача - не з'явився,
представник третьої особи - не з'явився.
Короткий зміст позовних вимог
1. 20.06.2017 Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - Позивач) подало позовну заяву про розірвання договору суборенди земельної ділянки, укладений 28.05.2002 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "Азов-Схід" (далі - Відповідач), зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Маріупольської міської ради (далі - Третя особа) № 8 від 28.05.2002 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14156463 від 08.04.2016.
2. Позовна заява мотивована тим, що Позивачем внаслідок значних та особливих змін у господарській діяльності останнього через проведення антитерористичної операції, тяжкого фінансового становища Позивача та перебування орендованої ним земельної ділянки за спірним договором в безпосередній близькості до лінії розмежування, де тривають бойові дії, було прийнято рішення про відмову від реалізації інвестиційного проекту Позивача "Будівництво і експлуатація перевантажувального комплексу "Азовсталь", який був схвалений згідно із протокольним рішенням Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області № 1 від 12.07.2001, через неможливість Позивача самотужки реалізувати такий інвестиційний проект, а тому Позивач також прийняв рішення достроково розірвати договір суборенди земельної ділянки площею 32, 2433 га, що був укладений між сторонами для реалізації вказаного інвестиційного проекту. При цьому Позивач зазначає, що вказана земельна ділянка була надана Третьою особою Відповідачу в оренду на 50 років за договором оренди від 22.05.2002 (та додатковою угодою від 18.11.2002) та згідно з рішенням Третьої особи № 1381 від 28.12.2001, а Відповідача було наділено повноваженнями органу господарського розвитку східної промисловості території СЕЗ "Азов" на підставі рішення Маріупольського міського виконавчого комітету від 26.09.2001 № 1272. Як на підставу розірвання спірного договору Позивач посилається на значний обсяг заборгованості Державного бюджету України перед Позивачем з бюджетного відшкодування з податку на додану вартістю, тоді як Позивач сплачував та продовжує сплачувати оренду плату за земельну ділянку. Звернення до суду з даним вимогами Позивач обґрунтував запереченням Відповідача розірвати договір оренди через те, що вся орендована територія зайнята вугільними складами, під'їзними коліями та іншими об'єктами Позивача, тоді як згідно з доказами у справі та згідно з рішенням Третьої особи № 7/14-1057 від 23.12.2016 між сторонами був затверджений інший інвестиційний проект - Індустріальний парк "АзовАкваІнвест", про що Відповідач також обізнаний.
3. 08.08.2017 Позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що використовує земельну ділянку, що є предметом спірного договору, не за її цільовим призначенням (для складування твердого палива), що є самостійною підставою для розірвання спірного договору оренди, Позивачем ініціюється перенесення складу твердого палива з цієї ділянки на виробничу площадку Позивача, а Третьою особою прийнято рішення № 7/14-1057 від 23.12.2016 про затвердження на території земельної ділянки іншого інвестиційного проекту - Індустріальний парк "АзовАкваІнвест", у зв'язку із чим створена відповідна керуюча компанія "Приазовська інвестиційна компанія" та вирішується питання про передачу останній зазначеної земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. 07.09.2017 Господарський суд Донецької області вирішив відмовити у задоволенні позову про розірвання договору оренди. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нездійснення будівництва перевантажувального комплексу "Азовсталь" на виконання інвестиційного проекту не є підставою для розірвання спірного договору оренди у зв'язку із нецільовим використанням земельної ділянки. Через розташування на орендований земельній ділянці споруд Позивача йому як суборендареві належить право на відповідну земельну ділянку, доки ці споруди знаходитимуться на цій земельній ділянці. Позивачем не наведено належного обґрунтування та не надано доказів щодо наявності підстав (всіх чотирьох умов) для розірвання спірного договору через істотну зміну обставин. Затвердження Третьою особою іншого інвестиційного проекту також не може бути підставою для розірвання спірного договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 04.12.2017 Донецький апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд додав, що використання Позивачем у господарській діяльності будівель, що перебувають на орендований ділянці (цех морських перевезень, вугільний склад та нежитлові приміщення) за цільовим призначенням не суперечить законодавству.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 22.12.2017 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 та рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2017 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Судами неправильно застосована стаття 14 Закону України "Про оренду землі" щодо цільового призначення землі, оскільки вказаний закон не мав норму щодо мети використання земельної ділянки, яка визначена згідно із Законом України "Про землеустрій", та на момент укладення спірного договору не діяла. Позивач використовує земельну ділянку за спірним договором не за цільовим призначенням, оскільки використовує її у власній господарській діяльності, а не для реалізації інвестиційного проекту, з метою реалізації якого був укладений спірний договір оренди.
8. Належні Позивачу об'єкти нерухомості, що розташовані на орендований Позивачем земельній ділянці, були побудовані до укладення спірного договору, весь час використовувались у власній господарській діяльності, через що в спірному договорі було зазначено про переважне паво Позивача укладення такого договору суборенди.
9. Через затвердження іншого інвестиційного проекту Відповідач має право укласти відповідні договори суборенди із суб'єктами підприємницької діяльності.
10. Через не розірвання спірного договору збільшується орендна плата, від сплати якої Позивач не може відмовитись, оскільки такі дії суперечать законодавству.
Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
11. Доводи у відзиві на касаційну скаргу ідентичні мотивам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях, з доповненнях їх посиланням на існуючу судову практику з вирішення спорів у подібних правовідносинах.
Позиція Верховного Суду
Щодо розірвання договору оренди земельної ділянки у разі нецільового використання земельної ділянки
12. Суд відхиляє, як неналежні, аргументи в касаційній скарзі (пункт 7) щодо нецільового використання Позивачем орендованої земельної ділянки, як підстави для розірвання спірного договору з огляду на наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Отже, встановленому в статті 24 Закону України "Про оренду землі" праву орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди кореспондує обов'язок орендаря використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, а тому порушення умов договору оренди (суборенди) щодо цільового призначення може бути підставою для розірвання договору оренди (суборенди) земельної ділянки згідно з приписами частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу орендодавця, а не орендаря.
При цьому слід зазначити, що обставин порушення Позивачем умов щодо цільового призначення орендованої ним за спірним договором земельної ділянки судами попередніх інстанцій встановлено не було, а нереалізаця Позивачем на земельній ділянці, орендованій за спірним договором, інвестиційного проекту, для якого ця ділянка орендувалась, тобто по суті невикористання орендарем (суборендарем) земельної ділянки, не є тотожнім нецільовому використанню земельної ділянки.
Щодо ініціативи розірвання договору оренди земельної ділянки у разі істотного порушення договору
13. Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Конструкція частини 2 статті 651 ЦК України дає підстави для висновку, аналогічному висновку в пункті 13, що право вимагати розірвання договору за рішенням суду у разі істотного порушення договору належить стороні, що не вчиняла таке істотне порушення (управнена сторона), однак не належить стороні, яке таке порушення вчинила.
Щодо розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з істотною зміною обставин
14. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, слушно зазначив, а апеляційний суд правомірно погодився з місцевим судом, що у разі коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 статті 652 ЦК України, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Суд зазначає, що розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди для сторін, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах.
Зі змісту статті 652 ЦК України вбачається, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин.
Враховуючи підстави заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції правомірно виходили з того, що зазначені у позовній заяві доводи про істотну зміну обставин після укладення спірного договору суборенди землі у вигляді нереалізації інвестиційного проекту, через який Позивач укладав такий договір, не є достатніми підставами для його розірвання, з чим погоджується Суд. А тому суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність належними доказами підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору суборенди оренди землі.
Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 9) щодо можливості Відповідача укласти договір оренди (суборенди) з іншим суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки виходячи з норм статті 6, 627 ЦК України це право Відповідача, тоді як у разі укладення договору сторонами, останні, виходячи з приписів статті 526 ЦК України, мають виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов, вимог ЦК України інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім цього Суд відхиляє аргумент скаржника (пункт 10) щодо збільшення суми орендної плати для Позивача, як такий, що не є підставою для розірвання договору оренди згідно з нормами частини 2 статті 651 та статті 652 ЦК України.
Підсумовуючи висновки щодо аргументів скаржника, наведених в пунктах 9, 10, Суд зазначає, що вказані чинники згідно з наведеними нормами законодавства не впливають на рішення суду при вирішенні питання про розірвання договору оренди.
15. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відсутність підстав для розірвання договору суборенди зроблені відповідно до норм законодавства, статті 20 Земельного кодексу України, статей 6, 526, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України та статей 8, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
16. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі № 905/1409/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак