17 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 909/1056/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
учасники справи:
боржник - Відкрите акціонерне товариство "Пресмаш",
представник боржника - не з'явився,
ініціюючі кредитори - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт", Приватне підприємство "Вестхім",
представники кредиторів - не з'явилися,
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум Транс",
представники кредитора - Родич (довіреність № 15/01 від 15.01.2018),
кредитор - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк"" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А.
представник кредитора - Козаренко Є.В. (адвокат, довіреність №100717 від 10.07.2017 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 20.05.2011, договір про надання правової допомоги від 26.12.2017),
арбітражний керуючий Слідзьона Надія Петрівна - не з'явилася
розглянувши касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А.
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017
у складі колегії суддів: Желік М.Б. (головуючий), Костів Т.С., Марко Р.І.
у справі господарського суду Івано-Франківської області
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю ""Фірма "Хімтехнопласт",
Приватного підприємства "Вестхім"
до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"
про банкрутство,
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2015 за спільною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (далі - ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт", кредитор) та Приватного підприємства "Вестхім" (далі ПП "Вестхім", кредитор) порушено провадження у справі № 909/1056/15 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" (далі - ВАТ "Пресмаш", боржник) за загальною процедурою в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Стадника Андрія Любомировича, вирішено інші процедурні питання.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2015 у справі № 909/1056/15 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника відповідно до визнаних судом вимог кредиторів. Поряд з іншим, цією ж ухвалою, місцевий господарський суд відхилив внесені розпорядником майна ВАТ "Пресмаш" відомості в реєстр вимог кредиторів щодо вимог заставодержателя ПАТ "Імексбанк".
Відхиляючи вимоги ПАТ "Імексбанк", місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами договору застави не дотримано умов п. 6.1. договору щодо його нотаріального посвідчення, відтак в силу норм ст. 585 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави не виникло, а тому відсутні правові підстави для внесення відомостей в реєстр вимог кредиторів щодо вимог заставодержателя ПАТ "Імексбанк", як таких, що забезпечені заставою боржника.
Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Івано-Франківської області, ПАТ "Імексбанк" звернувся з апеляційною скаргою з вимогою скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.12.2015 в частині відхилення кредиторських вимог ПАТ "Імексбанк".
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 апеляційну скаргу ПАТ "Імексбанк" повернуто без розгляду у зв'язку з тим, що апеляційним судом не знайдено підстав для поновлення строку.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 за результатами розгляду касаційної скарги ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А., ухвалу апеляційного суду від 01.12.2016 у справі № 909/1056/15 скасовано, справу направлено для розгляду до Львівського апеляційного господарського суду.
За результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ "Імексбанк", Львівський апеляційний господарський суд від 29.11.2017 виніс ухвалу в порядку ст.ст. 80, 101, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) (в редакції, чинній до 15.12.2017), якою апеляційне провадження по розгляду апеляційної скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" припинив.
Приймаючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" ухвала суду першої інстанції від 22.12.2015 вже була предметом перегляду в апеляційному порядку, законність та обґрунтованість судового рішення у повному обсязі досліджувалась при розгляді апеляційних скарг ВАТ "Пресмаш", ОСОБА_11 та ТОВ "Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування "Інтер Кар Груп", за результатами чого винесено постанову від 13.04.2016.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А. (далі ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Матвієнка А.А.) звернулося до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 909/1056/15 про припинення провадження по розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2015 з вимогою передати справу до розгляду зазначеної апеляційної скарги в частині відхилення кредиторських вимог ПАТ "Імексбанк". До касаційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 80, 101, 106 Господарського процесуального кодексу Україна (в редакції, чинній до 15.12.2017), ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 129 Конституції України. При цьому скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено його право на захист своєї частини кредиторських вимог на ряду з іншими кредиторами, вимоги яких були переглянуті апеляційним господарським судом.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 909/1056/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 у матеріалах справи).
Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2018, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, поновлено ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А. строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі № 909/1056/15 за касаційною скаргою ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Матвієнка А.А. на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017; призначено розгляд справи на 22.03.2018 з повідомленням учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.03.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
В судовому засіданні 22.03.2018 в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 03.04.2018.
В зв'язку з тим, що спір не міг бути вирішеним у судовому засіданні, яке відбувалося 03.04.2018 (витребувані матеріали справи не надійшли до суду касаційної інстанції), в порядку ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 17.04.2017.
Боржник ВАТ "Пресмаш" в особі ліквідатора Слідзьони Н.П. у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти вимог останньої та просить відмовити у задоволенні вказаної скарги, оскільки касаційна скарга є безпідставною, оскільки 13.04.2016 Львівським апеляційним господарським ухвалу місцевого суду від 22.12.2015 переглянуто.
В судове засідання 17.04.2018 з'явились уповноважені представники кредиторів та скаржника, які надали пояснення у справі.
Інші учасники даного судового процесу, в судове засідання 17.04.2018 повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, що не з'явились.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників кредитора та скаржника, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
З метою виявлення кредиторів банкрута, 06.10.2015 оприлюднено оголошення про порушення даної справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.
Частинами 1, 2 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Частиною 8 ст. 23 Закону про банкрутство визначено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Як регламентовано ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Тобто суд самостійно розглядає кожну заявлену або включену кредиторську вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє грошові вимоги кредитора.
Аналіз норм права дозволяє зробити висновок, що законодавство про банкрутство передбачає особливий порядок розгляду кредиторських вимог у процедурі банкрутства шляхом їх визнання або відхилення внаслідок розгляду по суті.
При дослідженні поданої розпорядником майна заяви ПАТ "Імексбанк", місцевий господарський суд ухвалою від 22.12.2015 дійшов висновку, зокрема, про відхилення внесених розпорядником майна ВАТ "Пресмаш" відомостей в реєстрі вимог кредиторів щодо вимог заставодержателя ПАТ "Імексбанк".
При цьому суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для внесення відомостей в реєстр вимог кредиторів щодо вимог заставодержателя ПАТ "Імексбанк", як таких, що забезпечені заставою боржника, оскільки сторонами договору застави не дотримано умов п. 6.1. договору щодо його нотаріального посвідчення, відтак в силу норм ст. 585 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави не виникло.
Разом з тим, не погоджуючись з ухвалою попереднього засідання від 22.12.2015, Відкрите акціонерне товариство "Пресмаш", ОСОБА_11 і Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група транспортного машинобудування "ІНТЕР КАР ГРУП" звернулися з апеляційними скаргами до Львівського апеляційного господарського суду.
Так, за вимогами апеляційної скарги, Відкрите акціонерне товариство "Пресмаш" (боржник) просило Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу від 22.12.2015 в частині визнання вимог ДПІ у м. Івано-Франківську у сумі 3 946 447,09 грн.; визнання вимог ОСОБА_13 у сумі 19 115,12 грн.; визнання вимог ТОВ "Науково-виробнича фірма "Дніпротехсервіс" у сумі 240 547,74 грн.
ОСОБА_11 (кредитор), в свою чергу, просив апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2015 у справі № 909/1056/15 в частині відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_11 в сумі 33 470,79 грн. - збитків від інфляції, 5 078,69 грн. - 3% річних та 123 278,22 грн. - заробітної плати за час вимушеного прогулу; відмови у визнанні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" позадоговірних сум 46 955,31 грн., 3% річних - 1 600,34 грн., відсотків від суми позики - 12,94 грн.; відмови у визнанні грошових вимог Приватного підприємства "Вестхім" 3% річних - 2 275,40 грн., відсотків від суми позики - 17 980,12 грн.; в частині визнання грошових вимог ТОВ "НВФ "Дніпротехсервіс" у сумі 240 547,74 грн.; визнання грошових вимог ДПІ в м. Івано-Франківську в розмірі 3 946 447,09 грн. - третьої черги та 2 156 429,67 грн. - шостої черги; визнання грошових вимог ОСОБА_13 в сумі 19 115,12 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування "Інтер Кар Груп" (кредитор) за вимогами апеляційної скарги просив скасувати ухвалу місцевого суду від 22.12.2015 у справі № 909/1056/15 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш». Проте як встановлено судом апеляційної інстанції в постанові від 13.04.2016, кредитор оскаржував визнані судом вимоги ініціюючих кредиторів ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" та ПП "Вестхім", та ОСОБА_11.
За результатами розгляду зазначених апеляційних скаргу, суд апеляційної інстанції 13.04.2016 прийняв постанову, якою апеляційні скарги ВАТ "Пресмаш", ОСОБА_11 та ТОВ "Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування "ІНТЕР КАР ГРУП" залишив без задоволення, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області без змін.
При цьому, як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, предметом перегляду були кредиторські вимоги в межах апеляційних скарг, а саме, судом переглядалися вимоги Державної податкової інспекції в Івано-Франківському районі, ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт", ПП "Вестхім", ОСОБА_11, ОСОБА_13, ТОВ "Науково-виробнича фірма "Дніпротехсервіс".
Таким чином, хоча й за результатами розгляду апеляційних скарг судом апеляційної інстанції ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2015 залишено без змін в цілому, при цьому вимоги ПАТ "Імексбанк" судом не переглядалися, оцінка правомірності відхилення вимог не надавалася.
Тобто, суд апеляційної інстанції, не переглядаючи, зокрема, правомірність визнання таких кредиторських вимог як вимоги ПАТ "Прикарпаттяобленерго", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Івано-Франківськ, Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", ПАТ "Кіровоградський завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш", Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ, ОСОБА_14, ТОВ "Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування "ІНТЕР КАР ГРУП", ОСОБА_15, вимог щодо заробітної плати, а також відхилення вимог ПАТ "Імексбанк", залишив оскаржувану ухвалу про затвердження реєстру вимог кредиторів від 22.12.2015 без змін в цілому.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Стаття 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
За змістом ч. 1 ст. 91 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається також на ухвали місцевого господарського суду, які оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду у випадках, передбачених ст. 106 ГПК України.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див., наприклад, рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А, N 11). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія А, N 93).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Таким чином, припиняючи провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", апеляційним господарським судом порушено права скаржника на апеляційний перегляд ухвали господарського суду першої інстанції в частині відхилення кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Імексбанк. При цьому, суд не врахував особливого порядку розгляду грошових вимог кредиторів та їх перегляду та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для перегляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в суді апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до ст. 304 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017) ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
Нормами ч. 4 - 6 ст. 310 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про скасування ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 909/1056/15 у зв'язку з порушенням норм процесуального права, які діяли на момент прийняття судом апеляційної інстанції рішення про припинення апеляційного провадження з скаргою ПАТ "Імексбанк", а саме статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А. задовольнити.
2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 909/1056/15 скасувати.
3. Справу № 909/1056/15 в частині розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А. на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2015 в частині відхилення у внесенні до реєстру вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" відомостей про заставодержателя - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" на суму 141 644,71 грн. направити до Львівського апеляційного господарського суду для продовження розгляду
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Г. Пєсков