12 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 906/1079/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної іпотечної установи
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017
(головуючий - Розізнана І.В., судді: Мельник О.В., Грязнов В.В.)
та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.09.2017
(суддя Давидюк В.К.)
за заявою Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015
у справі №906/1079/15
за позовом Виконавчого комітету Коростенської міської ради
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", 2. Державної іпотечної установи
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк"
про визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-3 від 17.09.2013,
1. Короткий зміст вимог заяви Державної іпотечної установи
1.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 у справі №906/1079/15 позов Виконавчого комітету Коростенської міської ради задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З, укладений 17.09.2013 між Державною іпотечною установою та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. Вирішено питання про розподіл судових витрат та накладено арешт на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, 111-А, до погашення суми заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою.
1.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 залишено без змін.
1.3. Державна іпотечна установа звернулася до Господарського суду Житомирської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 у справі №906/1079/15.
1.4. Як на нововиявлену обставину заявник посилається на лист Виконавчого комітету Коростенської міської ради №02-17/1190 від 07.05.2013, адресований Державній іпотечній установі, який, на його думку, має важливе значення для справи та є істотною обставиною, яка не була йому відома на час розгляду справи.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.09.2017 відмовлено Державній іпотечній установі у задоволенні заяви. Рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 у справі №906/1079/15 залишено без змін.
2.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.09.2017 залишено без змін.
2.3. Судові рішення мотивовані тим, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи або новий доказ у справі, який не був своєчасно поданий сторонами.
2.4. За висновком судів, лист Виконавчого комітету Коростенської міської ради №02-17/1190 від 07.05.2013 є новим доказом у справі на підтвердження певного факту, який не був вчасно поданий заявником до суду. Тобто обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 фактично зводиться до необхідності оцінки нового доказу в підтвердження існування обставин, встановлених під час розгляду справи №906/1079/15.
2.5. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що визнаючи недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З, суди дійшли висновку про наявність у договорі інших дефектів, що стали підставою для визнання його недійсним, а не лише відсутність згоди позивача на передачу ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва.
З огляду на це, наявність самого листа №02-17/1190 від 07.05.2013 не спростовує висновків суду, покладених в основу рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015, та не свідчить про те, що врахування такого листа мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та ухвалою, Державна іпотечна установа звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.09.2017 скасувати та прийняти нове рішення у справі №906/1079/15, яким відмовити Виконавчому комітету Коростенської міської ради у задоволенні позову повністю.
3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає про неправильну оцінку судами попередніх інстанцій наданого ним листа Виконавчого комітету Коростенської міської ради №02-17/1190 від 07.05.2013, який, на думку відповідача-2, є саме нововиявленою обставиною, а не новим доказом, як помилково зазначили суди.
3.3. Державна іпотечна установа зазначає, що їй не було та не могло бути відомо про існування такої обставини, оскільки про існування зазначеного вище листа відповідач-2 довідався із запиту про надання інформації та копій документів від начальника відділу Управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ фінансових розслідувань від 19.07.2016. Тому такий лист не досліджувався судами під час розгляду справи.
3.4. Відзивів на касаційну скаргу відповідача-2 до суду касаційної інстанції не подано.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
4.1.Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Предметом судового розгляду є заява відповідача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
4.3. Згідно з приписами ст.112 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Однією з підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
4.4. У справі, що розглядається, суди встановили, що як на підставу для перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 заявник посилається на лист позивача №02-17/1190 від 07.05.2013, про який скаржнику стало відомо із запиту про надання інформації та копій документів від начальника відділу Управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ фінансових розслідувань від 19.07.2016.
Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що наданий відповідачем-2 лист позивача від 07.05.2013 є новим доказом у справі, а не нововияленою обставиною (як факт) у розумінні приписів статті 112 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Відтак, судами правомірно відмовлено Державній іпотечній установі у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 у справі №906/1079/15 за нововиявленими обставинами.
Аргументи скаржника, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд відхиляє, оскільки останні зводяться до помилкового ототожнення відповідачем-2 таких понять, як "новий доказ" та "нововиявлена обставина" (як факт).
4.5. Водночас, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
4.6. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач-2 не довів неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються. Відтак, касаційна скарга Державної іпотечної установи задоволенню не підлягає.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.2. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушень норм матеріального та процесуального права під час винесення ухвали та постанови, що оскаржуються, а відтак, і відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги відповідача-2 та скасування зазначених судових рішень.
6. Судові витрати
6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ч.13 статті 8, статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.09.2017 у справі №906/1079/15 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Ткач
Судді Л.Стратієнко
В. Студенець