25 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/3142/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" (далі - Товариство) - не з'явився,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод" (далі - Завод) - Бєлокриницького А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2017 (суддя Светлічний Ю.В.)
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 (колегія суддів: Пушай В.І. (головуючий), судді Медуниця О.Є. і Пелипенко Н.М.)
за позовом Товариства до Заводу
про захист майнових авторських прав,
Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про заборону Заводу використовувати об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Энтеросгель Enterosgelum", що виконаний у червоно-синьо-білих кольорах, виключні авторські майнові права на який належить Товариству.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 432, 494, 495 Цивільного кодексу України, статей 1, 7-9, 11, 16, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (в редакції від 23.12.1993; далі - Закон № 3792) та статей 2, 9 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (далі - Конвенція) мотивовано неправомірним використанням Заводом твору образотворчого мистецтва (дизайну) "Энтеросгель Enterosgelum", що виконаний у червоно-синьо-білих кольорах, майнові права на який належать Товариству.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018, у позові відмовлено.
Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 4, 9, 11, 14, 15, 20, 27 Закону № 3792 та статей 73, 76, 77, 78, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла з 15.12.2017) мотивовано відсутністю доказів на підтвердження створення ОСОБА_1. як службового спірного твору із наданням йому об'єктивної форми та передання цього твору позивачу чи його правопопереднику, в тому числі роботодавцю.
Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу направити до місцевого суду на новий розгляд. Так, згідно з доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі:
- Товариством за допомогою належних та допустимих доказів було доведено належність йому авторських майновий прав на твір та доведено факт незаконного використання твору Заводом;
- попередніми судовими інстанціями неналежним чином вивчено надані Товариством докази щодо пояснення з приводу різних варіантів написання його назви.
Завод подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Клопотання Товариства про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю явки уповноваженого представника позивача у судове засідання через виклик його генерального директора до Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та відсутністю можливості направити уповноваженого представника, через незалучення адвоката до розгляду цієї справи у попередніх судових інстанціях, касаційною інстанцією відхилено через своєчасне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання та наявності у нього, як юридичної особи, що організовує свою внутрішньо господарську діяльність самостійно, достатньої кількості часу для забезпечення явки адвоката в судове засідання.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Заводу, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема встановлено, що:
- Товариство у позовній заяві зазначає, що йому належить право інтелектуальної власності на спірний об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", виконаний у червоно-синьо-білих кольорах, а саме малюнок;
- в обґрунтування наявності у нього майнових авторських прав на зазначений твір, позивач зазначає, що цей твір є службовим, автором якого є Шевченко Юрій Миколайович, який працював у малому екологоохоронному підприємстві "Кремнійорганічні матриці" ("КРЕОМА") - МП "КРЕОМА" (далі - МЕОП "КРЕОМА"; МП "КРЕОМА") директором, у зв'язку з чим відповідно до чинного на той час законодавства авторські майнові права перейшли до роботодавця та на даний час належать його правонаступнику - Товариству;
- позивач посилається на те, що на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14.01.1994 № 7 "Про дозвіл медичного застосування лікарських засобів" для МП "КРЕОМА" було видано реєстраційне посвідчення № 94/7/6 на препарат за назвою "ЕНТЕРОСГЕЛЬ" - ентеросорбент. МЕОП "КРЕОМА" у подальшому було перетворене у закрите акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" (далі - ЗАТ "ЕФ "КРЕОМА-ФАРМ"), та до останнього перейшов пакет технологічної і нормативно-технічної документації по виробництву препарату "Ентеросгель", а у 2010 році було змінено найменування юридичної особи позивача з ЗАТ "ЕФ "КРЕОМА - ФАРМ" на Товариство, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 375119;
- за твердженням Товариства, зазначений твір образотворчого мистецтва (дизайну) створений у січні 1994 року Шевченком Юрієм Миколайовичем як дизайн упаковки лікарського засобу "ЭНТЕРОСГЕЛЬ" з метою реєстрації препарату за МП "КРЕОМА" на території Російської Федерації та його реалізації останнім, а, отже Товариству належать авторські майнові права на зазначений твір образотворчого мистецтва, тоді як відповідач на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК "Силма", розробивши дизайн-макет (художньо-конструкторське рішення) туби ламінарної на продукцію медичної промисловості - "Паста для приема внутрь "Энтеросгель", на якому повністю відтворив спірний твір образотворчого мистецтва, використовує спірний твір без належних повноважень;
- відсутні докази створення ОСОБА_1. спірного твору як службового із наданням йому об'єктивної форми та передання цього твору позивачеві чи його правопопереднику, в тому числі роботодавцю;
- наказ Міністерства охорони здоров'я та медичної промисловості Російської Федерації від 29.07.1994 № 158, на підставі якого на території Російської федерації зареєстровано лікарський засіб "Ентеросгель", та копія виданого МП "Креома" реєстраційного посвідчення на цей лікарський засіб від 29.07.1994 № 94/158/6 не містять будь-яких відомостей про створення саме спірного твору образотворчого мистецтва, у тому числі Шевченком Ю.М., а стосуються реєстрації прав МП "Креома" у Російській федерації саме на лікарський засіб "Ентеросгель", який не є спірним об'єктом права інтелектуальної власності;
- відсутні докази того, що для дизайну упаковки зазначеного лікарського засобу, зареєстрованого за МП "Креома", створено спірний твір образотворчого мистецтва;
- свідоцтво від 25.01.2016 № 63764 про реєстрацію авторського права на твір - "Фармакопейна стаття "Ентеросгель" частина 1" не містить відомостей про реєстрацію за Шевченком Ю.М. права автора, а за Товариством - майнових авторських прав саме на спірний твір образотворчого мистецтва;
- відсутні докази того, що спірний твір образотворчого мистецтва є складовою Фармакопейної статті "Ентеросгель" частина 1 чи що зазначеною фармакопейною статтею затверджено макет упаковки лікарського засобу за реєстраційним посвідченням від 29.07.1994 № 94/158/6 на лікарський засіб "Ентеросгель", на якому відтворено спірний твір образотворчого мистецтва;
- будь-яких доказів щодо правонаступництва та будь-яких договорів про перехід права власності на об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium" від ОСОБА_1 та МП "КРЕОМА" до ЗАТ "ЕОФ "КРЕОМА-ФАРМ", а пізніше до Товариства, не надано;
- наказ від 14.01.1994 № 7 та реєстраційне посвідчення від 14.01.1994 № 94/7/6 Міністерства охорони здоров'я України, договір про передачу технології по виробництву препарату "Ентеросгель" від 27.06.1996, лист Фармакопейного комітету Міністерства охорони здоров'я від 22.11.1996 № 11/1814 не стосуються об'єкта авторського права - твору образотворчого мистецтва (дизайну) "Ентеросгель Enterosgelium", а підтверджують реєстрацію права на зазначену фармакопейну статтю, що містить основні характеристики та опис лікарського засобу препарату "Ентеросгель";
- у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зазначено даних про юридичних осіб, правонаступником яких є позивач (т. 1, а.с. 18-24).
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав щодо захисту майнових прав суб'єкта авторського права на спірний твір.
Відповідно до статті 4 Закону № 3792 (в редакції від 23.12.1993):
- автор - фізична особа, творчою працею якої створено твір;
- особа, що має авторське право і суміжні права, - це автор або виконавець у випадках, коли майновими правами володіє автор або виконавець, а також фізична чи юридична особа, якій було передано майнові права;
- обнародування твору - дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалось;
- відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у звуко- і відеозапису, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Примірник - це результат будь-якого відтворення твору.
Частиною першою та другою статті 5 Закону № 3792 (в редакції від 23.12.1993) встановлено, що цим Законом охороняються твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва; підлягають охороні за цим Законом як обнародувані, так і необнародувані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також способу відтворення, виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.
Згідно з частиною другою та третьою статті 9 Закону № 3792 (в редакції від 23.12.1993) особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - (С), імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору; особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, для свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.
Статтею 11 Закону № 3792 (в редакції від 23.12.1993) встановлено, що первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор; автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.
Відповідно до стаття 20 Закону № 3792 (в редакції від 23.12.1993) авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, належить його автору; виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 3792 (в редакції від 23.12.1993) майнові права можуть бути передані (відступлені) автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі. Автор або інша особа, що має авторське право (ліцензіар), можуть також видати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання твору відповідно до такої ліцензії. Передача (відступлення) авторського права і видача ліцензії оформляються авторським договором.
Частиною першою та другою статті 14 Закону № 3792 (в редакції від 23.12.1993) встановлено, що автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом; автору або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів. Цей перелік не є вичерпним.
Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, встановивши відсутність доказів на підтвердження створення ОСОБА_1. спірного твору як службового твору образотворчого мистецтва (дизайну) "Энтеросгель Enterosgelum", що виконаний у червоно-синьо-білих кольорах із наданням йому об'єктивної форми та передання цього твору позивачеві чи його правопопереднику, в тому числі роботодавцю, дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову Товариства.
Доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не можуть братися до уваги, оскільки повторюють доводи, викладені в апеляційній скарзі, яким було надано належну оцінку судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Заводом подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та на підтвердження витрат надано копію договору про надання правової допомоги від 17.04.2018 № 01/1704/2018, копію додаткової угоди від 17.04.2018 № 1 до договору про надання правової допомоги та оригінал платіжного доручення від 20.04.2018 № 1923 на суму 6 000 грн.
Зазначені витрати пов'язані з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та обставин перебігу судового розгляду, а тому Касаційний господарський суд вважає за необхідне покласти ці витрати на Товариство (стаття 129 ГПК України)
Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 зі справи № 922/3142/17 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" - без задоволення.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод" 6 000 (шість тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б.Львов
Суддя І.Булгакова
Суддя В.Селіваненко