17 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/2567/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Київської області (суддя Бабкіна В.М.) від 06.11.2017
та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Майданевич О.Г.) від 01.02.2018
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Приватного акціонерного товариства "Факел"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 92 102 077 грн. 58 коп.
Учасники справи:
представник позивача - Кравченко С.В., адвокат,
представник відповідача - Дирдін М.Є., адвокат,
представник третьої особи - Литвин П.В., адвокат.
Короткий зміст позовних вимог
1. 22.08.2017 Публічне акціонерне товариство "Укртрнасгаз" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Факел" (далі - Відповідач) безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів на загальну суму 73 999 200 грн. 00 коп. та 18 102 877 грн. 58 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.
2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач не виконав роботи за договором від 22.12.2010 № 101201225 (із змінами та доповненнями) про закупівлю робіт за державні кошти (далі - Договір), який був укладений між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступник - Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Факел" (правонаступник - Відповідач), у кінцевий строк для виконання робот - до 31.12.2015, а цього ж числа вказаний договір припинив свою дію, що призвело до припинення зобов'язань Відповідача з виконання відповідних робіт. Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши Відповідачу 73 999 200 грн. 00 коп. авансових платежів, у зв'язку із чим та припиненням з 31.12.2015 дії зазначеного договору відпала підстава для отримання Відповідачем зазначених коштів, однак остатнім такі кошти повернуті не були. З огляду на неповернення Відповідачем коштів Позивача у Відповідача також виникло зобов'язання сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 06.11.2017 Господарський суд Київської області вирішив у задоволенні позову відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване з посиланням на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2017 у справі № 911/791/17, а саме те, що Відповідач виконав роботи 1, 2 етапів та частину 3 етапу за Договором, які були оплачені Позивачем, а також з посиланням на докази у справі щодо прийняття Позивачем від Відповідача за актами №№ 1/1 (в частині АГРС-5), 1/2, 1/3 від 27.06.2012 здавання-приймання по виконанню 1 етапу; за актами № 2-1/1 від 30.10.2013 (в частині АГРС-5), № 2-1/2 від 23.12.2013 (в частині АГРС-10) та № 2-1/3 від 27.12.2012 (в частині АГРС-30) здавання-приймання виконаних робіт 2 етапу та за актом № 4-3 від 20.10.2015 в (в частині АГРС-5) здавання-приймання виконаних частини робіт 3 етапу - щодо АГРС-5. Також суд вказав, що рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2017 у справі № 911/791/17 щодо виконання робіт 3 етапу (в частині АГРС-10, АГРС-30) та 4 етапів Відповідача було зобов'язано виконати умови вказаного Договору в обсягах, визначених додатками 1 та 2 до цього договору з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, та стягнути з Відповідача 150 000 грн. 00 коп. пені та 150 000 грн. 00 коп. штрафу у зв'язку із порушенням строків виконання робіт. Також судом було встановлено, що на виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2017 у справі № 911/791/17 та умов Договору Відповідачем закінчено частину невиконаних робіт 3 етапу, які були передані Позивачу за актом № 3/3 від 15.07.2016 на суму 1 100 000 грн. 00 коп. та за актом № 3/2 від 08.08.2016 на суму 1 000 000 грн., 00 коп. та які були оплачені на вказані суми; а також виконані роботи 4 етапу, у зв'язку із чим на розгляд та погодження Позивачу Відповідач направив акти здавання-приймання виконаних робіт № 5/1 на суму 700 000 грн. 00 коп., № 5/2 на суму 700 000 грн. 00 коп., рахунки-фактури та експертні висновки (які отримані Позивачем). Поряд з цим, пославшись на умови Договору, місцевий суд зазначив, що обов'язок виконавця (Відповідача) повернути замовнику (Позивачу) сплачені ним кошти за роботи виникає згідно з пунктом 6.3.7 лише у разі розірвання договору до отримання робіт замовником, докази чого відсутні, а інших підстав повернення грошових коштів Відповідачем за фактично прийняті та оплачені роботи ні умови Договору, ні норми законодавства не визначають. Крім цього суд вказав на право Позивача застосувати до Відповідача відповідальність за порушення строків виконання зобов'язань за Договором, передбачену умовами цього договору, у вигляді пені і штрафу. За результатами розгляду спору суд також дійшов висновку про чинність Договору, який не є припиненим або розірваним, невиконані Відповідачем роботи також не є припиненими. Вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами відхилені як похідні вимоги від основної вимоги, у задоволенні якої відмовлено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 21.12.2017 Київський апеляційний господарський суд ухвалив залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Третя особа).
5. 01.02.2018 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд додав, що спірна сума - це оплачена Позивачем Відповідачу вартість виконаних останнім робот за 1, 2 та 3 етапів згідно із Договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 21.02.2018 Позивач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Суди неправильно застосували норми матеріального права - статті 11, 509, 598, 1212 Цивільного кодексу України, оскільки на дату закінчення дії Договору Відповідачем не були виконані роботи у повному обсязі (всі етапи робіт), наслідком чого є невиконання робіт в цілому, а тому відповідні договірні правовідносини припинились, внаслідок чого договірні зобов'язання між сторонами трансформувались в позадоговірні, які за правовою природою спрямовані на відновлення порушеного права шляхом повернення майна, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Через наведене відсутня підстава отримання Відповідачем отриманих від Позивача авансових платежів, які мають бути повернуті Позивачу.
8. Судами неправомірно встановлені обставини, що спірна сума коштів сплачена Відповідачу за виконані ним 1, 2 , 3 етапи робіт - без врахування пункту 5.13 Договору, яким визначено, що невиконанням або неналежним виконанням робіт за цим договором вважається невиконання робіт в цілому; Відповідач же 4 етап робіт у встановлений термін взагалі не виконав, а тому сплачені Відповідачу кошти не можуть вважатись оплатою вказаних виконаних етапів робіт. При цьому скаржник посилається на судову практику в інших справах.
9. Оскаржувані судові рішення прийняті без урахування доводів та доказів Позивача.
Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
10. Доводи у відзиві ідентичні правовій позиції, наведеній судами в оскаржуваних судових рішеннях.
11. Скаржник не наводить, які саме доводи та докази Позивача не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.
12. Посилання скаржника на судове рішення в іншій справі - № 3/55пд - є безпідставним, оскільки в цій справі суди встановили обставини, за яких сторона договору в межах строку дії договору підряду не приступила до виконання обумовлених договором робіт, а встановлені у цій справі обставини часткового виконання Відповідачем робіт виключають застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
Щодо підстав припинення договору
13. В основі позиції про повернення спірної суми коштів, як безпідставно набутого Відповідачем майна, Позивач з посиланням на норми статей 598, 599 Цивільного кодексу України визначив аргумент щодо припинення Договору через невиконання Відповідачем робот за цим договором у повному обсязі (пункт 7). Суд відхиляє цей аргумент як неналежний, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України (підстави припинення зобов'язання) зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. В статті 599 ЦК України законодавець визначив, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Посилаючись на умови Договору щодо обставин, за яких зобов'язання Відповідача вважається виконаним, скаржник між тим не враховує визначені судами з посиланням на норму частини 3 статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, які були встановлені у справі № 911/791/17, а саме щодо виконання Відповідачем частини робіт за Договором - 1, 2 та етапів та частини 3 етапу, щодо узгодження сторонами шляхом укладення додаткових угод зміни термінів виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, а також встановлені судами у цій справі обставини виконання невиконаної Відповідачем частини 3 етапу та 4 етапу робіт за Договором та щодо тривання правовідносин між сторонами за Договором, на підставі чого у сукупності суди зробили висновок у справі, що правовідносини між сторонами за згаданим договором не є припиненими.
Поряд з викладеним, стосовно аргументів скаржника щодо порушення Відповідачем строків та обсягу виконаних робот за Договором та наслідків такого порушення, Суд зазначає, що судами ні у цій справі, ні у справі № 911/791/17 не було встановлено обставин звернення Позивача через наведені ним аргументи за захистом порушеного права в порядку, передбаченому статтею 651 або частинами 2, 3 статті 849 ЦК України.
Щодо вимоги про повернення безпідставно набутого майна
14. Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань породжується такими юридичними фактами: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
У випадку, коли між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, отримано відповідачем як оплату за роботи, що повинні бути виконані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. Правовідносини сторін у цьому разі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах: № 922/1136/13 від 14.10.2014 (3-129гс14), № 910/1620/13 від 02.09.2014 (3-64гс14), № 13/096-12 від 17.06.2014 (3-30гс14), № 5006/18/13/2012 від 22.01.2013 (3-69гс14)
Крім цього, спираючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 22.01.2013 №3-69г12, Суд зазначає, що кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 Цивільного кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Отже, зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв'язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, як результат їх трансформації (постанова Верховного Суду України від 04.10.2017 № 6-1216цс17).
Однак визначальним чинником у цьому випадку є саме відсутність договірних правовідносин як правової підстави для набуття або збереження майна - через їх припинення (або визнання їх недійсними), та як результат -трансформація таких правовідносин у позадоговірні.
Враховуючи, що зобов'язання за Договором не є припиненими, а навпаки судами встановлені обставини виконання Відповідачем зобов'язань за Договором та тривання правовідносин за Договором з погодженням зміни термінів виконання робіт Відповідачем (пункт 13 даної постанови), Суд відхиляє доводи скаржника (пункти 7, 8) про існування підстав для стягнення з Відповідача спірної суми за статтею 1212 ЦК України та погоджується із рішенням про відмову у задоволенні відповідних вимог Позивача.
При цьому слід погодитись і з висновком судів про відмову у задоволенні вимог і про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами як похідних вимог від основної вимоги.
15. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.
16. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 598, 599, 1212 ЦК України та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
17. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
18. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 911/2567/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак