16 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/6661/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценка В.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 (суддя Лиськов М.О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 (судді: Гончаров С.А., Тищенко А.І., Скрипка І.М.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценка В.В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "УКРТЕХСПЕЦБУД-ТД"
про стягнення 215 081,20 грн,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 215 081,20 грн безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідачем не виконано ремонт об'єкта за договором підряду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, у задоволені позову відмовлено повністю з огляду на необґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на те, що суди надали оцінку обставинам (строки сплати авансового платежу), які не були предметом розгляду у цій справі, та не надали позивачеві можливості аргументувати свої доводи в частині порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань шляхом призначення судово-почеркознавчої експертизи акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2016 року та довідки про вартість виконаних робіт і витрат за квітень 2016 року; також суди не застосували норми матеріального права, які мали бути застосовані (Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 № 996-XIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів є законними, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції
Здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги, переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
26.01.2016 між позивачем (замовник) і відповідачем (підрядник) укладено договір підряду № 26/01/16.
За умовами договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи (пункт 2.1 договору).
Загальна вартість договору згідно з додатком № 2 до договору становить 841 232,32 грн.
Відповідно до пункту 4.2 оплата робіт здійснюється у такому порядку:
4.2.1. сума в розмірі 40 % загальної ціни робіт сплачуються замовником на поточний рахунок підрядника у вигляді авансового платежу протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання замовником рахунка, виставленого підрядником після підписання сторонами договору за умови дотримання підрядником строку виконання демонтажних робіт згідно з графіком терміну виконання робіт;
4.2.2. сума в розмірі 30 % загальної ціни робіт сплачується замовником на поточний рахунок підрядника протягом 30 (тридцяти) банківських днів після укладання договору за умови дотримання підрядником строку виконання демонтажних робіт згідно з графіком терміну виконання робіт;
4.2.3. сума в розмірі 10 % загальної ціни робіт сплачується замовником на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання відповідного рахунка від підрядника, виставленого після підписання сторонами акта робочої комісії з відміткою про можливість приймання робіт приймальною комісією;
4.2.3. сума в розмірі 17 % загальної ціни робіт сплачується замовником на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання відповідного рахунка від підрядника, виставленого після підписання сторонами акта приймальної комісії без відміток про наявність недоліків у роботах;
4.2.4 сума в розмірі 3 % загальної ціни робіт сплачується замовником на поточний рахунок підрядника протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання відповідного рахунка від підрядника, виставленого після підписання сторонами акта про введення об'єкта в постійну експлуатацію.
03.02.2016 відповідачем виставлено рахунок-фактуру на здійснення попередньої оплати в сумі 168 246,46 грн.
Позивачем було сплачено грошові кошти у загальній сумі 168 246,46 грн: 125 000,00 грн - 19.02.2016, із призначенням платежу "Оплата 1-й платіж за ремонтні роботи" та 43 246,46 грн - 23.02.2016, із призначенням платежу "Оплата 2-й платіж за ремонтні роботи".
Відповідачем було виконано певний обсяг робіт, про що у квітні 2016 року складено акт виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за квітень 2016 року на загальну суму 315 918,00 грн і довідку про вартість виконаних будівельних робіт, які представник позивача Дорошенко І.В. підписав без зауважень до якості та кількості виконаних робіт.
За змістом частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі доказів, долучених до матеріалів справи, встановили, що відповідач виконав робіт за договором підряду на загальну суму 315 918,00 грн, натомість позивач сплатив 168 246,46 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу
Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій надали оцінку строку сплати авансового платежу, що не належить до предмета розгляду у цій справі, колегія суддів вважає помилковими, оскільки суди дослідили умови договору, у тому числі в частині строків і розмірів оплати, не виходячи за межі позовних вимог.
Доводи позивача про ненадання йому можливості заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи спростовуються змістом протоколів судових засідань від 31.05.2017 та від 12.07.2017, з яких вбачається обговорення цього питання як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, які відмовили у задоволенні зазначеного клопотання.
Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суди не застосували положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 № 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, оскільки відсутність обов'язкових реквізитів (дати та місця складання), що впливає на дату формування податкового зобов'язання, не впливає на висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для повернення авансових платежів за договором підряду.
До того ж, відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а відтак і про достатність чи недостатність зібраних у справи доказів для вирішення спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про повернення авансових платежів за договором підряду.
З урахуванням вимог статей 300, 301, 308, 309 ГПК колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що судами попередніх інстанцій дотримано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів немає.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценка В.В. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі № 910/6661/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Я. Чумак
Судді: Т.Б. Дроботова
К.М. Пільков