Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.
27 квітня 2018 р. Справа № 820/6723/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» про скасування постанови та визнання протиправними дій, -
29.12.2017 року позивач ОСОБА_1 управління ДФС у Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області) звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви від 31.01.2018 року (а.с. 151-152), просить: скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 02.11.2017 року ВП № 53212086 про накладання повторного штрафу на ГУ ДФС у Харківській області; скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 02.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження № 53212086; визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо направлення до Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Подання від 02.11.2017 року № 53212086/ДВ-2 про притягнення винних осіб до кримінального провадження.
Позивач зазначає, що згідно із резолютивною частиною постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року у справі № 820/4332/16 Салтівську ОДПІ було зобов'язано надати до органу казначейства висновок, передбачений п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України щодо відшкодування з Державного бюджету України ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» суми податку на додану вартість у розмірі 135.916,55 грн.
Для виконання судового рішення був виданий виконавчий лист, який пред'явлений до виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Двічі на боржника у виконавчому провадженні за рішенням відповідача накладався штраф за невиконання судового рішення, постановою від 02.11.2017 року виконавче провадження було безпідставно закрито, до органу досудового розслідування відповідач також безпідставно направив повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Позивач зазначає, що при здійсненні виконавчих дій відповідач не з'ясував наявність поважних причин, які зумовлюють неможливість виконання судового рішення. Державним виконавцем в рамках даного виконавчого провадження здійснювалися суто формальні (процедурні) заходи, що є порушенням, зокрема, таких засад виконавчого провадження як законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність.
Позивач вказує, що судове рішення у справі № 820/4332/16 не виконано боржником з поважних причин, у зв'язку з чим, виконавче провадження було закінчено передчасно.
Позивач вказує, що постанова державного виконавця від 02.11.2017 року (ВП № 53212086) про накладання на боржника штрафу у розмірі 10.200 грн та від 02.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження, а також подання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності надійшли до ГУ ДФС у Харківській області 29.11.2017 року. 07.12.2017 року ГУ ДФС у Харківській області звернулось до суду з позовом, яким просило скасувати означені документи, однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року позовна заява була повернута, у зв'язку з несплатою судового збору. При цьому судом не було задоволено клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви (сплати судового збору). У зв'язку з арештом рахунків сплату судового збору було здійснено 22.12.2017 року. Позивач просить поновити строк для звернення до адміністративного суду, з урахуванням поважності наведених причин його пропуску.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 року строк звернення ГУ ДФС у Харківській області до адміністративного суду поновлений.
У відзиві на адміністративний позов Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (подалі - ВПВР), заперечуючи проти позову, зазначає, що до ВПВР жодних повідомлень від боржника щодо повного чи часткового самостійного виконання, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення не надходило. Дії державного виконавця не входять в супереч з приписами ст. 75 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (подалі - Закон № 1404-VIII).
У відзиві на адміністративний позов третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове», заперечуючи проти позову, зазначає, що в силу приписів ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. При виникненні складності у процесі виконання судового рішення, з обставин, що наведені позивачем, останній не був позбавлений можливості звернутися до суду в порядку ст. 263 КАС (Кодекс адміністративного судочинства України в редакції, що була чинною до 17.12.2017 року) з заявою про зміну або встановлення порядку його виконання, чого позивачем зроблено не було.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (дата складання рішення в повному обсязі не визначена) в задоволені адміністративного позову ГУ ДФС у Харківській області відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що станом на 29.08.2017 року позивачем до ВПВР не надавалось жодних повідомлень або заяв щодо виконання або неможливості виконання рішень, або про наявність обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Посилання позивача на відсутність нормативного регулювання та допущену адміністратором технічну помилку, усунення якої потребує звернення до ДФС України, та неодноразові звернення до ДФС України для врегулювання питання для усунення зазначеної помилки, які, зокрема не дали позитивного результату, як на поважну причину невиконання рішення, не може бути взято до уваги, оскільки позивачем не було повідомлено виконавця про наявність зазначених обставин, як таких, що унеможливлюють виконання рішення суду.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДФС у Харківській області просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та прийняти нове про задоволення адміністративного позову.
Скаржник не оспорює факт офіційного неповідомлення ВПВР про причини, які унеможливили виконання ним судового рішення, зазначаючи при цьому, що форми повідомлення про неможливість виконати судове рішення боржником не встановлено, тому скаржник вважає, що державний виконавець був повідомлений про неможливість виконання рішення суду, так як був стороною у справах № 820/4253/17 та № 820/4503/17 при отриманні позовних заяв, апеляційних скарг, та судових рішень, які вказували про причини невиконання рішення суду по бюджетному відшкодуванню, відповідач у судовому засіданні не заперечував того факту, що таким чином він був повідомлений про причину невиконання судового рішення.
Скаржник вважає, що положення ст. 75 № 1404-VIII зобов'язують відповідача за наслідками проведеної перевірки з'ясовувати факт невиконання боржником судового рішення саме без наявності для того поважних причин. Державним виконавцем в рамках даного виконавчого провадження здійснювалися суто формальні (процедурні) заходи, що є порушенням, зокрема, таких засад виконавчого провадження як законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ГУ ДФС у Харківській області, з таких підстав.
Статтею 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ч. 1 ст. 287).
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (ч. 3 ст. 287).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України 02.06.2016 № 1403-VIII « Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року, зареєстрованим Мінюстом України 02.04.2012 року за № 489/20802, затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 означеної Інструкції встановлено, що органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
Таким чином, ВПВР не є органом державної виконавчої служби в розумінні ч. 3 ст. 287 КАС України, ч. 1 ст. 6 Закону № 1403-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
За приписами ст. 48 КАС України («Заміна неналежної сторони») якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 3 ст. 48). Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48). Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 48). Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (ч. 7 ст. 48).
Отже у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо заміни неналежної сторони - ВПВР на належну - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ГУ ДФС у Харківській області, скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволені вимог ГУ ДФС у Харківській області, оскільки такі вимоги заявлені до належного відповідача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки доводам апеляційної скарги.
Судовий збір, що сплачений позивачем: платіжне доручення від 20.12.2017 року № 3775 (а.с. 5) та платіжне доручення від 13.03.2018 року № 590 (а.с. 197) підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 48, 268, 270, 271, 272, 287, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного Управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4
Постанова у повному обсязі складена і підписана 27 квітня 2018 року.