26 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 546/904/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Жигилія С.П.
суддів: Перцової Т.С. , Гуцала М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.01.2018р. по справі № 546/904/17
за позовом ОСОБА_1
до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1О.) звернулась до Решетилівського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі по тексту - відповідач, Решетилівське ОУПФ України Полтавської області), в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області протиправноющодо неприйняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» відповідній категорії працівників прокуратури;
- зобов'язати Решетилівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, вказаної у довідці Прокуратури Полтавської області від 14 листопада 2016 року № 18-683/вих16, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1789-ХІІ) та здійснити відповідні виплати не отриманої пенсії без обмеження грошового розміру з урахуванням виплачених сум;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області подати у встановлений судом строк, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.01.2018 року по справі № 546/904/17 адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вулиця Першого травня, будинок 31) до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (ідентифікаційний код юридичної особи40377619, місцезнаходження юридичної особи: 38400, Полтавська область, місто Решетилівка, вулиця Покровська, будинок 41) - задоволено частково.
Визнано бездіяльність Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною.
Зобов'язано Решетилівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, починаючи з 18 липня 2016 року, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати вказаної у довідці прокуратури Полтавської області від 14 листопада 2016 року № 18-683/вих16, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників та здійснити відповідні виплати не отриманої пенсії з урахуванням виплачених сум.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.01.2018 року по справі № 546/904/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 19 Конституції України, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 року № 1013, ст. ст. 99, 100 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом), що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав та обставин викладених у апеляційній скарзі.
Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
З огляду на приписи ст. 311 КАС України, справи підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом дитинства другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0563904 (а.с.13-14).
З 22 листопада 2010 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Решетилівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію по втраті годувальника згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, що підтверджується, зокрема, листом Решетилівського ОУПФУ Полтавської області від 27 липня 2017 року № 44/Г-02 (а.с.15).
Згідно з довідкою Прокуратури Полтавської області № 18-683/вих16 від 14 листопада 2016 року (а.с.17), ОСОБА_2 працював у Прокуратурі Полтавської області на посаді старшого помічника райпрокуратури. Станом на 01 грудня 2015 року заробітна плата старшого помічника райпрокуратури становить 7455,52 грн.
18 липня 2017 року позивач звернулась до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" №1013 від 09 грудня 2015 року (а.с.16).
27 липня 2017 року листом № 44/г-02 відповідач повідомив ОСОБА_1, що з 01 квітня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 -VІІІ, яким скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України (п.5. Прикінцевих положень). Постанова Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2014 року регламентує лише питання упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим працівникам і не передбачає ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії категорії прокурорсько-слідчих працівників у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати. Оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій працівників органів прокуратури, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, підстав для перерахунку призначеної пенсії немає (а.с.15).
Позивач, не погодившись з вказаною відмовою у перерахунку пенсії, звернулась до суду з даним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" №1013 від 09 грудня 2015 року та ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.308КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 20ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 року (далі по тексту - Закон №1789-ХІІ), членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї.
Згідно з ч. 18 статті 50-1 Закону України «Про Прокуратуру» №1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, зокрема частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
15.07.2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі по тексту - Закон №1697-VII).
Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини 5 статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Закон №1697-VII не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Згідно з частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зауважує, що зазначені зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.
Поряд з цим, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.
Таким чином на час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не було визначено механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що за приписами частини 1 статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У абзаці 2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що відповідач обґрунтовано розглянув заяву позивача на підставі діючих на час розгляду заяви положень діючого законодавства, що регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури - ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про необхідність застосування до спірних відносин Закону України "Про прокуратуру" в редакції 2001 року.
Отже, у даному випадку, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 50-1 Закону № 1789-XII, яка станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про здійснення спірного перерахунку пенсії, вже не діяла.
Системний аналіз наведених положень законодавства, в контексті встановлених обставин справи, дає підстави для висновку, що у позивача не виникло право на спірний перерахунок пенсії.
Також колегія суддів зауважує, що відсутність на час звернення позивача до відповідача затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не є доказом неправомірності дій відповідача.
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом рішення «Великода проти України» від 03.06.2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Стосовно тверджень позивача про звуження прав останньої, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 22 Загальної Декларації прав людини, кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Аррас та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").
У рішенні Європейського суду з прав людини за заявою Великоди проти України №43331/12 від 03 червня 2014 року щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленим статями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.
На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 року N 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).
В цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У іншому рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Також, в цьому Рішенні вказано, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.
При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26.12.2011 року № 20-рп/2011).
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що застосування до спірних відносин положень ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року не є підставою для визнання рішення Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області неправомірним.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
З урахуванням встановлених обставин, наведених вище норм матеріального права та правових висновків Європейського Суду з прав людини, Конституційного Суду України, у відповідача по справі були відсутні підстави для перерахунку позивачеві пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, чинній на час призначення пенсії, у розмірі 60 % від суми заробітної плати у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників та на підставі довідки Прокуратури Полтавської області, починаючи з 01.01.2016 року.
З приводу доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з адміністративним позовом), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання щодо строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Позовна заява та матеріали справи свідчать, що порушення прав позивача відбулось з боку відповідача після отримання позивачем відмови в здійсненні перерахунку пенсії, тобто з 27.07.2017 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, звертаючись з даним позовом до суду 25.09.2017 року, не пропустив строк, визначений частиною 2статті 99 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.01.2018 року по справі № 546/904/17 підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.01.2018 року по справі № 546/904/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог.
В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.01.2018 року по справі № 546/904/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5