Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.
26 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/291/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Сліденко А.В.) від 22.02.2018 р. (повний текст рішення складено 02.03.2018 р.) по справі № 820/291/18
за позовом ОСОБА_1
до Красноградської районної ради Харківської області, третя особа ОСОБА_4
про визнання незаконними та скасування результатів конкурсу на заміщення вакантної посади головного спеціаліста-юриста відділу з питань комунальної власності виконавчого апарату Красноградської районної ради, який відбувся 27.12.2017р. та оформлений протоколом №8 від 27.12.2017р.,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Красноградської районної ради Харківської області, третя особа ОСОБА_4, в якому просив визнати незаконним та скасувати результати конкурсу на заміщення вакантної посади головного спеціаліста-юриста відділу з питань комунальної власності виконавчого апарату Красноградської районної ради Харківської області, який відбувся 27.12.2017 р., оформлених протоколом №8 засідання конкурсної комісії апарату Красноградської районної ради від 27.12.2017 р.
В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що рішення про призначення спірного конкурсу було прийнято та оприлюднено 12.12.2017 р. За рішенням голови райради строк подачі документів для участі у конкурсі склав 15 днів. Однак, згідно із законодавством, строк подачі документів для участі у конкурсі на вакантну посаду в органі місцевого самоврядування повинен складати 30 днів. Конкурс був проведений 27.12.2017 р. Стверджував, що маючи намір взяти участь у конкурсі, 20.12.2017 р. почав збирати документи. Запровадження меншого, ніж передбачено законом, строку на подачу документів, позбавило його можливості взяти участь у конкурсі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року позов залишено без задоволення.
Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1762,80 грн. сплаченого судового збору та 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Вказує, що через порушення відповідачем строків проведення конкурсного відбору, він не зміг вчасно надати відповідний пакет документів до конкурсної комісії, у зв'язку з чим, не був допущений до участі у конкурсному відборі. Суд першої інстанції не взяв до уваги порушення, що допущені відповідачем при формуванні конкурсної комісії, в зв'язку з чим, на його думку, рішення, прийняті під час проведення такого конкурсу, не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню. Також, на думку скаржника, суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та втрутився у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень - Красноградської районної ради Харківської області. Таким чином, оскільки результати проведеного конкурсу не можуть бути об'єктивними, позивач вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, враховуючи той факт, що розпорядження голови Красноградської районної ради від 28.12.2017 року № 56-к «Про призначення на посаду ОСОБА_4В.» після скасування результатів конкурсного відбору буде порушувати положення Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», просив вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначене розпорядження.
Відповідач надав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача та третя особа заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Розпорядженням Голови Красноградської районної ради Харківської області від 12.12.2017 р. №53-к оголошено конкурс на зміщення вакантної посади головного спеціаліста-юриста відділу з питань комунальної власності виконавчого апарату районної ради.
Згідно з розпорядженням, строк подачі документів для участі у конкурсі встановлено 15 календарних днів від дня оприлюднення оголошення.
Документи для участі у конкурсі були подані лише однією особою - ОСОБА_4. За освітою (освіта повна вища, магістр за напрямом підготовки “правознавство” та професійною кваліфікацією - “юрист”) даний претендент відповідав кваліфікаційним вимогам до вакантної посади.
Згідно з протоколом №7 від 27.12.2017 р. ОСОБА_4 допущена до участі у конкурсі.
Результати проведеного конкурсу оформлені протоколом №8 від 27.12.2017 р., яким конкурсна комісія вирішила рекомендувати ОСОБА_4 для призначення на вакантну посаду.
Розпорядженням голови Красноградської районної ради Харківської області від 28.12.2017 р. №56-к ОСОБА_4 призначена на посаду головного спеціаліста-юриста відділу з питань комунальної власності виконавчого апарату районної ради.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оголошуючи та проводячи конкурс, відповідач діяв у відповідності до вимог діючого законодавства. Також судом не було встановлено порушення (за результатами проведеного конкурсу) суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки останній не надав жодних доказів на підтвердження наміру брати у ньому участь.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про державну службу", вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України "Про державну службу", з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №246 затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок №246), який визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс), метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки.
За приписами частини третьої статті 22 Закону України "Про державну службу" порядок проведення конкурсу визначає: 1) умови проведення конкурсу; 2) вимоги щодо оприлюднення інформації про вакантну посаду державної служби та оголошення про проведення конкурсу; 3) склад, порядок формування та повноваження конкурсної комісії; 4) порядок прийняття та розгляду документів для участі в конкурсі; 5) порядок проведення тестування, співбесіди, інших видів оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби; 6) методи оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби.
Частиною 5 статті 23 Закону України "Про державну службу" встановлено, що срок подання документів для участі в конкурсі не може становити менше 15 та більше 30 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення конкурсу. Результати конкурсу оприлюднюються не пізніше 45 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення такого конкурсу.
Розпорядженням Голови Красноградської районної ради Харківської області від 30.01.2013 р. №10-к затверджено Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування виконавчого апарату районної ради та Порядок проведення іспиту на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування виконавчого апарату районної ради.
Підпунктом 4 пункту 10 вказаного порядку Порядку передбачалось, що в оголошенні про проведення конкурсу повинен міститись, зокрема, термін прийняття документів - протягом 30 календарних днів з дня оголошення про проведення конкурсу.
Розпорядженням Голови Красноградської районної ради Харківської області від 17.03.2017 р. №13-к Порядок проведення конкурсу було викладено у новій редакції, внаслідок чого термін прийняття документів склав 15 календарних днів з дня оголошення про проведення конкурсу.
Виходячи з правового аналізу положень ч.5 статті 23 Закону України "Про державну службу", визначений законом строк (ключовим та визначальним є) не менше 15 та не більше 30 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення конкурсу, встановлений саме для подання документів для участі в конкурсі з дня такого оприлюднення.
Тобто, встановлений головою Красноградської районної ради Харківської області термін прийняття документів не суперечить вимогам Закону України "Про державну службу".
Щодо посилання позивача на встановлення Порядком №246 інших термінів подачі документів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач при призначення конкурсу правомірно визначив термін прийняття документів, керуючись саме положеннями Закону України "Про державну службу".
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що під час оголошення иа проведення спірного конкурсу відповідач діяв у межах чинного законодавства України та у спосіб, що обумовлений правильним застосуванням норм права при проведенні конкурсу та відсутністю порушень прав конкурсантів, забезпечив рівний доступ громадян до участі в конкурсі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.
Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи, не надано жодного належного та допустимого доказу порушення відповідачем під час оголошення та проведення конкурсу прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки доказів на підтвердження наявності реального наміру брати участь у даному конкурсі матеріали справи не містять та позивачем не надано.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтвердив свою обізнаність щодо 15-денного строку на подання документів для участі у конкурсі, однак він у визначений відповідачем термін документи на подав, оскільки йому достеменно відомо, що законодавець встановив 30-денний строк, який відповідачем порушено.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про можливі, на думку позивача, порушення під час формування конкурсної комісії.
Доводи апеляційної скарги в частині помилкового застосування судом до спірних правовідносин положень Закону України «Про державну службу» через те, що дія вказаного закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до положень статті 1 вказаного Закону, посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
В свою чергу, згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 15.02.2002 року №169 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців», особи, які подали необхідні документи до державного органу для участі у конкурсі, є кандидатами на зайняття вакантної посади державного службовця».
Таким чином, норми Закону України «Про державну службу» не поширюються саме на осіб, які вже працюють в органах місцевого самоврядування, в той же час, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” норми вищевказаного закону підлягають застосуванню під час проведення конкурсу на заміщення посад в органах місцевого самоврядування.
Колегією суддів не встановлено факту втручання судом першої інстанції у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень - Красноградської районної ради Харківської області, оскільки перевіривши правомірність оголошення та проведення конкурсу, та дійшовши висновку про відсутність порушення вимог діючого законодавства, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, жодним чином не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача.
За відсутності правових підстав для визнання незаконними та скасування результатів конкурсу на заміщення вакантної посади головного спеціаліста-юриста відділу з питань комунальної власності виконавчого апарату Красноградської районної ради Харківської області, який відбувся 27.12.2017 р., оформлених протоколом №8 засідання конкурсної комісії апарату Красноградської районної ради від 27.12.2017 р., колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо необхідності виходу за межі заявлених позовних вимог та скасування розпорядження голови Красноградської районної ради від 28.12.2017 року № 56-к «Про призначення на посаду ОСОБА_4В.».
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Натомість відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій щодо оголошення та проведення конкурсу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи необґрунтованість апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1762, 80 грн. сплаченого судового збору та 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 р. по справі №820/291/18 за позовом ОСОБА_1 до Красноградської районної ради Харківської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування результатів конкурсу на заміщення вакантної посади головного спеціаліста-юриста відділу з питань комунальної власності виконавчого апарату Красноградської районної ради, який відбувся 27.12.2017 р. та оформлений протоколом №8 від 27.12.2017 р. залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_5
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7
Повний текст постанови складено 27.04.2018 р.