25 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/224/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Лях О.П.
суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Рибалко Ю.В.,
представника третьої особи Кезля М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року (м.Харків, головуючий суддя І інстанції Котеньов О.Г., повний текст складено 05.02.2018 року) по справі № 820/224/18 за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Немишлянського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Немишлянського районного відділу у м.Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд зобов'язати Немишлянський районний відділ у м.Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області видати на ім'я сина ОСОБА_1, ОСОБА_4, паспорт громадянина України у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку у формі книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, яке затверджено Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-12 без передачі будь-яких даних про дитину до ЄДДР, без використання будь-яких засобів ЄДДР, без формування унікального номеру запису в Реєстрі(УНЗР). (а.с.5-8, 11-13)
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення позивача від сплати судового збору, а позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви. (а.с.2-4)
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року повернуто адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Немишлянського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії. (а.с.17-19)
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року однією із підстав для залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 слугувало подання відповідного адміністративного позову без сплати судового збору у відповідному розмірі.
В подальшому, позивачем було усунуто недоліки позовної заяви, окрім надання відповідного документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову до адміністративного суду.
Враховуючи ненадання позивачем документу про сплату судового збору і, як наслідок, невиконання всіх вимог ухвали суду першої інстанції від 19.01.2018 року, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року повернуто адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.ч.1 та 3 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Так, положеннями ч.3 ст.161 Кодексу передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в адміністративному позові було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір».
Однак, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення позивача від сплати судового збору.
В подальшому, ОСОБА_1, усуваючи недоліки адміністративного позову, посилалася на приписи п.7 ст.5 Закону України "Про судовий збір" а зазначала, що, звертаючись в інтересах сина, їй надається пільга щодо звільнення від сплати судового збору на цій підставі.
Проте, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року не було взято до уваги вказані доводи позивача щодо звільнення від сплати судового збору та повернуто адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4.
За приписами ч.ч.1 та 2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями Закону України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно із п.14 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Крім того, положеннями п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Положеннями ч.5 ст.56 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Відповідно до ч.1 ст.242 Цивільного кодексу України встановлено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що неповнолітні особи не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, тобто, не можуть бути самостійними учасниками в адміністративному процесі.
При цьому, Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому законом передбачена можливість звернення до суду за захистом прав та законних інтересів неповнолітніх осіб їх законними представниками, а саме: батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками чи іншими особами, визначеними законом.
Додатково, колегія суддів звертає увагу, що у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини відмітив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
При цьому, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року по справі "Креуз проти Польщі" (CASE OF KREUZ v. POLAND) - заява N 28249/95) вказав, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з метою захисту прав та законних інтересів свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, на вказаних осіб поширюється дія п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому такі особи звільнені від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що тягне за собою скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року по справі № 820/224/18 - скасувати.
Справу № 820/224/18 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Немишлянського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко М.І. Старосуд