24 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5859/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Гуцала М.І.
суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення, суддя Бадюков Ю.В., Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018, (повний текст складено 31.01.18) по справі № 820/5859/17
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування наказу,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3В.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі -відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган) з вимогами про скасування наказу начальника ГУ ДФС у Харківській області від 13.09.2017 року № 4795 про проведення фактичної перевірки господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_3 з 14.09.2017 року тривалістю 10 діб.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу було задоволено в повному обсязі. Скасовано наказ начальника ГУ ДФС у Харківській області від 13.09.2017 року №4795 про проведення фактичної перевірки господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_3 з 14.09.2017 року тривалістю 10 діб, та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області сплачену суму судового збору в розмірі 1600,00 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що в силу ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у Харківській області стверджує про дотримання норми пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), згідно яких фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3). Саме таке звернення споживача було отримано контролюючим органом від Харківської обласної державної адміністрації, яка письмово оформила усне звернення ОСОБА_4 на урядову гарячу лінію з інформацією про порушення позивачем установленого порядку ліцензування.
У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи, наполягаючи на вирішенні вимог апеляційної скарги, копію якої було отримано ним перед судовим засіданням. Стверджуючи про достатню обізнаність з матеріалами апеляційного провадження та обставинами справи, представник відповідача відмовився від надання часу для підготовки до апеляційного розгляду справи. Висловлюючи свою позицію про необгрунтованість вимог та доводів апеляційної скарги, представник відповідача зазначив, що у контролюючого органу не було достатніх підстав для призначення фактичної перевірки, оскільки від споживача, ОСОБА_4, надійшло усне, а не письмове звернення. Крім того, таке звернення споживача не містило необхідних даних та доказів про порушення позивачем норм законодавства, які були б достатніми для призначення фактичної перевірки.
Колегія суддів, переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення поданої відповідачем апеляційної скарги та скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави, порядок призначення та проведення фактичної перевірки регламентовані положеннями ст. 80 ПК України.
Так, за приписами п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.
11.10.2017 на урядову гарячу лінію 1545 надійшло усне звернення від ОСОБА_4 відносно якості роботи приватного підприємства “Автомойка” по вул. Каштановій, 1, м. Харків (а.с.37).
Листом від 20.10.2017 №04-25/К-636у на адресу Головного управління ДФС у Харківській області направлено звернення ОСОБА_4 для повторного розгляду (а.с.38).
Заступником начальника ГУ ДФС від 13.09.2017 № 4795 винесено наказ “про проведення фактичної перевірки” на підставі п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (а.с.11).
На підставі наказу № 4795 від 13.09.2017 було складено направлення №6871 та №6872 від 13.09.2017 на проведення фактичної перевірки, тривалістю 10 діб (а.с. 34,35).
Позивач, вважаючи оскаржуваний наказ відповідача протиправним, не допустив працівників податкового органу до перевірки, про що складено акт недопуску до проведення фактичної перевірки № 2964/20-40-14-10/НОМЕР_1 від 20.09.2017 (а.с.36).
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції спирався на норми Закону України від 02.10.1996 за № 393/96-ВР “Про звернення громадян” (далі Закон № 393/96-ВР), яким передбачено вимоги до письмового звернення заявника. Зокрема, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником, проте такого підпису у зверненні, яке отримав відповідач від Харківської облдержадміністрації, немає.
Також, згідно висновків суду першої інстанції, перенаправлення усних чи письмових звернень громадян за належністю, та/або переадресування заяв чи клопотань від одного державного органу до іншого за належністю для виконання, а саме для проведення фактичної перевірки, Податковий кодекс України не містить. Безпосередньо до ГУ ДФС у Харківській області із письмовою заявою скаржник не звертався.
Дійсно, за правилами статті 5 Закону N 393/96-ВР звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Разом з тим, ч. 3 статті 7 Закону N 393/96-ВР передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Колегія суддів вважає, що Харківська обласна державна адміністрація, у зв'язку зі зверненням ОСОБА_4 на гарячу лінію, правомірно направила його за належністю до відповідача як органу, до компетенції якого належить вирішення поставлених у ньому питань. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 1.02.2018 N П/9901/120/18, справа N 800/263/17.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України підставою для проведення фактичної перевірки є звернення не будь-якого громадянина, а лише покупця (споживача), оформленого відповідно до закону. При чому зазначена норма не містить посилань саме на Закон № 393/96-ВР.
Поняття споживача міститься в п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 N 1023-XII (в подальшому Закон N 1023-XII,) згідно якого споживачем визнається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб. Саме цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг ( ст. 1-1 Закону N 1023-XII).
Право споживача на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав, передбачено п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону N 1023-XII. Саме таким правом скористався ОСОБА_4, вказаний в оформленому Харківською обласною державною адміністрацією зверненні на гарячу урядову лінію, стверджуючи, зокрема, про відмову у наданні йому інформації про наявність ліцензії про надання послуг та іншої дозвільної документації.
Отже, питання, порушені у зверненні, стосувалися прав споживача на отримання необхідної інформації про продукцію. Наявність такого права у споживача передбачено ч. 1 ст. 15 Закону N 1023-XII, згідно якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 27 Закону N 1023-XII, інші органи виконавчої влади здійснюють державний захист прав споживачів у межах своєї компетенції, визначеної законом.
Як вже зазначалося вище, компетенція відповідача щодо державного захисту права споживача ОСОБА_4 здійснювалася у відповідності до приписів п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України щодо призначення фактичної перевірки тих обставин, які викладені у зверненні.
При цьому колегія суддів зауважує, що отримане відповідачем звернення має письмову форму, оскільки було оформлене Харківською обласною державною адміністрацією у відповідності до положень ст. ст. 5, 7 Закону № 393/96-ВР, яка не передбачає наявність особистого підпису заявника, з огляду на шляхи його отримання через урядову гарячу лінію. Вимог про безпосереднє особисте письмове звернення споживача до контролюючого органу, як виключної підстави для проведення фактичної перевірки, ні норми Податкового кодексу України, ні норми Закону N 1023-XII не містять.
Також, є необґрунтованими висновки суду першої інстанції про неналежне оформлення звернення ОСОБА_4 з посиланням на те, що інформація про порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками саме платником податків, як необхідна підстава для проведення фактичної перевірки, у такому зверненні споживача відсутня. Адже, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено можливість проведення фактичної перевірки також щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, патентів, свідоцтв. Саме про відсутність ліцензії та інших дозвільних документів зазначається у зверненні споживача, який стверджує про незаконність діяльності автомийки.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про відповідність прийнятого начальником ГУ ДФС у Харківській області наказу від 13.09.2017 за № 4795 приписам п.п. 80.2.3, 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, що підтверджує правомірність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень та зумовлює наявність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139). З урахуванням прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції також в частині стягнення на користь позивача судових витрат у розмірі 1600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області та зараховує суму сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328, Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 820/5859/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя ОСОБА_5
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7
Повний текст постанови складено 27.04.2018.