24 квітня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/6454/17
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,
при секретарі - Андроновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "СПМК-7" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, у справі за позовом Приватного підприємства "СПМК-7" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Приватне підприємство "СПМК-7" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом безпідставно встановлено порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності з контрагентом ТОВ «КОНКОРДБУД».
В даному випадку апелянт вважає, що проведені господарські операції з ТОВ «КОНКОРДБУД» мали реальний характер та підтверджені належними доказами, зібраними у матеріалах справи.
При цьому, під час проведення спірної перевірки податковим органом не перевірялась можливість вказаного контрагента здійснювати господарську діяльність, зокрема, шляхом залучення третіх осіб.
В свою чергу, податковим органом подано відзив на отриману апеляційну скаргу, з якого вбачається, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог, так як у перевіряємий період товариством проведено фіктивні господарські операції з ТОВ «КОНКОРДБУД», що підтверджуються висновками акту проведеної податкової перевірки.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «СПМК-7», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Конкордбуд» за жовтень 2016 року, за наслідками якої складено акт № 923/15-32-14-07/32891528 від 27 липня 2017 року.
В свою чергу, відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки у перевіряємий період підприємством допущено порушення норм податкового законодавства, а саме: п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, у сумі 833 333,33 грн.
За наслідком виявлених порушень контролюючим органом складено та направлено підприємства наступні податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 10 серпня 2017 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, на суму 578 448,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями, на суму 289 224,00 грн.; № НОМЕР_2 від 10 серпня 2017 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 254 885,00 грн.
Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями, після процедури адміністративного оскарження останніх, підприємство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як підприємством порушено вимоги податкового законодавства у спірних правовідносинах, а проведені ним господарські операції з контрагентом ТОВ "КОНКОРДБУД" не підтверджені належними первинними документами, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.
Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегією суддів встановлено, що на податкові зобов'язання позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції, які на думку контролюючого органу не мали реального характеру, з контрагентом ТОВ «КОНКОРДБУД».
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту здійснення відповідних операцій, які мають бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснених господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.
Між тим, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічний висновок міститься в рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року, у справі № 2а-4259/12/1070.
В свою чергу, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що між ПП «СПМК-7» ( в особі замовника) та ТОВ «Конкордбуд» (в особі підрядника) укладено договір від 03 жовтня 2016 року № 111/ЛФ-2016, відповідно до умов якого підрядник за допомогою власного обладнання та механізмів, своїми власними чи залученими силами, на свій ризик, зобов'язується виконати комплекс робіт по установці (в тому числі монтаж, установка та пусконалагоджувальні роботи) обладнання у приміщенні Пасажирського термінального комплексу ТОВ «Міжнародний Аеропорт «Одеса».
При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано копії наступних документів: договірної ціни (т. 1 а.с. 49-50), локальних кошторисів (т. 1 а.с. 51-70), підсумкової відомості ресурсів (т. 1 а.с. 71-77), додатку № 4 до договору № 111/ЛФ-2016 від 03 жовтня 2016 року (т. 1 а.с. 78-79), платіжних документів (т. 1 а.с. 80-81), акту прийому-передачі фронту робіт (т. 1 а.с. 160), графіку виконання (т. 1 а.с. 161), технічної специфікації обладнання (т. 1 а.с. 162), додаткової угоди від 28 лютого 2017 року (т. 1 а.с. 163), додатку № 3 (т. 1 а.с. 164-186), акту прийму передачі № 1 від 12 травня 2017 року (т. 1 а.с. 207), пакувального листа № 01-12/05 (т. 1 а.с. 208), акту прийму-передачі № 2 (т. 1 а.с. 209), пакувального листа № 02-12/05 (т. 1 а.с. 210), сертифікату (т. 1 а.с. 213), акту прийому-передачі фронту робіт (т. 1 а.с. 214), графіку виконання робіт на об'єкті Міжнародний аеропорт Одеса (т. 1 а.с. 215), додатку № 3 до договору № 111/ЛФ-2016 (т. 1 а.с. 216-240), додаткової угоди від 28 лютого 2017 року (т. 1 а.с. 241).
В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Між тим, колегія суддів вважає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В даному випадку, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством послуг (робіт) за вказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на реальність проведених операцій.
При цьому, будь-які недоліки в наданих позивачем первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт отримання товарів та робіт, не є підставою для нарахування йому податкових зобов'язань.
В свою чергу, висновки про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.
Так, з акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для нарахування товариству податкових зобов'язань за результатом проведених спірних господарських операцій став факт виявлення відсутності певних основних засобів та великої кількості працівників у контрагента позивача.
Проте, колегія суддів зазначає, що відсутність у підприємств-контрагентів певних основних засобів та великої кількості працівників не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію.
При цьому, контрагенти позивача не позбавлені права залучати до проведення робіт тимчасово найманих працівників, орендувати приміщення та інші основні засоби.
Більш того, належні докази щодо проведення зустрічних перевірок контрагента позивача, або інших третіх осіб, з висновків яких можливо встановити факт фіктивності спірних операцій, також відсутні в матеріалах справи.
В свою чергу, відповідно до вимог чинного законодавства України, будь-які допущені порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства не створюють обов'язку з донарахування позивачу додаткових податкових зобов'язань.
Тому, враховуючи, що підприємством належним чином підтверджено реальність отримання робіт за вищевказаними операціями від свого контрагента та відображено реальні зміни свого майнового стану у бухгалтерському та податковому обліку, наявні підстави для задоволення заявлених позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СПМК-7" - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року - скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства "СПМК-7".
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Приватного підприємства "СПМК-7" сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у розмірі 42 095 (сорок дві тисячі дев'яносто п'ять), 89 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2018 року.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: Т.М. Танасогло
ОСОБА_1