Головуючий І інстанції: Соп"яненко О.В.
24 квітня 2018 р. Справа № 818/2175/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 державної міграційної служби України в Сумській області, Зарічного районного відділу у м. Суми ОСОБА_4 Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
27 грудня 2017 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, народження 08 березня 2001 року, звернулись до суду з позовом, яким фактично просять: визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_5 районного відділу у м. Суми ОСОБА_4 Державної міграційної служби України в Сумській області (подалі - Зарічний РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області) щодо не оформлення паспорту неповнолітній ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХП; зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 державної міграційної служби України в Сумській області (подалі - УДМСУ в Сумській області), Зарічного РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області оформити та видати бланк паспорту неповнолітній ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання, без використання цифрового індикатора особи та автоматизованої обробки персональних даних; зобов'язати відповідачів вести паспортний облік відносно неповнолітньої ОСОБА_3 за прізвищем, ім'ям та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового індикатора особи (у тому числі - за серією і номером паспорту), без внесення інформації про неї до Єдиного демографічного реєстру чи будь-яких даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.
З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про громадянство України», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2235-ІІІ, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року № 320 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» позивачі стверджують, що паспорт громадянина України може виготовлятися не тільки у формі картки з безконтактним електронним носієм, а й у формі паспортної книжечки. Позивачі вважають, що позбавлення їх доньки права вибору форми документа, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України, є неправомірним.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року (ухвала виготовлена 28 лютого 2018 року) провадження у справі зупинене до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/990/2/18.
Прийняте рішення судом вмотивовано тим, що ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито провадження у зразковій адміністративній справі № Пз/990/2/18.
При прийнятті такого рішення колегія суддів Верховного Суду виходила з того, що справа, в якій Житомирський окружний адміністративний суд відкрив провадження, та матеріали справ, які цей суд надав як свідчення того, що ці спори є аналогічними, відповідають ознакам типових у розумінні п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України, оскільки:
відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальні підрозділи Державної міграційної служби України); спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (через відмову територіального підрозділу Державної міграційної служби України видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки у зв'язку з набранням чинності Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», яким внесено зміни, зокрема, до Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»; позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по своїй суті: визнати неправомірною відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки (або визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки) та зобов'язати відповідача видати позивачеві (чи особі, законним представником якої він є) бланк паспорта/паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2235-ІІІ).
Право суду прийняти рішення про зупинення провадження у справі регламентоване п. 9 ч. 2 ст. 236 КАС України.
У справі, що розглядається (№ 818/2175/17), відповідачем є територіальний орган Державної міграційної служби, а спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права, що і у відкритій Верховним Судом зразковій справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та просять направити справу для продовження її розгляду до суду за правилами позовного провадження з викликом сторін по справі.
Скаржники зазначають, що оскаржувана ухвала перешкоджає доступу до правосуддя та не відповідає п.п. 1-4 ч. 1 ст. 320 КАС України.
Скаржники зазначають, що без посилань на норми КАС, в оскаржуваній ухвалі наводяться норми КАС України щодо визначеності типовості справи. При цьому, в ухвалі не зазначається, які саме ознаки вищезазначених справ суд прийняв за типові. Крім того, ухвалюючи рішення від 28 лютого 2018 року по справі № 818/2175/17 судом першої інстанції не враховано, що в ухвалі Верховного Суду від 15 лютого 2018 року йдеться саме за ті конкретні типові справи, матеріали щодо яких розглянуто Верховним Судом, а не щодо абсолютно всіх справ з таким же предметом позову. В оскаржуваній ухвалі суд взагалі не зазначає чому об'єктивно неможливо розглянути справу № 818/2175/17, та за якими підставами суд першої інстанції дійшов висновку про типовість справ, зазначених в оскаржуваній ухвалі.
Скаржники зазначають, що спір у справах № 818/2175/17 та № 806/3265/17 виник не з аналогічних підстав, відповідачами зазначених справ є різні суб'єкти владних повноважень, позивачами заявлено не аналогічні вимоги, у вищеозначених справах заявлено й різну кількість позовних вимог. Зупинення провадження по справам в інтересах неповнолітньої призведе до затягування розгляду справ, що призведе до порушення прав неповнолітнього, оскільки відсутність у нього паспорта може привести до пропущення зовнішнього незалежного оцінювання та вступної компанії.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду, з таких підстав.
За визначенням термінів, наведеним у ст. 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги (п. 21); зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення (п. 22).
Пунктом 9 ч. 2 ст. 236, ч. 1 ст. 291 КАС України встановлено право суду зупинити провадження у справі в разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі.
За положеннями КАС України в подальшому позиція Верховного Суду в такій зразковій справі повинна враховуватися судами, що розглядатимуть аналогічні типові справи (які відповідають ознакам викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи).
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку лише у двох виключних випадках, а саме: коли при її розгляді суди помилково визнали справу типовою, або навпаки помилково не визнали її типовою та не врахували висновки Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справа № 818/2175/17 відповідає ознакам типової справи № 806/3265/17 (№ Пз/990/2/18), оскільки відповідачем у справі є відокремлені структурні підрозділи Державної міграційної служби України, а саме - Зарічний РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області та ОСОБА_4 ДМС України в Сумській області, спір у яких виник з аналогічних підстав - відповідач/відповідачі відмовив позивачам у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, у відносинах, що регулюються одними нормами права - Закон України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» з наступними змінами, внесеними згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України»; позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті, а саме - визнати неправомірною відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки та зобов'язати відповідача видати ОСОБА_3, народження 08 березня 2001 року, бланк паспорта/паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2235-ІІІ).
Колегія суддів зазначає, що інші вимоги, заявлені позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за своєю суттю та визначенням, наведеним у п. 23 ст. 4 КАС України, є похідними, тобто вимогами, задоволення яких залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Доводи апеляційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.
Також колегія суддів зазначає, що необхідність визнання обов'язковості практики Європейського суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах п. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року, згідно якого, Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Суду, зокрема, розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Означена категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід'ємними складовими права на суд.
Слід також зазначити, що ЕСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).
За приписами ч. 3 ст. 291 КАС України при ухвалені рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Отже, правовий висновок Верховного Суду у зразковій справі є обов'язковим для судів першої і апеляційної інстанцій.
12 лютого 2018 року Верховним Судом відкрито провадження у зразковій адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Коростенського районного відділу ОСОБА_4 Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа - ОСОБА_4 Державної міграційної служби України в Житомирській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (№ 806/3265/17/№ Пз/990/2/18). 26 березня 2018 року Верховним Судом справа розглянута і вирішена по суті. Рішення Верховного Суду у зразковій справі набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано (ч. 11 ст. 290 КАС України).
Колегія суддів зауважує, що скаржниками в обґрунтування вимог апеляційної скарги не надано доказів невиправданого затягування розгляду справи і, відповідно, доказів неможливості безперешкодно отримати судовий захист.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року - без змін.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9
Постанова у повному обсязі складена і підписана 27 квітня 2018 року.