26 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 484/2534/17
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Мельничук О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (далі - Пенсійний фонд), в якому просила:
- визнати незаконною відмову в зарахуванні до стажу періодів роботи в комунальному підприємстві «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з 01 березня 2004 року по 30 листопада 2004 року та в комунальному підприємстві «Первомайський міський водоканал» з 01 грудня 2005 року по 04 січня 2012 року;
- зобов'язати зарахувати до страхового стажу для нарахування пенсії вказані періоди роботи.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що неперерахування роботодавцем страхових внесків до Пенсійного фонду не може позбавляти її права на врахування періодів роботи, оскільки сплата страхових внесків є обов'язком роботодавця та саме він несе відповідальність за несплату таких внесків.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з правовою позицією позивача про наявність у неї права на врахування вказаних періодів роботи, оскільки сам факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду із заробітної плати позивача за відсутності її вини, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи.
В апеляційній скарзі Пенсійний фонд, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що позивач має право вимагати у роботодавця сплати страхових внесків, в тому числі в судовому порядку. На думку апелянта, несплата страхових внесків позбавляє права позивача на зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи.
Крім того, Пенсійний фонд наполягає на тому, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України, в редакції від 03 серпня 2017 року. Такого висновку апелянт дійшов враховуючи те, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про незарахування спірних періодів роботи до стажу ще у 2014 році, однак за захистом своїх прав звернувся лише у серпні 2017 року.
Також апелянт звертає увагу на те, що з резолютивної частини постанови суду першої інстанції, незрозуміло, з якого саме часу Пенсійний фонд зобов'язаний зарахувати до стажу спірні періоди роботи, оскільки це питання впливає на розмір пенсійної виплати.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість та у зв'язку з цим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Ураховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також клопотання апелянта про розгляд справи без участі представника, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, додержання норм матеріального та процесуального права, провівши аналіз доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, що встановлені судом першої та апеляційної інстанцій свідчать про те, що ОСОБА_1 в період з 01 березня 2004 року по 30 листопада 2004 року працювала в КП «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - КП «Первомайське ВУВКГ»), а з 01 грудня 2005 року по 04 січня 2012 року - в КП «Первомайський міський водоканал».
З 02 квітня 2013 року позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді та отримує пенсію за віком.
Листом від 20 червня 2017 року Пенсійний фонд повідомив позивачку про те, що до її страхового стажу не зараховані періоди з 01 березня 2004 року по 30 листопада 2004 року та з 01 грудня 2005 року по 04 січня 2012 року, у зв'язку з несплатою роботодавцями страхових внесків.
З індивідуальної відомості про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що за вказані періоди страхові внески до Пенсійного фонду від КП «Первомайське ВУВКГ» та КП «Первомайський міський водоканал» не надходили.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 09 листопада 2017 року №819/03.01-26 у архівних документах є інформація про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період з березня по листопад 2004 року. За період з березня по квітень 2004 року та з червня по листопад 2004 року з позивачки утримувався внесок до Пенсійного фонду в розмірі 2%. За травень 2004 року утримувався внесок до пенсійного фонду в розмірі 1%.
Представником відповідача було пояснено суду першої інстанції, що у 2004 році Пенсійний фонд надсилав вимогу до КП «Первомайське ВУВКГ» про сплату страхових внесків. Загальна сума боргу станом на 11 листопада 2004 року становила 1 102 712,72 грн.
КП «Первомайське ВУВКГ» 12 грудня 2006 року ліквідоване на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської від 28 листопада 2006 року. Правонаступника у КП «Первомайське ВУВКГ» немає.
Після ліквідації вказаного підприємства заборгованість по сплаті страхових внесків саном на 20 квітня 2005 року була списана як безнадійний борг.
В свою чергу, КП «Первомайський міський водоканал» з 04 серпня 2004 року перебуває на обліку як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих КП «Первомайський міський водоканал» із заробітної плати позивача у період з 01 грудня 2004 року по грудень 2008 року включно підприємством відраховувались до Пенсійного фонду страхові внески.
Рішеннями судів стягнуто з КП «Первомайський міський водоканал» борг за страховими платежами за період з липня 2006 року по травень 2009 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчать наступні норми права.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;
Стаття 24 Закону №1058 передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно статті 20 даного закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 01 березня 2004 року по 30 листопада 2004 року працювала в КП «Первомайське ВУВКГ», а з 01 грудня 2005 року по 04 січня 2012 року - в КП «Первомайський міський водоканал».
Разом з тим, вказані підприємства в період з 01 березня 2004 року по 30 листопада 2004 року та з 01 грудня 2005 року по 04 січня 2012 року проводили нарахування заробітної плати, але поточні платежі не сплачувало, тому за цей період утворився борг по сплаті страхових внесків.
За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхові внески за спірні періоди КП «Первомайське ВУВКГ» та КП «Первомайський міський водоканал» до Пенсійного фонду не сплачені.
Внаслідок невиконання зазначеними підприємствами обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи за спірний період.
Проаналізувавши вказані норми законодавства та матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 01 березня 2004 року по 30 листопада 2004 року та з 01 грудня 2005 року по 04 січня 2012 року до страхового стажу за порушення, вчинене КП «Первомайське ВУВКГ» та КП «Первомайський міський водоканал», оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, довід апеляційної скарги про те, що несплата страхових внесків позбавляє права позивача на зарахування до пенсійного стажу вказаних періодів роботи не відповідає викладеним нормам та практики Верховного Суду.
Переходячи до іншого доводу апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції бажає зазначити наступне.
Характер спірних правовідносин у даній справі свідчить про те, що порушення щодо незарахування періоду роботи до стажу позивача з боку Пенсійного фонду є триваючим, а тому строк звернення до суду не може бути застосований.
Крім того, суд першої інстанції розглядаючи позов в межах заявлених вимог, не вирішував питання з якого моменту позивачу належить перерахувати пенсію з врахування спірного періоду роботи.
Іншими словами, питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду може виникнути лише при вирішенні питання про перерахунок пенсії за збільшеним страховим стажем.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, на підставі ст. 316 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області - залишити без задоволення.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова
Повне судове рішення складено 26.04.2018 року.