24 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1680/17
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,
при секретарі - Андроновій Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, у справі № 814/1680/17 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Військовій частині НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року задоволено заявлені позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно мають виключно діючі військовослужбовці при звільненні з військової служби, а не вже звільнені з військової служби особи.
Крім того, апелянтом зазначено, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції проігноровано правову позицію Верховного Суду України у аналогічних правовідносинах.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, у період з 19 лютого 2016 року по 26 квітня 2017 року проходив військову службу за контрактом на посаді командира відділення управління взводу управління артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 91 від 26 квітня 2017 року позивача звільнено з військової служби у запас, згідно пп. «ж» п. 1 ч. 8 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
В свою чергу, одночасно з виключенням зі списків особового складу частини, з позивачем проведено остаточний розрахунок, що включає премію, надбавку за виконання особливо важливих завдань, щомісячну додаткову грошову винагороду, грошову компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення та грошову допомогу при звільненні.
Між тим, питання про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вказаним наказом не вирішено, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом
За наслідком встановлених обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про стягнення на користь позивача грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 1 ст. 9-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 вказаної статті встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому, порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178.
Згідно п. 3 вказаного порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 вказаного порядку встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно після його звільнення з військової служби.
В даному випадку, вищезазначеними положеннями спеціального законодавства передбачено право військовослужбовців на отримання замість належних військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини.
Між тим, виплата такої компенсації має здійснюватись лише дійсним військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби та до моменту виключення зі списків військовослужбовців відповідної частини.
В даному випадку, позивача, як військовослужбовць, звільненений у запас, не має права на отримання спірної грошової компенсації.
Більш того, із зібраних матеріалів справи вбачається, що саме на підставі рапорту позивача його виключено зі списків військовослужбовців відповідної частини без виплати спірної компенсації.
Крім того, вищевикладені висновки колегії суддів відповідають правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі №21-286а13 та від 10 грудня 2013 року у справі №21-415а13.
Тому, беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2018 року.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: Т.М. Танасогло
Д.В. Запорожан