26 квітня 2018 р. м.ОдесаСправа № 814/2539/17
Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_5 щодо не включення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Уповноважену особу внести додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно гарантованої суми до 200 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач за відсутності правових підстав не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що призвело до порушення його прав на отримання вкладу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі неповно дослідив обставини у справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, позивач зазначив, що він є вкладником у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.12.2015 року ОСОБА_4 уклав з ПАТ "Банк Михайлівський" договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" № 980-052-000001379, предметом якого є відкриття на ім'я позивача та обслуговування банківського рахунку №26201527767301.
13 квітня 2016 року позивач уклав з ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" договір "Капітал+" (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) №980-052-000220903 щодо передачі у власність 70000,00 грн. на строк не більше 182 днів до 12.10.2016 р. з виплатою 31,68% річних.
Згідно ст. 5 п. 4.3 вказаного Договору, ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" має право з власної ініціативи достроково повернути кошти позивачу.
Статтею 1 вищевказаного договору передбачено, що юридична особа сплачує позивачу щомісячно проценти та повертає кошти у безготівковій формі на її рахунок №26201527767301 у ПАТ "Банк Михайлівський".
Згідно довідки про стан рахунку вбачаться, що позивач перерахував на рахунок ТОВ кошти у сумі 70000,00 грн. (а.с.9).
Також з виписки з особового рахунку позивача вбачається, що 19.05.2016 р. ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" перерахувало кошти в сумі 70000,00 грн. за договором №980-052-000220903 на рахунок позивача №26201527767301 у ПАТ "Банк Михайлівський".
Між тим, 23.05.2016 р. правлінням НБУ було прийнято рішення № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних».
На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та від 13.06.2016 р. № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з якими 23.05.2016 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 24.05.2016 р. № 27/1 створено Комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.
12.07.2016 р. правлінням НБУ прийнято постанову №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 р. № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016р. № 1702 повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 з 05.09.2016 р. включно.
23 листопада 2016 року позивач звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою про включення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та проведення відповідних виплат (а.с.12).
Листом від 30.05.2017 р. ПАТ «Банк Михайлівський» відмовив ОСОБА_4 у задоволенні його заяви, з посиланням на те, що вищевказаний інвестиційний договір укладений без участі банку, як повіреного, а отже підстави для включення такої інформації відсутні (а.с.13).
Законність вказаної вище відмови є предметом спору у даній справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки інвестиційний договір, укладений позивачем з банком, не відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підстави для задоволення позову відсутні.
Однак судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI від 23.02.2012 року (далі - Закон №4452-VI ) (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Пунктом 4 ч.1 ст.2 наведеного Закону визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону №4452-VI).
Частиною 1 ст.4 Закону №4452-VI визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст.26 Закону №4452-VI передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно ч.4 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд не відшкодовує кошти:1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону №4452-VI.
В силу вимог ч.ч.1-3, 5 ст.27 Закону №4452-VI (в редакції, що набрала чинності з 01 липня 2016 року) уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Аналогічні положення закріплені в рішенні виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 «Про затвердження положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами».
Відповідно до п.4 р. ІІ вказаного вище Положення, уповноважена особа Фонду протягом 10 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку надає до Фонду разом із супровідним листом уточнену інформацію за структурою інформаційного рядка файла, визначеною у додатку 1 до цього Положення, про рахунки: за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Згідно п.5 р. ІІ наведеного Положення уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду (п.2 р. IІІ Положення).
Таким чином, уповноважена особа Фонду має право подавати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідні зміни та доповнення до переліків про вкладників під час процедури виведення Фондом банку з ринку.
Частинами 2, 4 ст.38 Закону №4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно з ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
В свою чергу, в силу вимог ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є укладення ОСОБА_4 інвестиційного договору з ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" без участі ПАТ “Банк Михайлівський”, як повіреного та в період дії постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку".
Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України №295/БТ "Про окремі питання діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ", пом'якшено обмеження у діяльності банку, встановлені постановою від 22 грудня 2015 року №917/БТ, зокрема, виключено таке обмеження, як не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, 15 листопада 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", яким, зокрема, розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4452-VI доповнено пунктом 15 такого змісту: "До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників".
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження повідомлення позивача під розпис про непоширення на кошти, що були ним залучені на виконання умов договору №980-052-000220903 від 13 квітня 2016 року гарантій, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", судова колегія дійшла висновку, що позивач може бути прирівняним до вкладника та має право на відшкодування коштів за вкладом з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг".
Також, судова колегія зазначає, що згідно пунктами 1.24, 1.30 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
В той же час, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
Разом з тим, договір №980-052-000220903 від 13 квітня 2016 року був укладений між ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" та позивачем, на виконання якого ТОВ зі свого поточного рахунку 19 травня 2016 року здійснило переказ коштів на рахунок позивача.
ПАТ "Банк Михайлівський", виконуючи розрахунковий документ ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ "Банк Михайлівський" не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтами, в даному випадку перед ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр", забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.
Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно п.1.4 гл.1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
ПАТ "Банк Михайлівський" при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.
За умовами договору, укладеного між ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" та позивачем, передбачено можливість дострокового повернення коштів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" протиправно не включив ОСОБА_4 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже має внести відповідну інформацію щодо позивача до відповідного переліку рахунків.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим постановлене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позову до Миколаївського окружного адміністративного суду сплатив судовий збір в сумі 1280 грн., та при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 1920 грн.
Оскільки, відповідач - Уповноважена особа Фонду згідно п. 17 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, тому на переконання суду понесені позивачем судові витрати в сумі 3200 грн. належить стягнути саме з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310,311, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року по справі № 814/2539/17 - скасувати.
Постановити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_5 щодо не включення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_5 внести додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір за подання адміністративного позову до Миколаївського окружного адміністративного суду та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на загальну суму 3200 грн. (три тисячі двісті гривень).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: Л.В. Стас
ОСОБА_3.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_2