26 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/18265/17
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Дорошинська В.Е.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на постанову Херсонського міського суду Херсонської області, ухвалену в порядку ст.183-2 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) 14.12.2017 року в м.Херсоні по справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області) про визнання незаконним та скасування рішення від 22.09.2017 року щодо відмови у призначені пенсії відповідно до ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції Закону від 12.03.2017 року ) у відповідності до положень Закону України «Про державну службу» та зобов'язання призначити пенсію відповідно до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції закону України від 12.03.2017 року) у відповідності до Закону України «Про державну службу» з моменту звернення.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області від 22.09.2017 року щодо відмови у призначені пенсії за віком відповідно до ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування (в редакції Закону від 12.03.2017 року ) у відповідності до положень Закону України «Про державну службу» Зобов'язано Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області призначити пенсію відповідно до ст..21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції закону України від 12.03.2017 року) у відповідності до Закону України «Про державну службу». В іншій частині у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулось до суду з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» від 25.03.2016 року №229 втратила чинність Постанова КМУ «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03.05.1994 року №283, таким чином стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723 (до якого не підлягає зарахуванню робота в органах місцевого самоврядування) складає 18 років 10 місяців 24 дні, що не достатньо для призначення пенсії (необхідних 20 років).
Таким чином апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.
05.03.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надало до суду доповнення до апеляційної скарги.
В свою чергу 19.03.2018 року ОСОБА_1 надала до суду відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві заявник спростовує доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі та повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції. Також заявник просить не враховувати наданні доповнення до апеляційної скарги, оскільки останні подані з порушенням строку.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 року замінено Херсонське об'єднане УПФУ Херсонської області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції, 15.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ч.7 ст.21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування(в редакції Закону від 12.03.2017 року ) у відповідності до положень України «Про державну службу» та надала довідки про складові заробітної плати від 06.09.2017 року за №02-04-27/1076 та №02-04-27/1077 видані департаментом бюджету і фінансів Херсонської міської ради.
Відповідно до протоколу комісії №45 від 22.09.2017 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 20 років і на день набрання чинності Закону №889 зайняття посади, не віднесеної до відповідних категорій посад державних службовців відповідно до ст.25 Закону №3723 та зазначено, що за даними трудової книжки підлягають зарахуванню до стажу державної служби періоди роботи з 10.08.1982 р. по 03.07.2001 р. на посадах економіста, начальника бюджетної інспекції, завідуючої Дніпровським райфінвідділом, заступника начальника Міськфінвідділу. Період роботи з 04.07.2001 по 31.08.2017 р. не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки відноситься до органів місцевого самоврядування.
Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.
Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зазначено, що до стажу, який дає право на призначення такої пенсії згідно ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується як стаж державної служби, так і стаж на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування.
Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.
Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 втратив чинність з 01.05.2016р. на підставі Закону України «Про державну службу» № 889 -VIII від 10.12.2015р. за винятком ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону України «Про державну службу» № 889 -VIII від 10.12.2015 року.
Згідно п.10-12 розділу 11 Закону України «Про державну службу» № 889 -VIII від 10.12.2015 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ст. 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення жінками 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.
Згідно ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до статті 2 цього Закону, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Згідно ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»визначалося, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (діяла до 01.05.2016) визначалося, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016, № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон). До стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Отже, жінки, які мають стаж роботи в органах місцевого самоврядування та/або на державній службі не менше 10 років станом на час набрання законної сили Закону України «Про державну службу» та досягли пенсійного віку передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мають загальний стаж роботи не менше ніж мінімально визначений законодавством, мають право на призначення пенсії державного службовця у відповідності до приписів ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Матеріалами справи встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 з 10.08.1982 р. по 03.07.2001 р. на посадах відноситься до відповідних категорій посад держаної служби та апелянтом не заперечується.
Стаж роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 р. по 31.08.2017 р. відноситься до стажу державної служби, як стаж на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування.
Періоди роботи та посади підтверджуються записами в трудовій книжці.
Також, в трудовій книжці позивача наявний запис про складення Присяги із відповідним зазначенням дати її складення та присвоєння рангу, що є обов'язковим для набуття статусу державного службовця чи посадової особи органу місцевого самоврядування, що прирівняні до них згідно Закону України «Про державну службу».
Таким чином стаж державної служби позивача з урахуванням періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування становить більше 10 років.
Загальний стаж позивача для призначення пенсії з урахуванням періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування становив 33 роки 8 місяців 21 день.
Таким чином, позивач досягла визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, має необхідний стаж роботи в органах місцевого самоврядування понад 10 років, та загальний стаж роботи понад мінімально визначений законодавством.
Відтак, позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу».
З огляду на викладене судова колегія вважає, що вищезазначеним спростовуються доводи апелянта про відсутність необхідного стажу у позивача для призначення їй пенсій згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, оскільки до стажу, який дає право на призначення такої пенсії згідно ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується як стаж державної служби, так і стаж на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування.
Безпідставним є посилання апелянта на ухвалу Вищого адміністративного суду від 17 лютого 2016 року по справі №К/9991/9894/12, оскільки позивач у зазначеній справі не мав достатньо стажу роботи на виборних посадах, на момент виходу на пенсію взагалі не працював, а ні на посаді державного службовця, а ні в органах місцевого самоврядування, що не співвідноситься із достатнім спеціальним стажем роботи ОСОБА_1, визначеним у відповідності до п.8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу», що підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим в запереченнях до адміністративного позову, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14.12.2017 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.
Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва
суддя О.А. Шевчук
суддя А.Г. Федусик