25 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1841/17
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусика А.Г.,
суддів - Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди -
В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України та просив визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим (справа №122/8314/2012) на підставі виконавчого листа Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим, виданого 25 березня 2014 року; зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити дії щодо виконання виконавчого листа від 25 березня 2014 року, виданого Центральним районним судом м.Сімферополя Автономної Республіки Крим; зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити йому компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, яка підлягає стягненню згідно виконавчого листа Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 березня 2014 року, починаючи з 01 травня 2015 року, та стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду в сумі 10000,00 грн..
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд визнав противною бездіяльність посадових осіб Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим по справі №122/8314/2012 на підставі виконавчого листа Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим, виданого 25 березня 2014 року; зобов'язав Державну казначейську службу України виконати виконавчий лист від 25 березня 2014 року, виданого Центральним районним судом м.Сімферополя Автономної Республіки Крим по справі №122/8314/2012; зобов'язав Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, яка підлягає стягненню згідно виконавчого листа Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 березня 2014 року по справі № 122/8314/2012, починаючи 01 травня 2015 року та стягнув з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) на користь позивача моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.. В іншій частині позову було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2014 року у справі №122/8314/2012 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом стягнення коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральну шкоду в сумі 120311,60 грн..
На підставі вказаного рішення суду 25 березня 2014 року Центральним районним судом м.Сімферополя Автономної Республіки Крим видано виконавчий лист у справі №122/8314/2012. 25 лютого 2015 року зазначений виконавчий лист було пред'явлено до виконання до Державної казначейської служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Проте, листами Державної казначейської служби України від 02 березня 2017 року, 14 червня 2017 року та 07 серпня 2017 року повідомлено позивача, що судове рішення по справі №122/8314/2012 ухвалено і набрало чинності та виконавчий лист видано після початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим. Згідно з цим, дані обставини, на думку відповідача, унеможливлюють здійснення безспірного списання коштів на підставі виданого виконавчого листа.
Не виконання вказаного рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2014 року і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Вирішуючи справу та задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції зазначав, що станом на 04 березня 2014 року - дату прийняття рішення у справі №122/8314/2012 та видачі виконавчого листа у зазначеній справі Апеляційний суд Автономної Республіки Крим та Центральний районний суд м.Сімферополя Автономної Республіки Крим були легітимними судами, їх повноваження, на той час, не були обмежені жодним нормативно-правовим актом.
Колегія суддів погоджується з такими посиланнями суду першої інстанції, однак, вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий лист, виданий судом на підставі судового рішення є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється примусове виконання рішення суду.
Положеннями п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 вказано, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Так, відмовляючи позивачу у виконанні вказаного рішення суду та виконавчого листа, виданого на його підставі, відповідач посилався на ту обставину, що вказане судове рішення було ухвалено та набрало законної сили, а виконавчий лист видано після початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією.
Колегія суддів вважає зазначені посилання та обставини такими, що не можуть бути самостійною підставою для не виконання чинного судового рішення, виданого судовою установою, яка була утворена та діяла у відповідності до норм матеріального та процесуального права та в рамках законодавства України.
Так, дійсно, положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі Закон) передбачено, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Разом з тим, положенням ст.9 Закону передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Водночас, як зазначалось судом першої інстанції та не заперечується сторонами, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим та Центральний районний суд м.Сімферополя Автономної Республіки Крим були створені та діяли у відповідності до законодавства України, чинного на момент прийняття судового рішення у справі №122/8314/2012 та видачі виконавчого листа на підставі цього рішення.
Крім того, ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
З аналізу офіційного веб-порталу Верховної ради України вбачається, що Закон набирав чинності 27 квітня 2014 року, тобто, вже після винесення рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2014 року у справі №122/8314/2012 та відповідного виконавчого листа. Тому, з врахуванням положень ст.58 Конституції України, за якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність відмови відповідача у виконанні вищевказаного судового рішення та виконавчого листа.
Крім того, відповідно до ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.5 вказаного Закону, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Як зазначає позивач, виконавчий лист було пред'явлено до виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів 25 лютого 2015 року, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності вимоги позивача по зобов'язанню відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, яка підлягає стягненню по справі №122/8314/2012 починаючи з 01 травня 2015 року, є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з нормами діючого законодавства.
Крім того, колегія суддів вважає, що з огляду на вказані позивачем та встановлені обставини, характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості моральна шкода у розмірі 5000,00 грн. є пропорційною та обґрунтованою.
Отже, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити дії щодо виконання виконавчого листа від 25 березня 2014 року, виданого Центральним районним судом м.Сімферополя Автономної Республіки Крим; зобов'язання Державної казначейської служби України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, яка підлягає стягненню згідно виконавчого листа Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 березня 2014 року, починаючи з 01 травня 2015 року та стягнення з Державної казначейської служби України моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим (справа №122/8314/2012) на підставі виконавчого листа Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим, виданого 25 березня 2014 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем по даній справі є саме Державна казначейська служба України, як установа та суб'єкт владних повноважень.
Таким чином, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, судова колегія приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом визнання противною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим по справі № 122/8314/2012 на підставі виконавчого листа Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим, виданого 25 березня 2014 року, а не посадових осіб цього органу.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені рішення вірно по суті вирішив спірні правовідносини, однак, припустився часткових порушень норм права, у зв'язку з чим судове рішення підлягає зміні.
Керуючись ст.308, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року - змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини вказаного рішення наступним чином:
Визнати противною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим по справі № 122/8314/2012 на підставі виконавчого листа Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим, виданого 25 березня 2014 року.
В решті рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А. Г.
Судді Зуєва Л.Є. Шевчук О.А.