25 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5811/17
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В. Час і місце ухвалення: 26.02.2018р., м.Одеса
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,
В листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000052/2 від 19.06.2017р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500060/2017/00755 від 19.06.2017р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року позов ТОВ «Дунайська імпортна компанія» задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, з не повним з'ясуванням судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Дунайська імпортна компанія» залишити без задоволення.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що подані ТОВ «Дунайська імпортна компанія» документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, відсутність у поданих до митного оформлення документах відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до ч.1 ст.54 Митного кодексу України. Аналогічна ситуація і щодо розбіжності у відомостях щодо відправника товару, зокрема, його адреси.
Також, апелянт посилається на те, що умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017р. №336/17 передбачено здійснення оплати за товар на умовах 100% передплати, тоді як у поданому інвойсі від 16.06.2017р. №023 відсутні умови здійснення оплати за товар. До митного оформлення документ, підтверджуючий здійснення передоплати, не надавався.
Апелянт зазначає, що положеннями Митного кодексу України не передбачено інших способів для узгодження митної вартості, аніж витребування у товариства додаткових документів, надання йому часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.
ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подало відзив на апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду учасники справи в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.04.2017р. між TOB «Дунайська імпортна компанія» та фірмою Frutopolis S.A. (Греція) укладено зовнішньо - економічний Контракт на поставку №336/17 (надалі - Контракт), за умовами якого фірма Frutopolis S.A. (Греція) зобов'язалася поставити, а TOB «Дунайська імпортна компанія» прийняти та оплатити товар, вказаний у інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.
Пунктом 3.1 Контракту №336/17 від 27.04.2017р. визначено, що оплата за товар Покупцем може здійснюватись на наступних умовах: на умовах 100% передоплати зі сторони Покупця. Вартість товару вказується у інвойсі на кожну партію товару.
У пункті 4.2 Контракту визначено умови поставки по даному контракту (CIF (Одеса, Іллічівськ), CPT (Одеса, Іллічівськ), FCA (склад постачальника, Греція), FOB (порт відвантаження - Греція) та зазначено, що умови постачання кожної партії товару вказуються окремо в замовленні та в інвойсі.
09.06.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Контракту №336/17 від 24.07.2017р., відповідно до якої п.3.1 Контракту №336/17 від 27.04.2017р. викладено наступній редакції: «Оплата за товар Покупцем може здійснюватись на наступних умовах: або протягом 14 днів після митного очищення товару Покупцем, що підтверджується ДМД, або на умовах 100% передплати зі сторони Покупця. Вартість товару вказано у інвойсі на кожну партію товару».
Відповідно до Специфікації №23 від 16.06.2017р. до Контракту №336/17 та інвойсу №023 від 16.06.2017р., фірма Frutopolis S.A. (Греція) на умовах поставки FCA-Скідра, Греція, поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» наступний товар: персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 1920 шт., на 26 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, вага «брутто» - 21542 кг., вага «нетто» - 20322 кг., на загальну суму 8128,80 євро, де 0,40 євро за 1 кг., без врахування транспортних витрат.
На підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів від 01.03.2016р. №211/16, укладеного між позивачем та TOB «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп», декларантом ОСОБА_1, з метою митного оформлення товару TOB «Дунайська імпортна компанія», для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС подана електронна митна декларація №UA500060/2017/008872, в якій визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного Контракту №336/17 від 27.04.2017р.
На підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний Контракт №336/17 від 27.04.2017р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); інвойс №023 від 16.06.2017р.; прайс-лист від 16.06.2017р.; автотранспортну накладну №0061359 від 16.06.2017р.; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А702721 від 16.06.2017р.; митну декларацію країни відправлення 17GREX410100032977 від 16.06.2017р.; документи, що підтверджують вартість перевезення товару, договори (контракти) про перевезення, договір про надання послуг митного брокера.
Судом першої інстанції, також, встановлено, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500060/2017/008872, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, контракті, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення вартості пакування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, не подано транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599;
3) у п.3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017р. №336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, у поданому інвойсі від 16.06.2017р. №023 відсутні умови здійснення оплати за товар. До митного оформлення документ, підтверджуючий здійснення передплати, не надавався. Таким чином, не виконані умови здійснення оплати за товар, передбачені зовнішньоекономічним контрактом від 27.04.2017р. №336/17;
4) адреса відправника Frutopolis S.A., вказана в митній декларації країни відправлення від 16.06.2017р. №17GREX410100032977, відрізняється від адреси, вказаної в МД UA500060/2017/008872 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16.06.2017р. №А702721.
У зв'язку з цим, відповідно до ч.ч. 3, 5 ст.54 МК України, відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2 ) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
19.06.2017р. позивач звернувся до Одеської митниці з листом №1906-3, в якому зазначив свої зауваження та пояснення щодо встановлених відповідачем розбіжностей та зазначив, що додаткові документи на підтвердження митної вартості товару у нього відсутні.
19.06.2017р. відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00755 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000052/2., з огляду на яке митну вартість товару було скориговано за резервним методом та вона склала 0,80 дол. США/кг. нетто, замість 0,4467 дол. США/кг. нетто заявленої декларантом.
Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000052/2 від 19.06.2017р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00755 від 19.06.2017р. ТОВ «Дунайська імпортна компанія» оскаржило їх в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги товариства, дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів є неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За змістом частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що, за висновками Митниці, подані ТОВ «Дунайська імпортна компанія» до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, в п.33 рішення №UA500060/2017/000052/2 від 19.06.2017р. зазначено, що у наданих ТОВ «Дунайська імпортна компанія» до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких посилань відповідача, оскільки витрати на пакування включаються до складу митної вартості лише у разі, якщо їх не включено у вартість самого товару.
Водночас, за умовами п.7.1, п.7.2 Контракту на поставку №336/17 від 27.04.2017р. товар може поставлятися як у зворотній тарі Покупця, так і у тарі Постачальника, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару. Обов'язок упаковки і маркування товару покладається на Постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, у даному випадку якщо поставка товару була здійснена у тарі Постачальника, то, відповідно, її вартість також увійшла у ціну товару. Ту обставину, що поставка товару була здійснена у тарі Постачальника - компанії Frutopolis S.A. (Греція) підтверджено наданою позивачем калькуляцією від 27.04.2017р. (інвойс №023, контракт №336/17 від 27.04.2017р.), з огляду на яку: пакування - 0,075 євро, у тому числі: ящики - 0,055 євро, піддони - 0,02 євро.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. А відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо цілком правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару, є її складовою частиною.
Варто зазначити, що відповідно до калькуляції до вартості товару також входять і витрати на переробку товару, охолодження, постійні витрати фабрики, витрати на митне оформлення (експорт), перевезення товару (з поля до фабрики). Проте, зазначені складові, також, окремо не зазначаються в інвойсі та пакувальному листі.
Також, в п.33 рішення №UA500060/2017/000052/2 від 19.06.2017р. зазначено, що не виконані умови здійснення оплати за товар, передбачені зовнішньоекономічним контрактом від 27.04.2017р. №336/17, пунктом 3.1 якого передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця, тоді як у поданому інвойсі від 16.06.2017р. №023 відсутні умови здійснення оплати за товар. До митного оформлення документ, підтверджуючий здійснення передплати, не надавався.
Суд першої інстанції визнав безпідставними такі посилання Одеської митниці ДФС, зазначивши, що митним органом залишено поза увагою укладену між сторонами Контракту №336/17 від 27.04.2017р. додаткову угоду №1 від 09.06.2017р., якою передбачено можливість здійснення оплати за товар Покупцем на наступних умовах: або протягом 14 днів після митного очищення Товару Покупцем, що підтверджується ДМД, або на умовах 100% передплати зі сторони Покупця.
Митним органом не заперечується надання ТОВ «Дунайська імпортна компанія» зазначеної додаткової угоди до митного оформлення.
При цьому, в інвойсі №023 від 16.06.2017р. зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 14 днів після митного оформлення.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Одеська митниця ДФС безпідставно зазначила, що у поданому інвойсі відсутні умови здійснення оплати за товар та про те, що інших умов оплати за товар, аніж 100% передплати, у Контракті не визначено.
Більше того, позивачем надано суду докази проведення розрахунків з Компанією Frutopolis.S.A. за митною декларацією №UA500060/2017/008917.
Щодо зазначення в п.33 рішення №UA500060/2017/000052/2 від 19.06.2017р., серед іншого, підставою для коригування митної вартості товару ту обставину, що адреса відправника Frutopolis S.A., вказана в митній декларації країни відправлення від 16.06.2017р. №17GREX410100032977, відрізняється від адреси, вказаної в МД UA500060/2017/008872 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16.06.2017р. №А702721, то в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що відповідно до листа фірми Frutopolis.S.A. від 23.11.2017р. у контрагента позивача наявні дві адреси: виробнича та юридична. В декларації країни відправлення зазначено саме виробничу адресу контрагента позивача.
Колегія суддів вважає, що зазначена митним органом вказана розбіжність по суті є формальною та жодним чином не впливає на рівень заявленої митної вартості.
В рішенні про коригування митної вартості №UA500060/2017/000052/2 від 19.06.2017р. Одеська митниця ДФС зазначила про ненадання позивачем документів, визначених наказом МФУ від 24.05.2012р. №599, на підтвердження витрат на транспортування.
З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2017р. між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та «Masiv Auto» SRL (Молдова) укладено контракт №337/17 від 26.05.2017р., який регулює взаємовідносини сторін, які виникають під час планування, організації та здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також з оплати наданих транспортних послуг.
За умовами п.1.2, п.2.1 вказаного Контракту, перевізник приймає на себе обов'язки з доставки вантажу замовник, а замовник обов'язки з оплати вартості перевезення вантажу встановленої зазначеним договором. За кожним перевезенням оформляється транспортне замовлення (договір-заявка), який складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається перевізнику за допомогою засобів факсимільного зв'язку, в якому узгоджуються конкретні умови перевезення, а саме: найменування вантажу, вид/сорт, вага, тара і об'єм вантажу, маршрути перевезення, вантажовідправники і вантажоотримувачі, графік подачі транспортних засобів, дата і час подачі транспортних засобів для завантаження, вартість перевезення, кількість і тип необхідних транспортних засобів, адреси місць завантаження та розвантаження вантажу, спосіб завантаження, адреса проведення митного оформлення під час завантаження і розвантаження вантажу, строк доставки вантажу отримувачу та інші особливості перевезення вантажу.
Пунктом. 6.2.15 Контракту передбачено, що перевізник має право укладати договори з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за зазначеним контрактом. Всі витрати по взаємовідносинам з третіми особами покладаються на перевізника і відшкодуванню з боку замовника не підлягають. Відповідальність за дії третіх осіб несе перевізник.
03.05.2017р. між SRL «Masiv Auto» (замовник) та SRL «Tintoreto-Trans» (перевізник) укладено договір №03/05/2017 щодо виконання перевізником доручень замовника на організацію перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів замовника.
На виконання умов контракту №337/17 від 26.05.2017р. позивач сформував договір-заявку від 14.06.2017р. №21-GR на перевезення товару з м. Скідра (Греція) до м. Одеса (Україна), ставка на перевезення - 2100 євро, строки і форма оплати: перерахування на протязі 15 днів, після надання оригіналів документів.
SRL «Masiv Auto» сформовано рахунок-фактуру №21-GR від 16.06.2017р. на суму 2100 євро відповідно до договору-заявки №21-GR від 14.06.2017р.
З наявної в матеріалах справи довідки про транспортні витрати від 16.06.2017р. вбачається, що транспортні витрати в одну сторону а/м JUV319/Y867TZ з доставки вантажу: персик свіжий, відповідно до договору №337/17 від 26.05.2017р. за маршрутом Скідра, Греція до п/п «Рені-Джурджулешт», Україна складають 1500 євро, від п/п «Рені-Джурджулешт» до м.Одеси (Україна) - 600 євро.
Відповідно до автотранспортної накладної №0061359 від 16.06.2017р. SRL «Tintoreto-Trans» здійснювало перевезення вантажу, відправником якого є Frutopolis S.A., Скідра. Греція, отримувач - ТОВ «Дунайська імпортна компанія», Одеса, Україна, відповідно до інвойсу №023.
Також, в матеріалах справи містяться акт виконаних робіт №21 від 19.06.2017р., платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №8 від 28.07.2017р. та довідка ПАТ «Альфа-Банк» від 11.12.2017р. вих. №93221 на підтвердження сплати позивачем послуг з перевезення вантажу у розмірі 2100 євро.
Дослідивши вказані документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Дунайська імпортна компанія» надало митному органові достатню кількість документів, які підтверджують витрати на транспортування.
При цьому, вказані документи не містять розбіжностей та містять всі необхідні реквізити для ідентифікації відповідності поставленого товару.
Як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Аналогічні положення містяться і в п.3.16 та п.6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими, в свою чергу, запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
До того ж, відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, колегія суддів встановила, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовуються доводи апелянта про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.
До митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та які, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товарів. А відтак, витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, що свідчить про неправомірність рішення митного органу у неприйнятті митної декларації і відмові митного оформлення товарів та коригування їх митної вартості.
Колегія суддів вважає, що Одеською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, на якого КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих нею рішень, не доведено, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та інших наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростовано те, що надані позивачем митному органу документи були достатніми для визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 25.04.2018р.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Градовський Ю.М.
Крусян А.В.